З нагоди 125-річчя від дня народження українського поета, перекладача, педагога Аркадія Казки (1890–1929) у відділі краєзнавства Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Софії та Олександра Русових відкрито книжково-інформаційну виставку "Дивовижно совісний і щирий поет" Аркадій Казка".

 

  * * *

  Аркадій Казка народився 23 вересня 1890 року в Седневі Чернігівського району в багатодітній сім'ї сільського шевця. Батько поета походив із козаків. Був Василь Кіндратович чоботарем, але любив спів та музику, керував церковним хором. Привчав до цього і сина. Мати – Єфросинія Андріївна – походила з селянської родини. Хрестив новонародженого Аркадія священник місцевої Воскресенської церкви Стефан Дмитрович Григорович. У сім'ї було семеро дітей – три сини і чотири доньки.
  Батьки прагнули, щоб їхні діти здобули освіту, й віддали Аркадія до реального училища в Чернігові. Так у життя юнака увійшло місто. Будучи учнем реального училища Аркадій Казка разом із товаришем Павлом Тичиною співали в хорі й жили при монастирі та співробітничали у хлоп'ячому журналі. Разом ходили на "суботи" до Михайла Коцюбинського.
  Після закінчення училища в 1913 році Аркадій Казка вступив до Київського комерційного інституту, який йому закінчити не судилося, бо на заваді стали бурхливі історичні події та тяжке матеріальне становище.
  Після повернення до Чернігова Аркадій Васильович працював креслярем Чернігівської земської управи, утримуючи трьох сестер і племінницю. Початок Української революції він зустрів з натхненням. Аркадій Казка не мав схильності до політики, тому його, ймовірно, привабили нові і, як тоді мріялося, безмежні можливості для розвитку мови, літератури, розквіту культури й духовного відродження українства. У Чернігові в 1917–1918 pоках зібрався гурт талановитих діячів саме такого плану. Знаний український історик Олександр Оглоблин слушно писав: "Гарячі дні революції в тихому, півсонному, але культурному Чернігові. Казка кидається у вир українського громадсько-політичного й мистецького життя. Він працює в Чернігівському Земстві, бере активну участь в українських революційних і культурно-освітніх організаціях. Артист-аматор, він виступає в українських концертах та виставах, організованих "Просвітою". Маляр, він, за дорученням Чернігівського Комітету охорони пам'яток старовини, малює історично-мистецькі пам'ятники Чернігівщини. Він близько стояв до того рафінованого культурного українського оточення, яке об'єднувалося в Чернігові навколо Вадима Львовича Модзалевського, генеалога, історика й мистецтвознавця".
  Місцева преса особливо відзначає талант Аркадія Казки-співака, який яскраво проявився на концерті, складеному із творів Миколи Лисенка, що його підготувала Українська учнівська громада на початку грудня 1917 року.
  У 1918 році Аркадій Васильович одружився з Ганною – сестрою свого друга і поета Івана Цитовича. Обряд вінчання відбувся 4 липня у Воскресенській церкві Чернігова, про що залишився відповідний запис у метричній книзі.
  Улітку 1919 року Аркадій Казка переїхав до Києва і влаштувався на роботу в Наркомат освіти. Реєстрував у Книжковій палаті нові надходження, рецензував у щойно створеному Центральному літературному комітеті рукописи для видавництв. У Книжковій палаті потрапив під скорочення. Рятувався розвантажуванням вагонів на станції, розпродуванням речей на базарі. Шукаючи кращого життя, разом із родиною перебрався до Дніпропетровська (натоді Катеринослав), сподіваючись хоч на якусь роботу в кооперації чи земстві, та марно. Випадково зустрівся з артистом Максаковим (справжнє прізвище Максименко) з яким два місяці проспівав у церковному хорі. Пізніше, на пропозицію регента хору Вербицького, виїхали в село Ново-Павлівку Павлоградського повіту Катеринославської губернії, де Аркадію Васильовичу пощастило влаштуватися культпрацівником та ще й учителем у школі. Згодом Аркадій Казка перебрався в село Василівку того ж повіту, а у жовтні 1923 року, залишивши сім'ю (дружину і двох синів) у Стародубі, повернувся до Києва, де роботи все ще не було.
  Аркадій Васильович учив дітей мови та співів у Межигірському дитбудинку й Ново-Петрівцівській семирічці; більше року читав лекції з українознавства в Межигірському художньо-керамічному технікумі на Київщині, доки Головпрофос не викреслив цей предмет. Утративши останню роботу, Аркадій Казка знову потягнувся до столиці. Тут він несподівано отримав привабливу пропозицію і разом із сім'єю переїхав в Одесу. А вже 9 вересня 1929 року поет потрапив до Одеської в'язниці та був звинувачений в участі в антирадянській організації "Спілка визволення України".
  За півтора місяця після арешту, 23 жовтня 1929 року, Аркадія Казку "знаходять на камерних нарах – лежить горілиць, на шиї – широкий пруг від задушення. Висновок судмедексперта: в'язень повісився на рушнику".
  Посмертної реабілітації поет чекав довгих 68 літ. 27 листопада 1997 року Чернігівська обласна прокуратура скасувала постанову одеських чекістів. Питання щодо відкриття справи про доведення до самогубства (а можливо, й убивства) взагалі не виникало.
  У зв'язку з трагічною смертю Аркадія Казки Павло Тичина писав до дружини Лідії Петрівни: "Так не повелося йому в житті (. .) і таланту не розвинув. І світу білого не випив".
  Літературна доля поета також була драматичною. Хоча Аркадій Казка і був справжнім майстром класичних форм вірша (сонета, рондо, тріолета), знавцем мов та перекладачем, за життя жодної його книги не було видано.
  У 1965 році український поет і перекладач Василь Мисик опублікував низку творів учителя у збірнику "День поезії". У передмові зазначалося, що найбільшим із усіх талантів, якими природа щедро обдарувала Аркадія Казку, "був його дар дружнього, невимушеного спілкування з найрізноманітнішими людьми, той самий дар, який притягував до нього людей, тягнув його самого у гущу життя…".
  Мине аж 60 років після смерті Аркадія Васильовича, і тільки тоді світ побачить його книжку "Васильки" (1989).
  У 2010 році у видавництві "Смолоскип" вийшла книга Олександра Шугая "Крапля сонця у морі блакиту (повість про Аркадія Казку)", зміст якої складає розповідь про життєвий шлях митця, а також його вибрані поезії, переклади, статті.
  У жовтні 2011 року під час Всеукраїнського літературно-мистецького свята "Седнівська осінь" Аркадію Казці було відкрито пам'ятник у Седневі. У вітальному слові на урочистому відкритті двоюрідний онук поета Михайло Байдаков сказав: "Ми не знаємо, де його могила, тому цей пам'ятник віднині буде тим місцем, куди матимуть змогу покласти квіти всі, кому небайдужа творчість видатного земляка".
 

  Література

  1. Казка А. В. Васильки : поезії / А. В. Казка. – Київ: Радянський письменник, 1989. – 261 с.
  2. Казка А. З невідомих поезій / Аркадій Казка // День поезії. – Київ, 1965. – С. 160–164.
  3. Віч-на-віч з Казкою : листи Аркадія Казки до Василя Мисика / упоряд. А. Перерви // Березіль. – 2005. – № 5. – С. 149–162 ; № 6. – С. 182–191 ; № 7/8. – С. 180–191 ; № 9. – С. 176–184; № 10. – С. 188–191 ; № 11. – С. 184 –191 ; № 12. – С. 185–187 ; 2006. – № 1. – С. 183–191 ; № 2. – С. 183–190 ; № 3/4. – С. 179–188 ; № 5. – С. 185–191.
 

  * * *

  4. Бжеський Р. Присяга у Соборі / Р. Бжеський; публ. М. Андраде-Бжеської, В. Бойка, Т. Демченко) // Сіверянський літопис. – 2015. – № 3. – С. 111–121.

  5. Бжеський Р. Створення братства самостійників у Чернігові: знайомство з Аркадієм Казкою // Світ-інфо. – 2015. – № 65 (22 жовт.). – С. 11.
  6. Демченко Т. Аркадій Казка / Тамара Демченко // Реабілітовані історією : у 27 т. Чернігівська область. Кн. 2. – Чернігів, 2010. – С. 540–546.
  7. Демченко Т. Аркадій Казка: поет із розстріляного покоління / Т. Демченко // Сіверянський літопис. – 2010. – № 4/5. – С. 193–200.
  8. Демченко Т. "Седнів мене заколисав…" : Аркадій Казка про свою Батьківщину / Тамара Демченкро // Містечко над Сновом : зб. ст. і матеріалів. – Ніжин, 2007. – С. 192–198.
  9. Деркачова О. Текст і канон: формальний аспект лірики Аркадія Казки / О. Деркачова // Слово і час. – 2003. – № 8. – С. 73–79.
  10. Крижанівський С. Зажиттєві злигодні і посмертні поневіряння поета Аркадія Казки // Сіверянський літопис. – 1996. – № 1. – С. 16–20 ; № 2/3. – С. 71–77.
  11. Літопис доль та днів минулих / [редкол.: М. М. Ганжа та ін. ; упоряд.: Г. Г. Адруг-Дараган, С. М. Горобець, А. Л. Курданов]. – Чернігів : Лозовий В. М., 2013. – 611 с. : іл.
  455–456 : А. В. Казка.
  12. Морозова А. "Життя – прекрасна таємниця" / Анна Морозова // Струна. – 2022. – № 13 (11 лип.). – С. 12.
  13. Перерва А. Наодинці з Казкою / Анатолій Перерва // Березіль. – 2005. – № 5. – С. 149–162.
  14. Студьонова Л. Чернігів очима літераторів: Аркадій Казка та інші / Людмила Студьонова // Світ-інфо. – 2020. – № 181 (20 серп.). – С. 14.
  15. Шкварчук В. Винуватий, бо українець. За матеріалами слідчої справи № 4748 Одеського окрвідділу ДПУ, ДАЧО, сп. 3208 // Сіверщина. – 2004. – 16 січ. – С. 9–10.
  16. Шугай О. В. Крапля сонця у морі блакиту : повість про Аркадія Казку / Олександер Шугай. Вибрані твори / Аркадій Казка. – Київ : Смолоскип, 2010. – 663 с.
  17. Яновський О. Повернення Казки / О. Яновський // Гарт. – 2011. – № 40 (6 жовт.). – С. 12.