Талант народжується в небі, а розвивається на землі. Бо скажіть, звідки ще, як не з вищих сфер, міг явитися цей дар Божий у багатодітній селянській сім'ї?
  Микола Стратілат народився 6 червня 1942 року в селі Макіївка Носівського (нині Ніжинського) району. Так записано у метриці, яку оформлювали після війни. За спогадами самого митця, його мати Палажка вийшла заміж напередодні війни 1941 року за чоловіка-вдівця, пішла на трьох дітей. "Батько Іван Федорович через три місяці пішов на фронт, я народився вже на окупованій території у грудні того ж року напередодні зимового Миколи. Так і відзначаю тепер два дні початку свого життя", – розповідав художник.
  Діди Миколи Карпо Баклан (материн батько) і Федір Стратілат обидва вважалися куркулями. Федір не захотів віддати в колгосп "ледарям і волоцюгам" буланого коня, за що й загримів на Турксиб, звідки не повернувся. Він був нащадок греків, велика колонія яких жила у Ніжині. Дід Карпо був із козацького роду.
  Перші мистецькі враження Микола отримав від маминого малювання. Вона творила у стилі народного примітивізму. Уже школярем хлопцеві поталанило відвідувати гурток малювання, яким керував художник Степан Музиченко – його Микола Стратілат вважає своїм учителем. Від Степана Михайловича здібний учень засвоїв ази малярства і вміння любити прекрасне. Це вилилося у першу персональну виставку, яка відбулася ще коли Микола навчався в дев'ятому класі місцевої школи. Микола Стратілат представив копії картин Рубенса, Куїнджі, Васнецова та власні композиції – етюди з натури й натюрморти.
  "З цього села проводжала мене мама вчитися у Київ, і потім в усі далекі й близькі дороги. . Ми всі тоді намагалися втекти з села, але я не просто тікав з колгоспу, я їхав до Києва, бо твердо вирішив стати художником". І так, Микола Стратілат закінчив Київське художньо-ремісниче училище № 16 за спеціальністю "Альфрейний живопис" (1961).
  Доводилося жити по квартирах і в гуртожитках, працювати в різних місцях, малювати все: плакати, лозунги, займатися оформлювальною справою (нині це звучить більш благородно – дизайн), ілюструвати поетичні видання.
  В армію Микола Іванович пішов із Києва, служив у ракетних військах, але, звичайно ж, і там був художником. Художник в армії мав пільги, тобто звільнявся від муштри.
  Після служби в армії Микола Стратілат здобув вищу освіту в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова (нині Українська академія друкарства), який закінчив 1972 року. А далі – робота до самозабуття з іскрою Божою в душі.
  У 1972 році Миколі Івановичу запропонували роботу в редакції газети, що видавалась у Чехословаччині, в містечку Міловіце. А в 1974 році у Празі з великим успіхом відбулася перша персональна виставка Миколи Стратілата під назвою "Шляхами братерства", яка стала справжнім відкриттям таланту митця. За спогадами художника, перебування й робота у Чехословаччині стали для нього великою школою, відкриттям іншого світу, а також – відкриттям української діаспори за кордоном.
  З 1980-го Микола Іванович – член Спілки художників України (нині НСХУ).
  Мистецька творчість Миколи Стратілата багатогранна. Його графіка, що обіймає близько 500 аркушів, представлена в альбомі "Поезія в образах" (2004). Але починав Микола Іванович з ілюстрування книжок. 1983 року у видавництві "Веселка" вийшла книжка Якова Щоголіва "Я люблю зимовий ранок", ілюстрації до якої створив Микола Стратілат. Від книги до книги, від автора до автора вдосконалювалися майстерність і техніка митця.
  Микола Іванович – автор графічних серій "Седнівська осінь" (1980–1981), "Ніч яка місячна" (1983–1986), "Ноктюрни над Десною" (1956), "Знищені святині Києва" (1986–1990), "В Римі" (1991), "Свята земля" (1999) та ін. Створив портрети видатних діячів української культури: гетьмана Петра Сагайдачного (1984), митрополитів Андрея Шептицького (1990), Василя Липківського (1994), Петра Могили (1996) та багатьох інших визначних осіб. В активі художника понад 140 книжкових знаків і близько 100 оформлених видань, з-поміж яких – твори М. Рильського (1956), О. Гончара (1988), В. Сосюри (1989), В. Симоненка (1990), Д. Білоуса (1999), Почерк митця вирізняють філігранна техніка, символізм, ліризм, алегоричність і філософське наповнення.
  Вагомим є внесок Миколи Стратілата у шевченківську тему в мистецтві. Її репрезентують цикли гравюр "Пам'яті Т. Г. Шевченка" (1985), "Думи мої, думи" (1988), "Шевченківськими місцями" (1981–1989), "Пам'ятники Шевченку" (1983–1990) та інші.
  До 1000-річчя введення християнства на Русі-Україні художник показав персональну виставку творів із циклу "Київ. Сторінки історії", яку склали понад 30 графічних аркушів, ретельно вивірених історично.
  За багато років відбулося чимало персональних виставок митця. Створено чудові графічні серії. За втілення архітектурних пам'яток Києва художника нагороджено орденом Святого архістратига Михайла (1996).
  Микола Стратілат – лауреат Чернігівської обласної премії імені Михайла Коцюбинського за 2000 рік.
  У 2008 році за значний особистий внесок у розвиток національного образотворчого мистецтва, вагомі досягнення у професійній діяльності митцеві присвоєно почесне звання "Народний художник України".
  Микола Іванович брав активну участь у діяльності відомого на всю Україну товариства "Чернігівське земляцтво", багато років був членом Ради цього поважаного об'єднання. Він – художник-оформлювач низки календарів Чернігівського земляцтва.
  Відомий український художник, майстер станкової гравюри, книжкової ілюстрації та екслібриса, професор кафедри графічного дизайну Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені М. Бойчука Микола Стратілат помер 9 березня 2023 року.

  
  ЛІТЕРАТУРА
  1. Горлач Л. Літо майстра / Леонід Горлач // Отчий поріг. – 2012. – № 6 (черв.). – С. 1, 3.
  2. Гравюри Миколи Стратілата / авт. передм. Д. Степовик. – Київ : Просвіта, 2000. – 23 окр. арк. в обкл.
  3. Наш вернісаж // Літературний Чернігів. – 2003. – № 2. – між с. 72–73.
  4. Перебийніс П. Всесвіт краси / П. Перебийніс // Київ. – 2001. – № 9/10. – С. 183–185.
  5. Степовик Д. "Свята земля" очима Миколи Стратілата: Християнству – 2000 / Д. Степовик // Українська культура. – 2000. – № 7/8. – С. 22–23.
  6. Степовик Д. Стратілатова майстерня / Д. Степовик // Історичний календар 2002. – Київ, 2002. – С. 283–287.
  7. Стратілат М. Від білої хати… / Микола Стратілат // Вітчизна. – 2007. – № 7/8. – С. 172–176.
  8. Стратілат М. І. Поезія в образах: станкова гравюра, книжкова ілюстрація, екслібрис [Образотворчий матеріал] : [альбом] / М. І. Стратілат. – Київ : Логос, 2001. – 464 с. : іл.
  9. Цимбалюк М. Академік гравюри [М. Стратілат] / Микола Цимбалюк // Слово Просвіти. – 2012. – № 25 (черв.). – С. 14.