Степан Бутник – український живописець і графік, чий життєвий і творчий шлях став сполучною ланкою між класичними традиціями XIX століття й модерним українським мистецтвом.
  Народився Степан Бутник 4 січня 1874 року в містечку Баришівка на Київщині, проте значна частина його життя була пов'язана з Черніговом, куди художник переїхав у 1890 році, а з 1932 року й до самої смерті митець мешкав та працював у Полтаві. Степан Данилович належав до славної мистецької династії: його брат – художник Іван Бутник, батько – графік Борис Бутник, а дід – відомий мистецтвознавець Олександр Бутник-Сіверський.
  Попри відсутність формальної фахової освіти на початках Степан Бутник мав надзвичайний природний хист, що дозволило йому в 1895 році отримати офіційний дозвіл від Переяславської ремісничої управи на заняття малярським портретним ремеслом.
  Творче становлення митця відбувалося під впливом естетики передвижників, що чітко простежується у його ранніх роботах, таких як "Одна лишилася" (1902), "Спогади" (1905), "Невтішні вісті" (1905–1906) і "За працею" (1907). Ранній успіх художника підтверджується активною виставковою діяльністю: його твори експонувалися в Чернігові (1899), Києві (1904), Санкт-Петербурзі та Одесі (1906). Особливе місце у творчості Степана Бутника посідав портретний жанр, зокрема глибоко психологічні автопортрети і зворушливі зображення рідних людей – доньки Оксани та сина Бориса в чумацькому вбранні.
  Доленосним для митця стало знайомство з Михайлом Коцюбинським влітку 1907 року, коли письменник, повертаючись із прогулянки, завітав до оселі художника. Згодом ця випадкова зустріч переросла у добрі приятельські взаємини майстрів пензля і слова, що з роками трансформувалися у глибоку творчу співпрацю. Саме це особисте спілкування та щире захоплення постаттю Михайла Коцюбинського надихнули Степана Бутника на створення значного циклу робіт, серед яких особливе місце посіло живописне полотно "М. Коцюбинський слухає лірника" (1940). Картина тонко відтворює дитячі спогади письменника про зустріч із лірником Купріяном у місті Бар, яку Степан Бутник зміг майстерно візуалізувати завдяки спільним розмовам із класиком. Логічним продовженням цього творчого діалогу стала серія графічних ілюстрацій до творів Великого Сонцепоклонника, створена наприкінці 1930-х років. Усі ці роботи, разом із живописним краєвидом Болдиної гори, автор особисто передав до колекції музею Михайла Коцюбинського в Чернігові, назавжди закарбувавши цей союз у музейній збірці.
  Графічна спадщина Степана Бутника вражає масштабністю і національним колоритом: він – автор ілюстрацій до читанки "Ясні зорі" (1918), серії "Кобзарі і лірники" (1918), а також унікальних, хоча й не виданих за життя, заставок до українських народних дум ("Маруся Богуславка", "Олексій Попович", "Козак-нетяга Фесько Ганжа Андибер" та інші). У 1930-х роках Степан Данилович активно працював над ілюструванням дитячих книжок, як-от "Омелькова сімеєчка" та "Сорока-білобока", а на схилі літ підготував серію зі ста барвистих листівок на сюжети українських приказок і загадок. Його книжкова графіка вирізняється дзвінким колоритом, влучним гумором та глибоким знанням козацького побуту.
  Досить тривалий період життя художника був пов'язаний з Полтавою, куди Степан Бутник переїхав у 1932 році. Попри поважний вік він продовжував працювати над серіями листівок за мотивами українських приказок і загадок. Життєвий шлях Степана Даниловича завершився 3 липня 1952 року в Полтаві на 79-му році життя. Митець залишив по собі багату спадщину.
  Після смерті художника його донька Оксана продовжувала підтримувати зв'язок із чернігівським музеєм Михайла Коцюбинського, передавши туди десятки робіт батька. Сьогодні твори Степана Бутника, що поєднують у собі героїчний дух минулого та щиру народну інтонацію, зберігаються у Полтавському художньому музеї та літературно-меморіальному музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського в Чернігові.

  Література
  1. Бутник Степан Данилович (4.01.1874–3.07.1952) // Мистецтво України : енциклопедія : [в 5 т.]. – Київ, 1995. – Т. 1. А–В. – С. 272.
  2. Бутник Степан Данилович // Художники України : енцикл. довід. – Київ, 2006. – Вип. 1. – С. 105–106.
  3. Художник Степан Бутник // Світ-інфо. – 2024. – 18 січ. (№ 259). – С. 12 : фот.