Олександр Бєлозор – відомий український художник, що здобув світове визнання як перший в Україні та один із небагатьох у світі майстрів підводного живопису. Творчий шлях митця розпочався на Чернігівщині, у місті Борзна, і був багатогранним, однак саме підводне малярство стало його візитівкою.
  Олександр Бєлозор народився 8 грудня 1963 року в Чернігові, але виріс і закінчив середню школу в Борзні (нині – Ніжинського району). З раннього дитинства Олександр демонстрував різнобічні таланти: грав на трубі у шкільному оркестрі, заробляючи перші гроші, займався фотографією, сам проявляв знімки, а в десятому класі навіть зняв і змонтував чорно-білий фільм про Борзну та однокласників. Його однокласниця Людмила Власкова, яка досі зберігає подаровану Олександром у дев'ятому класі картину, згадує його як людину, що "проявляла себе з різних сторін", захоплюючись також випалюванням та різьбленням по дереву. Попри запрошення до музичного училища, Бєлозор обрав малювання, багато працюючи вдома, іноді навіть прогулюючи уроки у старших класах, і згодом вступив на художньо-графічний факультет Одеського педінституту. У студентські роки юнак опанував усі можливі техніки, експериментуючи зі склом, керамікою, металом та навіть створюючи монументальні розписи до 70 квадратних метрів. Проте це був лише пошук себе. "Образний шар – це від Бога, – вважав художник. – Можна досконало оволодіти технологією, але так і не досягнути художньої досконалості, коли в кожній, навіть найпростішій, здавалося б, роботі лунають смислові нотки".
  Зокрема, близько 10 років Олександр Бєлозор присвятив художній емалі. Він займався постійними дослідами, прагнучи вийти за межі класичної, хоч і простої на перший погляд, технології випалу. Замість "промислової" емалі, яка зазвичай використовується для ювелірних виробів чи навіть емальованого посуду (лімозькі емалі, виїмчасті, перегородчасті), Олександр Іванович створив авторську техніку склоемалі. Художник замінив традиційну емаль поєднанням кольорового (вітражного) скла й різноманітних оксидів металів, а мідну основу – звичайною керамічною плиткою (кахлями). Його прагнення до лаконічності привело до "відкриття" графіки в емалі (лінія на глазурованій плитці, викладена мідним дротом і закріплена випалом, що "розтікалася" під температурою печі, а потім "оживлена" вкрапленнями емалі). Залежно від температури печі та інтуїції майстра кожна робота виходила неповторною. Навіть на початку творчого шляху, коли Олександр після інституту за розподілом поїхав учителем у Макарів Київської області, а після Чорнобиля переїхав до Чернігова, де працював маляром, його талант був помітний. Роботи митця, де він також використовував бите скло, старі дошки та інші матеріали (техніки колажу, асамбляжу), експонувалися в Чехії, Німеччині, Франції. У Чернігові картини Олександра Бєлозора виставлялися у фоє Молодіжного театру та в обласній бібліотеці імені В. Г. Короленка (нині – імені Софії та Олександра Русових) під назвою "Шведський стіл". Двічі місцеві метри "відторгали" його в таємному голосуванні, тому Олександр Бєлозор так і не став членом Спілки художників України в Чернігові, проте його роботи були популярні та купувалися.
  Рішучий поворот відбувся після 2003 року, коли Олександр Іванович потрапив у кіномистецьку сферу. Його запросили зіграти роль художника Богомазова у фільмі "Художник Божої іскри", а наступного року в документальній стрічці "Портрет, написаний глибиною" Олександр Бєлозор зіграв роль каскадера-підводника. За сценарієм йому довелося занурюватися з аквалангом. Це був справжній виклик, адже в дитинстві Олександр ледь не потонув і мав страх глибини. Однак під водою він був зачарований "красою підводного світу, різноманіттям барв та переливанням кольорів, яких не зустрінеш на суші". Це стало початком унікального шляху митця. Методом спроб він написав перші два полотна на глибині, за які у 2009 році отримав Гран-прі "Срібна акула" на Міжнародному фестивалі підводного образотворчого мистецтва від легендарного підводного художника Андре Лабана.
  У світі лише двоє людей писали картини під водою систематично. Це француз українського походження, кінооператор із команди Жака-Іва Кусто Андре Лабан (саме він започаткував підводний живопис) і українець Олександр Бєлозор.
  З того часу Олександр Іванович почав регулярно їздити на підводні пленери, ставши першим "підводним" художником в Україні. Робота на глибині вимагала врахування специфічних моментів: колір міняється (темно-фіолетовий стає синім, червоний – коричневим на глибині 7 метрів), і цю різницю треба було враховувати при підготовці палітри. Головна ж складність полягала в часі: картину треба було написати за одну годину – на стільки вистачало повітря. Він наголошував на необхідності занурюватись удвох, оскільки був ризик "провалюєшся в часі, не помічаєш його" через надзвичайну концентрацію, забуваючи про кисень. 5 серпня 2009 року Олександр Бєлозор установив свій перший рекорд, занесений до Книги рекордів України, написавши поблизу Ялти на глибині 12 метрів найбільшу підводну картину розміром 70 на 100 сантиметрів із зображенням затонулої баржі.
  Уже 18 грудня 2010 року український митець установив новий світовий рекорд, занесений у Книгу рекордів Гіннеса: в Хургаді, в Червоному морі, на глибині 26 метрів він написав полотно розміром 80 на 100 сантиметрів, на якому зобразив затонулий військовий корабель. Загалом за 13 років творчої діяльності художник 250 разів занурювався на дно Чорного, Червоного, Адріатичного, Карибського, Південно-Китайського морів та Сінгапурської протоки, створивши 126 підводних картин з натури.
  Велика спадщина Олександра Бєлозора зберігається у Києво-Печерській лаврі та приватних колекціях, а творчий шлях продовжує його донька Ярослава.
  Помер Олександр Іванович 27 травня 2017 року в Києві внаслідок гіперглікемічної коми. Похований у Борзні біля могил батьків.
  Хоча життєва дорога Олександра Бєлозора завершилася рано, у 54 роки, неординарний творчий дух митця, як мерехтіння світла під водою, назавжди залишився в його роботах та спогадах рідних і друзів.

  Література
  1. Авер'янова Н. "Шведський стіл" Олександра Бєлозора / Н. Авер'янова // Деснянська правда. – 1995. – 26 верес.
  Персональна виставка молодого черніг. художника в ОУНБ ім. В. Г. Короленка.
  2. Вороненко П. Душі і космосу перегук / П. Вороненко // Деснянська правда. – 1999. – 5 лип. – С. 3.
  Виставка у Славутичі черніг. художника О. Бєлозора.
  3. Гриненко М. Глибина на кінчику пензля: у пам'ять про художника [Олександра Бєлозора] / Марина Гриненко // Вісті Борзнянщини. – 2024. – 1 лют. (№ 5). – С. 1–2 : фот.
  У художньо-меморіальному музеї "Садиба народного художника України Олександра Саєнка" відбулася зустріч-спомин "Підводний живопис Олександра Бєлозора".
  4. Капустян О. Мистецтво протистояти "СУМОМ": виставка чернігівського художника О. Бєлозора / Ольга Капустян // Місто. – 2009. – 2 квіт. – С. 9.
  5. Пархоменко Л. А дна не видно… / Людмила Пархоменко // Чернігівський вісник. – 1999. – 12 трав. – С. 7.
  Творчість художника О. Бєлозора.