18 квітня 1854 року в Санкт-Петербурзі в сім'ї нащадків українського козацько-старшинського роду народився український історик, фольклорист, етнограф, літературознавець, бібліограф та громадський діяч Микола Сумцов. Після смерті батька сім'я переїхала жити на Харківщину до слободи Боромля. Початкову школу Микола закінчив у цьому селі, а середню освіту здобув у 2-й Харківській гімназії, де досконало оволодів французькою та німецькою мовами, українську словесність і мову вивчав самостійно.
  У 1875 році Микола Федорович закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету і був залишений у ньому професорським стипендіатом. 1876 року слухав лекції в Гейдельберзькому університеті (Німеччина). У 1878–1922 роках – викладач Харківського університету, з 1888 року – його професор, у 1897–1919 роках – голова Харківського історико-філологічного товариства.
  Микола Сумцов – перший викладач Харківського університету, який почав виголошувати академічні лекції українською мовою. Також він був одним із засновників Харківської громадської бібліотеки, завідувачем Етнографічного музею при Харківському університеті. У 1920 році за ініціативи Миколи Федоровича і під керівництвом у Харкові був створений Музей Слобідської України ім. Г. Сковороди (нині Харківський історичний музей ім. М. Сумцова).
  Першу свою дисертацію Микола Сумцов написав з історії української літератури – про чернігівського інтелектуала доби бароко Лазаря Барановича. Саме за його ректорства в Києво-Могилянській академії навчався Іван Мазепа. Однак цю роботу до захисту не допустили з причини антиукраїнської політики влади й відповідних цензурних перепон. За "мазепинство" поліція встановила за Миколою Федоровичем таємний нагляд. У 1885 році учений захистив нову докторську дисертацію на тему "Хліб в обрядах і піснях".
  Микола Сумцов вирізнявся різноманіттям наукових пошуків і розвідок. Він залишив ґрунтовні дослідження в галузі історії російської та української філології, народної поезії, етнографії, а також мистецтвознавства і музеєзнавства. Микола Федорович був одним із перших бібліографів етнографічної науки в Україні. Він – автор численних бібліографічних оглядів, покажчиків, списків, бібліографій у підрядкових примітках до праць етнографічної тематики. Микола Сумцов вважав, що вчені окрім безпосередньо наукової, дослідницької, праці зобов'язані також брати участь у бібліографічному оснащенні тієї чи іншої наукової проблеми й цим допомагати початківцям та майбутнім дослідникам.
  Всесвітню славу Миколі Сумцову ще за життя принесли в тому числі і праці з історії української літератури. Серед численних робіт, які заслужили визнання сучасників, привертають увагу й дослідження, присвячені ученим ченцям, що належали до Чернігово-Сіверського культурного осередку. Перші дві праці із серії під загальною назвою "К истории южнорусской литературы XVII века", присвячені діяльності церковного й політичного діяча другої половини XVII століття, архієпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського Лазаря Барановича та церковного діяча, православного монаха, архімандрита Єлецького монастиря в Чернігові Іоаникія Галятовського. Третя монографія, що входить до цієї серії, присвячена Інокентію Гізелю, який до чернігівського осередку не належав, проте перебував у тісних дружніх стосунках з чернігівським владикою, і творчість якого значною мірою переплетена з творчістю чернігівського архієпископа та його оточення. Крім названих робіт Микола Федорович звертався і до аналізу окремих творів чернігівських учених ченців. Зокрема, йому належить "Обзор содержания проповедей Иоанникия Галятовского" та низка інших публікацій.
  Пояснюючи причини, які зумовили вибір об'єкта дослідження, Микола Сумцов слушно зауважував, що Лазар Баранович тривалий час був чи не найвпливовішим українським політиком (якщо така оцінка коректна по відношенню до церковного діяча).
  Досліджуючи творчість Іоаникія Галятовського, Микола Федорович детально зупинявся на розгляді джерел, якими той користувався при написанні своїх творів. Микола Сумцов зазначав, що серед посилань на римських письменників – Овідія, Вергілія, Плінія, Цицерона, Сенеку, Квінта Курція, Валерія Флакка, Флора, Євтропія – у Галятовського трапляються посилання й на католицьких та навіть єретичних авторів, які друкувались у Польщі. Зокрема, в "Алфавіті" Іоаникій Галятовський посилався на відомого социніанського автора Смальція. Микола Федорович також нарахував у посиланнях Іоаникія Галятовського до сорока зовсім незнайомих авторів.
  Отже, і до сьогодні роботи вченого, присвячені діячам Чернігово-Новгород-Сіверського культурного осередку не втратили свого значення й наукової вартості.
  Активна наукова та громадська діяльність професора Миколи Сумцова виходила далеко за межі Харківщини. Доречно зазначити, що серед почесних членів Чернігівської губернської вченої архівної комісії, заснованої 14 листопада 1896 року, був і Микола Федорович.
  Помер Микола Сумцов 12 вересня 1922 року в Харкові.

  Література

  1. Березюк Н. Микола Федорович Сумцов – перший бібліограф етнографічної науки в Україні / Н. Березюк // Вісник Книжкової палати. – 2017. – № 2. – С. 40–44.
  2. Микола Федорович Сумцов (1854–1922) : бібліогр. покажч. / НАН України, Ін-т історії, Харків. держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка ; [уклад.: Н. І. Полянська [та ін.] ; наук. ред.: Ю. З. Данилюк, В. З. Фрадкін]. – Київ : Рідний край, 1999. – 251 с. : портр.
  3. Семко Д. Дослідження діяльності представників Чернігово-Новгород-Сіверського культурного осередку в працях М. Ф. Сумцова / Дмитро Семко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. – Київ, 2010. – Т. 20. – С. 290–305.