Визначний український бібліотекознавець, педагог, перший офіційний директор Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського Степан Постернак народився 9 травня 1885 року в селі Степанівка Ніжинського повіту Макіївської волості Чернігівської губернії (нині село Рівчак-Степанівка Ніжинського району).
  Степан Пилипович походив із родини сільського дяка. Навчався у початковій сільській школі, згодом – у Ніжинській класичній гімназії. У 1905 році вступив до одного з найстаріших навчальних закладів в Україні, відомого далеко за межами країни своїми освітніми, науковими і культурними традиціями, – Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька. Уже на першому курсі активно ввійшов у політичне та громадське життя, брав участь у подіях 1905 року і навіть був заарештований жандармським управлінням у 1906-му. Відсидівши кілька місяців у ніжинській в'язниці, був звільнений за амністією.
  Степан Постернак провчився у Ніжині три роки та вирішив перевестися до Санкт-Петербурзького історико-філологічного інституту. Однак перевівся не на 4-й, а знову на 3-й курс. Проте через переслідування за політичні переконання змушений був полишити навчання.
  Щоб мати можливість навчатися далі, Степан Пилипович розпочав педагогічну діяльність. Він викладав російську і латинську мови на приватних підготовчих курсах та відвідував лекції в Санкт-Петербурзькому університеті, який і закінчив у 1911 році. Таємним циркуляром міністра освіти Степанові Постернаку було заборонено працювати у школах, підпорядкованих міністерству, тому по закінченні університету він почав працювати вчителем російської мови та історії в комерційних школах в Умані (1911), Тихорєцьку (1912–1914), Таганрозі (1914–1917). У Тихорєцьку й Таганрозі брав участь в упорядкуванні та реорганізації міських і шкільних бібліотек.
  У грудні 1917 року Степан Пилипович переїхав до Києва, що став столицею Української Народної Республіки. Працював у складі комісаріату у справах Київської шкільної округи, у київському губерніальному комісаріаті з народної освіти і в Міністерстві народної освіти. У 1919 році працював у шкільному відділі Наркомосу та київським губернським комісаром освіти, а по ліквідації – у Всевидаті. Одночасно працював у Книгоспілці та учительській семінарії. Також – на курсах підготовки вчителів у Ніжині. За поляків працював в учительській семінарії. Зі встановленням радянської влади був лектором в учительській семінарії, в авіаційній школі в Києві, у київському та черкаському Інститутах народної освіти, редактором у Книгоспілці, Вукоспілці й Державному видавництві України. Власний досвід і події того часу в освітній галузі висвітлив у своїй книзі "З історії освітнього руху на Україні за часи революції 1917–1919 рр." (1920).
  Надалі діяльність Степана Постернака тісно пов'язана із Всеукраїнською Академією Наук (ВУАН), де він працював керівником секції історії освіти Педагогічної комісії, ученим секретарем Комісії для складання енциклопедичного словника (з 1921 року), заступником голови Бібліографічної комісії при ВУАН. 28 березня 1922 року Степан Постернак був обраний на місце Ю. Меженка до Тимчасового Комітету для заснування Всенародної (Національної) бібліотеки України (ВБУ) як органу колективного управління бібліотекою, поряд із Радою бібліотекарів. З 19 травня 1922 року Степан Пилипович входить до складу Ради бібліотекарів і завідує бібліотекою. Згідно з внесеною до Інструкції Комітету зміною, його голова був одночасно і головою Ради бібліотекарів. Степан Постернак був заступником голови Комітету, але фактично саме він очолював Раду бібліотекарів, головував на засіданнях, безпосередньо керував роботою ВБУ.
  У цей час підготував видання "Всенародня бібліотека України при Всеукраїнській Академії наук у м. Київі" (1923). 23 березня 1923 року Спільне зібрання Академії наук затвердило Статут ВБУ, згідно з яким установлювалася посада директора бібліотеки, і обрало Степана Постернака директором. Трьома днями пізніше, 26 березня, Степан Пилипович був обраний на цю посаду і став першим одноосібним керівником ВБУ. Працював на посаді директора ВБУ до 19 жовтня 1929 року.
  У 1926–1927 навчальному році у ВБУ під керівництвом ученого створено аспірантуру. Були організовані річні курси підготовки бібліотекарів, засновано "Журнал бібліотекознавства та бібліографії", редколегію якого, як і "Бібліотечних збірників" ВБУ, також очолив Степан Пилипович.
  У 1929 році схвалили розроблену Постернаком ідею функціональних відділів. До цього кожен із відділів-фондотримачів самостійно опрацьовував, зберігав і використовував літературу. Під керівництвом ученого створено Каталографічну комісію для вироблення української каталографічної інструкції – єдиних, уніфікованих, обов'язкових для всіх правил опису. Степан Пилипович також став автором низки статей з теорії бібліографії та бібліотекознавства, виступав з доповідями на бібліотечних конференціях і нарадах.
  18 жовтня 1929 року Степан Постернак був заарештований, його помешкання піддано обшуку. Степана Пилиповича звинуватили у приналежності до контрреволюційних "Спілки визволення України" та "Братства української державності". Через відсутність доказів справу 20 травня 1930 року було закрито. Із Всенародної бібліотеки України Степана Постернака звільнили наступного дня після арешту і на роботі не поновили. Деякий час він іще очолював Бібліографічну комісію ВУАН, брав участь у засіданнях, нарадах, зокрема був вимушений виступати, у дусі того часу, зі самозвинуваченнями. Степан Пилипович намагався повернутися до наукової праці, про що свідчить ґрунтовна стаття "За принцип колективного авторства", надрукована у Москві (1935). В Україні ж він зазнавав утисків. Деякий час працював завідувачем відділу бібліотеки Наркомату важкої промисловості УРСР.
  Удруге був заарештований 30 грудня 1937 року за участь у нібито "антирадянських терористичних організаціях" і вже наступного дня без будь-якого попереднього слідства засуджений "трійкою" при Київському обласному управлінні НКВС УРСР до смертної кари. Страчений. Реабілітований посмертно 4 квітня 1989 року.

  Література

  1. Директори Всенародної бібліотеки України (20–30-ті рр.) // З архівів ВУЧК, ГПУ, НКВД, КГБ. – Київ, 2000. – № 2/4. – С. 179–206.
  2. Постернак Степан Пилипович // Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліогр. словника / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2017. – С. 365–366.
  3. Постернак (Пастернак) Степан Пилипович // Ковальчук Г. Український науковий інститут книгознавства (1922–1936) / Галина Ковальчук. – Київ, 2015. – С. 551–552.
  4. Постернак Степан Пилипович, член Тимчасового комітету для заснування ВБУ, перший офіційний директор Бібліотеки в 1922–1929 pp. // Степченко О. П. Українські вчені – фундатори спеціалізованих відділів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (1918–1934) / О. П. Степченко. – Київ, 2008. – С. 128–139.
  5. Стрішенець Н. Степан Постернак / Надія Стрішенець // Бібліотечний вісник. – 1998. – № 5. – С. 29–37.