Український фотохудожник і фотожурналіст, видавець і громадський діяч Микола Ляшенко народився 17 травня 1946 року в Носівці в сім'ї коваля. Навчався в Носівській середній школі № 1 – найстарішому навчальному закладі міста, заснованому ще в далекому 1868 році.
  У 1974 році Микола Антонович закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, де відтоді і працював: завідувачем фотолабораторії факультету журналістики (до 1990-го), викладав спецкурс "Фотосправа", очолював інформаційно-рекламний центр при Київському національному університеті імені Т. Г. Шевченка. Як фотокореспондент співпрацював із багатьма київськими часописами.
  На початку 1990-х років Микола Ляшенко сприяв національному відродженню: заснував видавництво "Бібліотека українця", під однойменною серією якого вийшло у світ понад 300 найкращих українських книжок (видання з історії, державної символіки України, про Симона Петлюру, Василя Стуса, Назарія Яремчука, українські пісенники тощо).
  Микола Антонович одним із перших перевидав "Марію" Уласа Самчука, "Українських козаків" Проспера Меріме, поезію Володимира Свідзінського, хотів видати семитомник Олександра Олеся.
  У 1999 році Микола Ляшенко став лауреатом премії імені Миколи Гоголя "Тріумф" за значний внесок у пропаганду української літератури. Був нагороджений орденом Святого князя Володимира.
  Микола Антонович брав активну участь у діяльності "Чернігівського земляцтва" (Київ), від 2001 року очолював Носівське регіональне відділення Товариства. Був членом Ради товариства.
  В одному з інтерв'ю він сказав, що ніколи не залишить мамину хату і не дозволить, щоб вона стояла пусткою. Після першого інсульту поїхав із Києва на свою малу батьківщину, там у маминій хаті однією рукою топив грубу, робив фотознімки, а в телефонному режимі обіцяв друзям, що одужає.
  Насичене творче життя журналіста, фотомайстра, викладача, емоційна робота, нервові зриви відняли у 60-річного чоловіка праву руку і ногу. Йому зробили операцію в Інституті нейрохірургії у Києві, лікували у Жовтневій лікарні. За цей час Микола Антонович намагався відновити здоров'я в санаторіях, звертався до різних клінік. Так, випадково Микола Ляшенко дізнався про Центр реабілітації неврологічних хворих, що в селі Лосятин Васильківського району Київської області. Після початку лікування його стан значно покращився, функції кінцівок майже відновилися. Микола Антонович щиро дякував за це головному лікарю Леонідові Паламарчуку.
  Але, на жаль, хвороба виявилася підступно сильнішою. 8 листопада 2012 року на 66-му році відомий фотожурналіст, викладач фотосправи Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка Микола Ляшенко пішов із життя. Поховали його в рідній Носівці на Чернігівщині.
 

  Література

  1. Вауліна О. Центр реабілітації у селі Лосятин: тут тягають за шию, намащують гряззю, жалять бджолами та п'явками і. . ставлять на ноги / Ольга Вауліна // Голос України. – 2011. – № 32 (19 лют.). – С. 1, 8.
  2. Ляшенко Микола Антонович // Батьківський поріг / т-во "Черніг. земляцтво". – 2-ге вид., перероб., допов. – Київ, 2002. – С. 258.
  3. Помер видавець "Бібліотеки українця", викладач фотосправи Микола Ляшенко [Електронний ресурс]. – Режим доступу.