Панас Рогович народився 18 січня 1834 року на хуторі Рогівлі колишнього Стародубського повіту Чернігівської губернії. Походив із родини козацької старшини Чернігівщини. Після закінчення Чернігівської гімназії, у 1834 році він був зарахований "казеннокоштим" студентом на другий відділ філософського факультету Київського університету. Ще у студентські роки, у 1837 році він був нагороджений срібною медаллю за працю "Изложить подробно и вполне все способы точного определения температур во всех случаях". У 1838 році Панас Рогович закінчив курс університетських наук із ступенем кандидата другого відділу філософського факультету та золотою медаллю за твір "Рассмотреть общие основания теоретической химии и, показав, в какой мере они верны и в чем недостаточны, исследовать внутреннее строение тел".
  Цього ж року, 1 липня Панаса Семеновича призначили "исправляющим должность" старшого вчителя математики до Клеванської гімназії, а вже 2 грудня перемістили на таку ж посаду до Київської 2-ї гімназії, на якій він перебував до кінця 1842–1843 навчального року, причому з 1 січня 1839 року його затвердили старшим учителем.
  У 1843 році П. Рогович дістав відрядження на три роки за кордон – до Німеччини, Франції, Англії, Швейцарії та Швеції для вдосконалення в галузі мінералогії і геогнозії. Повернувшись з-за кордону, він отримав призначення на посаду ад'юнкта при кафедрі ботаніки Київського університету св. Володимира, захистив магістерську дисертацію "Об ископаемых рыбах Киевской, Волынской и Черниговской губерний" і опублікував низку робіт з палеоботаніки. У 1852 році Р. Траутфеттер передає Роговичу керівництво Ботанічним садом та Гербарієм Університету св. Володимира. Працюючи директором Ботанічного саду, Панас Рогович постійно поповнював колекції, вів нескінченну боротьбу за підвищення фінансування університетського саду та збереження системи безкоштовного надання киянам консультацій та посадкового матеріалу. Через рік після цього О. Рогович захистив докторську дисертацію "Основание растительной статистики губерний Киевской, Черниговской и Полтавской" і його призначили екстраординарним професором ботаніки. У 1855 році він отримав посаду ординарного професора ботаніки, а після виходу у відставку Р. Е. Траутфеттера, очолив кафедру ботаніки. Продовжував розвивати традиційний науковий напрям роботи кафедри – дослідження флори та систематика рослин, а також започаткував на кафедрі два нових – палеоботанічний та етноботанічний.
  Панас Рогович був одружений з дочкою штаб-ротмістра Уляною Яківною Богаєвською. Дружина відігравала важливу роль у його житті, підтримувала чоловіка в науковій і дослідницькій діяльності, розділяла його інтереси. У шлюбі народилося троє дітей: син Микола (1855) та дочки Лідія (1857) і Софія (1867). Микола Панасович Рогович (1855–1913) – був відомим хірургом, доктором медицини, завідувачем кафедри хірургічної патології та професором Томського ун-ту, завідувач хірургічною факультетською клінікою. Автор низки праць.
  Уся наукова діяльність Панаса Семеновича Роговича тісно пов'язана з роботою Київського університету. Сам вихованець цього університету, учень В. Бессера і А. Анджейовського, П. Рогович виховав нове покоління ботаніків-флористів, серед яких можна назвати Я. Вальца, В. Монтрезора та інших.
  Двадцять один рік життя (1847–1868) Панас Рогович присвятив роботі в Київському університеті. Педагогічна праця (читання лекцій з ботанічних дисциплін) чергувалися з науковою (у гербарії, ботанічному саду, флористичним дослідженням у природі) і виховною (він був наставником педагогів при університеті в 1860–1865). Лекції з ботаніки П. Роговича були популярні серед студентів.
  Протягом двадцяти років (1848–1867) П. Рогович наполегливо вивчав флору колишнього навчального Київського округу. Щорічні його поїздки тривали влітку по 2-3 місяці. Так у 1856 році зробив спеціальний виїзд на Полтавщину для збору цибулинних та інших весняних рослин. Дослідження флори Волині переважно проводились 1853–1858 роках та під час короткочасних виїздів у 1852 році (Острозький повіт), 1856 році (Кременецький повіт), 1857 році (Рівненський повіт), 1859 році (Кременецький повіт). Флору Чернігівщини (в сучасних межах України) він досліджував у 1854 році.
  Визнання в галузі флористики здобув передусім завдяки роботам "Обозрение сосудистых и полу-сосудистых растений, входящих в состав флоры губерний: Киевской, Черниговской и Полтавской" (1855) та "Обозрение семенных и высших споровых растений, входящих в состав флоры губерний Киевского учебного округа: Волынской, Подольской, Киевской, Черниговской и Полтавской" (1869). "Обозрение" було на той час найповнішим зведенням з флори п'яти українських губерній і стало поряд з працями В. Бессера, Р. Траутфеттера, В. Черняєва за міцну основу для пізніших зведень по флорі України. "Гербарій флори південно-західної Росії професора О. С. Роговича", за якими написано ці зведення, включав понад 12 000 аркушів, серед яких три види та кілька різновидів, представлених автентичними зразками, було описано як нові для науки таксони. Після циклу палеобатонічних робіт, виконаних на основі буровугільних відкладів, Рогович входить в історію, як перший український палеоботанік. Він також одним із перших почав виявляти науковий інтерес до українських народних назв рослин і опублікував "Досвід словника народних назв південно-західної Росії з деякими повір'ями про них", що започаткувало на природній кафедрі Київського університету етноботанічний напрямок.
  Після 25 років вислуги, у 1862 році, незважаючи на право на відставку, Панаса Роговича залишили на службі ще на п'ять років, і тільки у 1868 році він звільнився з університету. Після виходу на пенсію, з 1870 року розпочинається новий період його діяльності. Панас Семенович займався майже виключно палеонтологічними та археологічними дослідженнями, користуючись підтримкою Київського товариства дослідників природи.
  Опрацювання зібраних колекцій П. Рогович вів і в наступні роки. За наслідками опрацьованих матеріалів він неодноразово виступав з доповідями на засіданнях Київського товариства дослідників природи. Як один з членів-засновників Київського товариства дослідників природи, П. Рогович входить до його складу. За наукову працю "Об ископаемых рыбах губерний Киевского учебного округа" (1860) у 1862 році удостоєний Демидовської премії.
  Панас Семенович Рогович помер 28 квітня 1878 року.
  В українську науку Панас Рогович увійшов як флорист, систематик рослин, палеонтолог і археолог. Поклав він також початок тій галузі ботаніки, яка за наших часів дістала назву етноботаніки. Проте найбільше часу Панас Семенович віддав дослідженню флори 5-ти українських губерній і тому в історію вітчизняної ботаніки увійшов як відомий флорист.
  Ім'я Панаса Семеновича Роговича посідає гідне місце в історії природничої науки. Його життя є прикладом відданого служіння науці, любові до природи та відповідального ставлення до наукової спадщини.

  ЛІТЕРАТУРА

  1. Барбарич А. Панас Семенович Рогович / Андрій Барбарич // Хроніка–2000 : укр. культурол. альм. – Київ, 2001. – Вип. 41–42. – С. 781–788.
  2. Матвійчук О. Перший український палеоботанік / Олена Матвійчук, Неонім Струк // Пам'ять століть. – 2006. – № 6. – С. 126–127.