Народився Олексій Фльоров 14 березня 1866 року в селі Янівка Глухівського повіту Чернігівської губернії в сім'ї священника Павла Миколайовича Фльорова й дочки священника Євдокії Пилипівни. Його батько служив у Покровській церкві Янівки та працював законовчителем у Янівському земському училищі.
  У 1872 році родина Фльорових переїхала до Новгорода-Сіверського, де Павло Миколайович став служити священником Успенської церкви і водночас працював законовчителем у повітовому народному двокласному та приходському училищах.
  Навчався Олексій Фльоров у Новгород-Сіверській гімназії, яку закінчив у 1884 році. По завершенні навчання він вступив до Петербурзького історико-філологічного інституту, який закінчив у 1888 році та здобув спеціальність викладача словесності й російської мови.
  У 1888–1913 роках молодий педагог Олексій Фльоров жив і працював в Одесі. Викладав російську мову, словесність і педагогіку в Рішельєвському ліцеї, Одеській жіночій гімназії, Одеській 3-й чоловічій гімназії, Одеській 5-й гімназії та в Одеському кадетському корпусі. Саме тут розпочалася педагогічна діяльність Олексія Павловича, формувалася особистість педагога. Водночас він займався науковою діяльністю, писав статті. З 1892 року розпочав друкуватися в педагогічних журналах "Русская школа", "Вестник воспитания", "Педагогический сборник", "Журнал Министерства народного просвещения", "Педагогическая мысль" та інших.
  У 1894 році побачила світ праця Олексія Фльорова "Грамматика древнего церковно-славянского языка сравнительно с русским", яка була відзначена премією імператора Петра Великого. Цей підручник граматики витримав сім видань (1894–1915). Власницею унікального підручника, поки що єдиного примірника в Україні, була чернігівка, невістка Олексія Фльорова – Віра Аркадіївна.
  У 1899 році Олексій Павлович став дійсним членом історико-філологічного товариства, а згодом очолив його Педагогічний відділ.
  Протягом 1913–1916 років Олексій Фльоров працював у Петербурзі. Був відзначений орденами Святого Станіслава ІІ ступеня (1909), Святої Анни ІІ ступеня (1913 р.), Святого Володимира ІV ступеня (1915), срібною медаллю та іншими нагородами.
  Наказом № 60 по Цивільному відомству від 19 червня 1916 року Олексій Фльоров був переведений на "службу по Ведомству Министерства Народного просвещения директором Черниговского учительского института" з 1 липня 1916 року. Інститут розпочав своє існування як навчальний заклад для чоловіків. Переважно це були діти селян, міщан та козаків. 22 вересня 1916 року відбулося відкриття учительського інституту, проте особливих урочистостей з цієї нагоди не було. О 10-й годині ранку в Миколаївській церкві відбувся молебень, на якому були присутні вступники, директор та викладачі.
  Чернігівський учительський інститут Олексій Фльоров очолював у 1916–1919 роках. Це був період становлення новозаснованого навчального закладу. Інститут не мав власного приміщення, не вистачало коштів, були великі труднощі, бо тривала Перша світова війна. Але навіть у цих складних умовах Олексій Павлович постійно турбувався про добробут викладачів і студентів.
  У 1917 році в інституті було запроваджено викладання української мови та літератури, історії та географії України. Навесні 1918 року в Чернігів вступили німецькі війська і у приміщенні інституту розмістилася німецька комендатура. Тож викладачі змушені були продовжувати роботу спочатку у приміщенні духовної семінарії, а потім в одній із шкіл міста.
  У січні 1919 року до влади в Україні прийшли більшовики.
  Проблеми, з якими зіткнувся Олексій Фльоров під час становлення інституту, політична нестабільність у країні та зміна влади далися взнаки. Стан здоров'я вченого значно погіршився. У січні 1919 року він попросив відпустку на чотири місяці. І повернувся у травні до роботи, але вже не як директор, а як штатний викладач.
  Після цього він іще деякий час викладав у виші курс літератури. Одночасно, з 1920 до 1923 року, викладав російську мову в Чернігівському межевому технікумі. З 1923-го перебував на пенсії.
  Із березня 1923 до лютого 1925 року Олексій Фльоров працював ученим архіваріусом у Чернігівському губернському історичному архіві. Був звільнений з цієї посади за скороченням штатів.
  У роки Другої світової війни згоріли дім Олексія Павловича, велика бібліотека, рукописи. Проте злидні й голод не зламали вченого. Його робота тривала.
  Велика кількість його праць присвячена вивченню мови та літератури, методиці викладання словесних дисциплін і педагогіці. Важливе значення мають праці, присвячені особистості вчителя, жіночій освіті, навчально-виховному процесу у школах та гімназіях. У доробку Олексія Фльорова понад 300 новаторських наукових і методичних робіт.
  Олексій Павлович прожив довге життя, переживши дві революції, дві світові війни, два голодомори. 5 серпня 1954 року його не стало. Поховали Фльорова на старому міському кладовищі в Чернігові, де й нині покоїться прах ученого та його батьків.

  Література

  1. Махіна Л. Духовний подвижник і вчений / Лариса Махіна // Деснянська правда. – 2016. – 18 серп. (№ 33). – С. 7.
  2. Махіна Л. Унікальний підручник Олексія Фльорова, єдиний в Україні, зберігається в Чернігові / Лариса Махіна // Деснянська правда. – 2016. – 3 листоп. (№ 44). – С. 8.
  3. Ольховик Л. Олексій Павлович Фльоров – видатний педагог і методист кінця ХІХ – першої половини ХХ століття / Любов Ольховик // Сіверянський літопис. – 2014. – № 6. – С. 347–355.
  4. Сердюк Л. А. Первый директор Черниговского пединститута / Любовь Сердюк // Черниговский полдень. – 1996. – 25 июля. – С. 4.