Талановитий прозаїк, член літературної спілки "Чернігів", заслужений учитель України Андрій Лопата народився 13 грудня 1935 року в селі Нова Басань тодішнього Бобровицького району, на хуторі Полинівка. Цей куток нині – в межах великого колись села. Батько, Іван Миколайович, – директор будинку культури, мати – Ганна Антонівна (дівоче прізвище – Кучерина) працювала в колгоспі.
  Андрій Лопата – старший брат відомого українського художника-графіка Василя Лопати (1942–2025), який розробив дизайн перших банкнот української гривні, а також українського й дипломатичного паспортів. Він створив портрети історичних діячів, пейзажі та орнаменти для купюр, що були надруковані у 1991–1992 роках.
  Здоров'я Андрієві давала басанська квітуча земля, а розуму він набирався в рідній школі, яка була за колгоспним магазином, неподалік від хати. Любив малювати, писати вірші, грав на всіх, що були у школі, струнних інструментах, а у старших класах був старостою літературного гуртка. При гасовій лампі сидів ночами й писав свої вірші.
  Басань моя мила,
  Рідне село,
  Дитинство тут бігло,
  Юнацтво цвіло.
  Цілу збірку віршів створив Андрій Лопата. Зробив великий конверт і з юнацькою надією направив його до столиці. Звідти через місяць-другий вернулася посилка з коротенькою цидулкою: не можемо надрукувати, працюйте над собою. Взявши до рук свою першу ластівку, Андрій Іванович спалив її у грубі. Та бажання писати не покинуло його.
  Вищу освіту Андрій Лопата здобув у Ніжинському педінституті. Розпочав педагогічну діяльність: працював учителем у селі Коломійцівка, потім чверть століття був директором Козарської середньої школи, що на Носівщині, віддавався до останку педагогічній роботі. Під його керівництвом працювала колективна шкільна радіостанція – школа мала власну радіозв'язкову мережу, здійснювала тисячі радіозв'язків з багатьма країнами. Також Андрій Іванович був фотографом-аматором, організував фотогурток, сам знімав і навчав дітей. Його світлини неодноразово прикрашали районні фотовиставки.
  Завдяки таким новаціям школа в селі Козари стала одним із освітніх центрів, на які рівнялися. За повідомленнями, сюди приїздили на республіканські та навіть всесоюзні педагогічні семінари, щоб перейняти досвід. Як директор Андрій Лопата старанно працював над матеріально-технічним облаштуванням закладу, який очолював. Відомо, що саме він першим у сільських умовах перевів школу на кабінетну систему навчання, а отже – створив для школи у віддаленому селі доволі прогресивний, нестандартний освітній простір.
  Андрій Іванович разом із дружиною Галиною Василівною виховали двох дітей: сина Сергія – військового та доньку Оксану – бібліотекарку.
  Після виходу на пенсію Андрій Лопата активізував літературну діяльність. У 2008 році вийшла його перша книга "Кара Перуна", до якої увійшли оповідання, новели, усмішки та історична повість. Ілюстрації до збірки створив молодший брат письменника Василь Лопата. У 2011 році побачила світ друга книга "Хлопці з Оборів" – збірка оповідань та повістей про життя і побут селян, де яскраво звучать морально-етичні й соціальні теми.
  Андрій Іванович здружився з Носівською та Бобровицькою "районками", в яких завдяки талановитим редакторам розміщував фотознімки, друкував свої нариси, спогади, оповідання. Також твори Андрія Лопати друкувалися в центральній періодиці, зокрема і в "Літературній Україні". Пізніше Андрій Іванович познайомився з чудовою людиною з добрим серцем – головним редактором "Літературного Чернігова" Михасем Ткачем, який підбадьорив письменника. Скориставшись доброю порадою, він періодично друкувався у пресі, мав у шухляді чималий доробок.
  Теми творчості Андрія Лопати – побут села, долі людей, соціальні реалії, взаємини поколінь, пам'ять про минуле, а також історичні мотиви – дають змогу розглядати його як літератора, що прагнув зберегти дух рідного краю.
  Помер Андрій Лопата в селі Козари Носівського (нині Ніжинського) району13 грудня 2013 року – в день свого 78-ліття. Там і похований. Андрій Іванович поєднував багато ролей: учителя, директора, письменника, фотографа, громадського діяча, тому й символізує тип "сільського інтелігента", який устиг змінити багато в житті малої громади.

  Література

  1. Лопата А. Кара Перуна : оповідання, новели, повість / Андрій Лопата. – Чернігів : Чернігівські обереги, 2008. – 239 с. : іл.
  2. Лопата А. Хлопці з Оборів / Андрій Лопата. – Чернігів : Десна Поліграф, 2011. – 183 с. : фото.
  3. Ткач М. Твори, що житимуть довго : слово про кн. Андрія Лопати "Кара Перуна" / М. Ткач // Літературний Чернігів. – 2009. – № 2. – С. 186–188.
  4. Сумуємо // Гарт. – 2013. – 26 груд. (№ 52) . – С. 4 : фот.