Олександр Афанасьєв-Чужбинський (1817–1875) – відомий свого часу письменник, публіцист, етнограф, приятель молодих років Тараса Шевченка й автор спогадів про нього. Залишив також безцінні етнографічні та краєзнавчі здобутки, на жаль, маловідомі нині навіть серед фахівців.
  Народився Олександр Степанович 11 березня 1817 року в селі Ісківці Лубенського повіту Полтавської губернії в сім'ї дрібного поміщика. Батько був росіянин, мати – українка.
  У 1829–1835 роках Олександр Афанасьєв навчався в Ніжинській гімназії вищих наук князя Безбородька (тепер Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя), яку закінчив зі званням студента і правом на чин 14-го класу.
  Під час навчання в Ніжинській гімназії потоваришував із майбутнім письменником Євгеном Гребінкою, з яким жив в одній кімнаті.
  1836 року вступив юнкером у Білгородський уланський полк. 1843 року вийшов у відставку в чині поручика. Після завершення служби повернувся в Україну.
  Друкуватися почав із 1838-го в часописі "Современник" та журналі української поезії "Ластівка", який у Петербурзі видавав Гребінка. Ці поезії Олександр Афанасьєв підписував псевдонімом "Чужбинський". У 1841 році саме на сторінках альманаху "Ластівка" вперше зустрілися (ще особисто не знайомі) український офіцер Олександр Афанасьєв-Чужбинський і автор нещодавно виданого "Кобзаря" Тарас Шевченко.
  А вже влітку 1843 року, під час відпустки, яку проводив в Україні, в рідних краях, Олександр Афанасьєв-Чужбинський познайомився з Тарасом Шевченком. Знайомство відбулося в селі Мойсівці на Полтавщині, куди обидва прибули на бал до поміщиці Волховської. "Після гамірного сніданку я повернувся до себе покурити і почитати, – писав у "Спогадах про Тараса Шевченка" Олександр Афанасьєв. – Проходячи повз головний під'їзд, я почув голоси: "Гребінка!" – і зупинився. Євген під'їздив до ґанку в супроводі незнайомця. Супутник його був середній на зріст, кремезний, очі світилися таким розумним і променистим світлом, що мимоволі я звернув на нього увагу. Це був Т. Г. Шевченко…" Відтоді і почалися їхні дружні стосунки.
  У 1845–1846 роках Олександр Афанасьєв-Чужбинський супроводжував Тараса Шевченка у подорожі Лівобережною Україною.
  У лютому 1846 року завітали вони до Чернігова. Пізніше, на засланні, згадуючи своє перебування тут разом з Афанасьєвим-Чужбинським, Шевченко писав у щоденнику: "Был у меня во время оно приятель в Малороссии, некто г. Афанасьев или Чужбинский. В 1846 году судьба столкнула нас в "Царграде", не в Оттоманской столице, а в единственном трактире в городе Чернигове. Меня судьба забросила туда по делам службы..." (будинок готелю "Царград" зруйнований під час бомбардування Чернігова нацистами. Разом з О. Афанасьєвим-Чужбинським Т. Шевченко відвідував "Благородное собрание", будинок якого був розташований на Валу. Афанасьєв-Чужбинський розповідав, що в перший же день приїзду в Чернігів вони побували на балу в цьому "собрании". Наступного дня Олександр Степанович написав вірш, у якому в жартівливій формі описав учорашній бал, давши всім жінкам назви рослин і квітів. Тут же на цьому аркуші Шевченко намалював учасників балу. Малюнкам Тарас Григорович надав багато комізму. Особливо смішно вийшли, як згадував Олександр Афанасьєв-Чужбинський, капуста, піон і морква. Малюнок лежав на столі разом з іншими паперами. Кілька відвідувачів Тараса Григоровича читали цей вірш і бачили малюнок. Під вечір один із гостей знову відвідав Шевченка й попросив узяти цей малюнок, щоб показати своїй дружині. При цьому він обіцяв повернути його через пів години й більше нікому не показувати. Коли гість пішов, Шевченко сказав: "А він збреше, не самій жінці він його покаже... та дарма". І Тарас Григорович не помилився. Малюнок був повернутий тільки наступного дня, побувавши в кількох сім'ях, де він викликав невдоволення учасників балу, які впізнали в карикатурі себе. "Буде тобі, – жартував Шевченко, – як розходяться морква та капуста". Незважаючи на це, дехто з учасників балу у "благородном собрании" добре ставився до Шевченка і Афанасьєва-Чужбинського. Тарас Григорович навіть виконав кілька їхніх портретів. Саме тут він намалював і портрет свого приятеля й супутника – письменника Олександра Афанасьєва-Чужбинського – і записав до його альбому вірш "Не женися на багатій".
  Наприкінці лютого 1846 року Тарас Шевченко разом із Олександром Афанасьєвим-Чужбинським опинилися у Прилуках проїздом із Лубен до Ніжина.
  Того ж таки місяця за дорученням Київської тимчасової комісії для розгляду давніх актів Тарас Григорович разом із Олександром Степановичем відвідали Ніжин. Зупинялися в готелі "Не минай". Оглянули архітектурні пам'ятки міста. Згадки про Ніжин є у повістях Тараса Шевченка "Княгиня", "Музыкант", "Капитанша", "Близнецы".
  Через чотирнадцять років після прощання, що відбулося в Києві, вони зустрілися в Петербурзі, коли Тарас Григорович повернувся із заслання. Олександр Афанасьєв-Чужбинський застав його за роботою. Ось що він пише про цю зустріч: "Я кинувся було обійняти його, але він зауважив по-російськи: "Не підходьте – тут шкідливі кислоти. Сідайте". Хвилина ця була для мене надзвичайно тяжка. Тарас Григорович постарів, обличчя змінилося, але в очах його блищало те саме тихе світло думки й почуття, якого я не міг забути після довгої розлуки. Ми поговорили трохи. Він був стриманий, і хоч кілька разів згадував минуле, проте не так, як чекав я від цього побачення..."
  На початку 1850-х років Олександр Афанасьєв-Чужбинський переїхав до Петербурга. Він став першим директором військово-історичного музею – гігантського арсеналу біля Петропавлівської фортеці. Укладав українсько-російський словник, який не завершив. Був на той час досить відомим своїми віршами, пізніше, 1855 року, видав збірку "Що було на серці". Його перу належать дві популярні поезії, які стали народними піснями ("Скажи мені правду, мій добрий козаче" та "Ой у полі на роздоллі"). Найвідоміший роман Олександра Афанасьєва-Чужбинського – "Петербурзькі картярі" (1872). Олександр Степанович перекладав з польської та французької мов. Багато уваги приділяв збиранню фольклорного та етнографічного матеріалу. Заснував газету "Петербурзький листок", редагував "Магазин іноземної літератури". Вагомою для української етнографії стала двотомна праця Олександра Афанасьєва-Чужбинського "Поездка в Южную Россию", написана за результатами етнографічної експедиції морського міністерства південними приморськими районами. Олександр Степанович писав етнографічні нариси, історичні замітки, записував народні думи та повір'я. Його спадщина складає десять томів, хоча творчість українською мовою не дуже велика за обсягом, але з чітким українським забарвленням.
  Помер Олександр Афанасьєв-Чужбинський 18 вересня 1875 року в Петербурзі.

  Література

  1. Діденко Т. Етнограф, белетрист, письменник: 200-річчя з дня народження [О. С. Афанасьєва-Чужбинського] / Тетяна Діденко // Вісті. – 2017. – № 13 (31 берез.). – С. 6 : фот.
  2. Сапон В. П'ять днів у Ніжині / Володимир Сапон // Деснянська правда. – 2012. – № 26 (8 берез.). – С. 4.
  3. Студьонова Л. Чому зіпсувалися стосунки Тараса Григоровича [Шевченка] з Олександром Степановичем [Афанасьєвим-Чужбинським] / Людмила Студьонова // Світ-інфо. – 2021. – № 191 (21 січ.). – С. 14.