Як і колись, Україна є багатонаціональною державою, на території якої проживають люди різного походження та національности. Цього разу у наших "інформаційних замальовках" хочемо розповісти про людину, яка не хотіла користуватися своїм багатством і, будучи мільйонером, жила у скромному будиночку в Криму, віддавши більшу частину власних коштів на благодійність, про геніального митця із Приазов'я, який пройшов шлях від роботи на будівництві до художніх виставок у Парижі. Відділ мистецтв Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових пропонує вашій увазі розповідь про видатного українського художника-імпресіоніста, визнаного ще за життя "генія світла", чиї картини вражають до глибини душі.
  Сьогодні у даному матеріалі поєднаємо цикл інформаційних замальовок "Вкрадені митці, або Як московія собі Українських Художників привласнила" та віртуальний творчий портрет "Людина великого таланту і високої моралі" до 185-річчя від дня народження Архипа Куїнджі (1841-1910) – українського художника-пейзажиста і педагога грецького походження (північне Приазов'я).
  Одразу на початку хочемо порадити три книги для ознайомлення із життєвим та творчим шляхом Архипа Куїнджі (повну інформацію про видання шукайте наприкінці).
  "Ловці світла: історії українських художників" – для короткого ознайомлення. Стаття у книзі приверне вашу увагу, зацікавить найбільш відомими тезами й фактами про митця та спонукає дізнатися більше.
  "Таємні історії картин" – для легкого занурення в тему. Інформації тут дещо більше, ніж у попередньому виданні, можна навіть впевнено говорити, що стаття у книзі є художньо-документальним нарисом із дещо глибшим описом життя художника, аналізу його творчости та невеличкими історіями, що ілюструють добросердну, інтелігентну та благородну особистість митця.
  І "Геній світла. Архип Куїнджі" – для повного ознайомлення. Дане видання – не сухий переказ фактів і дат, а художній виклад біографії художника. Завдяки такому неординарному підходу читач ніби особисто знайомиться і спілкується із митцем, на власні очі спостерігає та співпереживає різноманітним подіям життя Архипа Куїнджі.
  А тепер переходимо власне до розповіді про художника.

  Тезово про митця
  • Народився в селі Карасу поблизу Маріуполя (нині це частина міста).
  • В оригіналі прізвище митця звучить як Куюмжі (урум. Αρχίπ Κουίντζι), що в перекладі із урумської мови кримських греків, переселених у Приазов'я, означає "золотих справ майстер" (або ж "ювелір", "золотар").
  • У 13 років поїхав до Феодосії, аби стати учнем Івана Айвазовського, але той не взяв хлопця на навчання, довіривши йому лише змішування фарб та фарбування паркану.
  • Не цікавився людьми (у творчості), його вражала природа, особливо – місячні ночі та заходи сонця на тлі мальовничих українських річок.
  • Був імпресіоністом, тонко відчував колір, любив контрастне багряне сяйво на тлі непроникної пітьми.
 • Зробив виставку однієї картини, під час якої глядачі та критики або "завмирали перед картиною у молитовній тиші" (І. Ріпин), або шукали лампу за картиною чи інші хитромудрі пристрої.
  • На відміну від багатьох геніїв, був визнаний і популярний за життя.
  • Писав фарбами власного виробництва: брав готову палітру і додавав свої інгредієнти залежно від картини.
  • Аби побратися із коханою дівчиною митець двічі подавався на заробітки: бувши заможним купцем, батько його обраниці – Віри Кечеджі-Шаповалової – не дозволив "босяку" просити руки його доньки. Натомість чоловік поставив умову (адже донька пригрозила, що подасться у монастир) – сто золотих монет (а згодом – ще більше) за батькове благословення.
  • Попри заможність, подружжя вело скромний побут, а більшість статків митець передавав молодим художникам, на благодійність, рідній церкві у Маріуполі.
  • Художника звільнили з академії мистецтв через те, що той хотів допомогти студентам у конфлікті з новим директором.
  • Після виходу з академії і до смерти, не зважаючи на те, що продовжував працювати у власній майстерні, не експонував свої картини, хоча брав участь в організації інших виставок, висловлював свої думки стосовно розвитку мистецтва, з'являвся серед художницької спільноти.
  • Наприкінці життя часто підіймався на дах свого будинку і до нього зліталися птахи, яких він годував та лікував.
  • Був переконаний, що людині також були дані крила для польоту, як і птахам, але у нас вони називаються "творчість".
  • У творчому доробку – близько 170 картин. Його твори за період "усамітнення" дещо відрізняються від попередніх та демонструють експерименти художника із власним стилем, протягом яких митець поринув глибоко в себе, аби відшукати істину власної творчости.
  • Через членство у "передвижниках" митця часто відносять до "російських художників", забувши, що Маріуполь – українське місто, батько митця був греком, а сам Куїнджі добровільно покинув той "клуб".
  • Під час обстрілів Маріуполя московити знищили музей Архипа Куїнджі та викрали три роботи художника – "Червоний захід", "Осінь" та "Ельбрус" (тож, як бачимо, Куїнджі виявився "вкраденим митцем" і в прямому, і в переносному сенсах).

  Біографічна довідка
  Точна дата народження Куїнджі невідома: дослідники визначають 15 (27) січня, а от щодо року дані у різних джерелах розходяться – 1841, 1842 чи 1843 роки. До слова, дати народження не знав і сам Куїнджі. Свої іменини він відзначав 4 березня (19 лютого) – у день пам'яті святого Архипа Колосійського.
  Народився в сім'ї бідного шевця-урума в передмісті Маріуполя – селі Карасу (нині – вулиця Карасівська, Маріуполь). У метриці він мав прізвище Еменджі – "трудова людина". Хлопчик рано втратив батьків і виховувався в тітки та дядька по батьківській лінії. За допомогою родичів Архип вивчився на вчителя грецької граматики, потім, після домашніх занять, деякий час відвідував міське училище. За спогадами товаришів, навчався він погано, зате вже тоді захоплювався живописом і малював на будь-якому зручному матеріалі – на стінах, парканах і клаптиках паперу.
  Хлопчик жив дуже бідно, тому змалку наймався на роботи – пас гусей, служив на будівництві церкви, де йому було доручено вести облік цегли, потім служив у хліботорговця. Саме останній якось зауважив малюнки хлопця і порадив йому поїхати в Крим до знаменитого живописця Івана Айвазовського. Влітку 1855 року Куїнджі приїхав до Феодосії і спробував стати учнем художника, однак йому було доручено лише товкти фарби і фарбувати паркан.
  Після того працював ретушером фотографій в Маріуполі та Одесі. У 1870 отримав звання некласного художника і з третьої спроби став вільним слухачем імператорської академії мистецтв. У цей час він познайомився з художниками-передвижниками, в числі яких були Іван Крамський та Ілля Ріпин.
  Відомо, що художник виставляв свої роботи у Парижі. І яким було здивування митця, коли, дивлячись на картини інших художників у виставковому залі, він не знаходив біля них глядачів, адже всі вони були поряд з його роботами, поряд з роботами маріупольського художника.
  Візитівка картин Куїнджі – це не просто світло, це його життя, а точніше те, як він це життя втілює у світло. Адже він не перший і не останній художник, який приділяє більшість уваги у своїх картинах світлу й тіням, однак те, ЯК він це робить, стало його фірмовим стилем.
  У 1875 році Куїнджі прийняли членом товариства передвижників, проте вже з наступного року живописець відмовився від ідей передвижництва у своїх картинах, а у 1979 – взагалі вийшов із товариства. Головним для нього стало прагнення не тлумачити життя, подібно до передвижників, а насолоджуватися ним, його красою, а також, певною мірою, "тлумачення життя відповідно до своїх уявлень про прекрасне".
  У 1878 році на Всесвітній виставці в Парижі за присутності подружжя Куїнджі були виставлені твори художника, що викликали загальне захоплення, як публіки, так і критиків. Усі звернули увагу на відсутність в його роботах іноземного впливу. Відомий критик і захисник імпресіонізму Еміль Дюранті називав Куїнджі "найцікавішим серед молодих художників, у якого більше, ніж у інших, відчувається оригінальна національність". Цього ж року художник почав писати картину "Вечір в Україні", над якою працював 23 роки.
  У 1879 році представив публіці своєрідну трилогію пейзажів "Північ", "Березовий гай" і "Після дощу". Пейзажі продемонстрували глибоке вивчення художником імпресіонізму. І хоча він не застосовував у своїй творчості класичних імпресіоністичних прийомів, але захоплення передачею світло-повітряного середовища різними способами (поділ кольорових динамічних і переривчастих мазків, уривчастість, і легкість в зображенні неба, тонке поєднання різних кольорів), притаманне імпресіоністам, було присутнє в його роботах.
  У 1880 році відбулася виставка однієї картини "Місячна ніч на Дніпрі". Художник дуже ретельно підійшов до організації виставки: закрив тканиною у залі вікна та підсвітив картину променем електричного світла. Витвір мав небувалий успіх і викликав справжній ажіотаж серед публіки: картина вражала новими, ефектними поєднаннями кольорів. У цій картині вже виразно виявляються елементи філософського пейзажу, що знаменувало перехід творчості Куїнджі на принципово інший рівень, де основним прагненням стало не втілення реальності на полотні, а роздуми про неї і тим самим "осягнення кінцевого значення речей".
  У 1882 році влаштував виставку двох картин, після якої "замовк" на двадцять років, усамітнившись у своїй майстерні, нікому не показуючи свої твори. Досі до кінця не відомі причини, за якими художник, перебуваючи на піку слави, зважився на подібне самітництво, але, мабуть, він просто втомився від галасу, що супроводжувала кожну його виставку: адже поряд із захопленими оцінками і думками йому доводилося чути й різні звинувачення на свою адресу – серед них і прагнення до дешевих ефектів, і використання прихованого підсвічування картин аби додати їм таємничого вигляду.
  Живописець продовжував невпинно працювати в різних стилях, створивши у ці роки близько п'ятисот ескізів і повноцінних творів живопису, багато з яких, за прикладом імпресіоністів, об'єднувались у тематичні серії, та близько трьохсот графічних робіт.
  У 1886 році художник купив ділянку в Криму біля селища Кікенеїз і перший час жив там з дружиною самотньо в курені. Згодом на цій ділянці виник невеликий маєток Сара Кікенеїз, куди Куїнджі часто приїжджав зі своїми учнями для проведення літньої практики на пленері.
  У 1901 році Куїнджі порушив самітництво і показав своїм учням, а потім і деяким друзям чотири картини, зокрема закінчений "Вечір в Україні" та "Христос в Гефсиманському саду". Як і раніше, полотна викликали захват глядачів, і про художника знову заговорили. У листопаді того ж року була влаштована остання публічна виставка робіт живописця, після якої ніхто вже не бачив нових картин до самої його смерті.
  Помер Архип Куїнджі 11 (24) липня 1910 року в санкт-петербурзі і був похований на смоленському православному кладовищі. У 1952 році прах і надгробок були перенесені на тихвінське кладовище олександро-невської лаври.
  Весь свій капітал художник заповів Товариству імені Куїнджі, заснованому за його ініціативою разом з К. Я. Крижицьким у листопаді 1908 для підтримки митців. Дружині призначалася щорічна пенсія. У заповіті також були згадані всі живі на той момент родичі художника, частина грошей була пожертвувана церкві, в якій його хрестили, для заснування школи його імені.

  Матеріали для ознайомлення, які були використані у даному творчому портреті
  Книги:
  1. Ловці світла : історії українських художників / Христя Венгринюк, Євгенія Завалій, Максим Дупешко ; іл. Юлії Мархішуд. – Чернівці : Книги-XXI, 2023. – 39 с. : іл. кольор.
  2. Владимирська, Г. О. Таємні історії картин / Ганна Владимирська. – Київ : Мистецтво, 2024. – 111 с. : кольор. іл.
  3. Топська, Н. Геній світла. Архип Куїнджі / Неллі Топська. – Київ : Альфа, 2023. – 63 с. : кольор. іл.

  Статті з інтернет-ресурсів:

  1. "Куїнджі Архип Іванович" (Вікіпедія)

  2. "Світло Маріуполя, або хто такий Архип Куїнджі" ("Суспільне Культура")
  3. "Ми з України: 5 фактів з життя художника Архипа Куїнджі" ("VOGUE.UA")

  Про інших художників, згаданих у матеріалі, можна почитати за наступними посиланнями:
  1. "Цикл інформаційних замальовок "Вкрадені митці або Як московія собі Українських Художників привласнила" │ Ілля Ріпин (Рєпін)"
  2. "Цикл інформаційних замальовок "Вкрадені митці або Як московія собі Українських Художників привласнила" │ Іван Айвазовський"
 

  Підготувала Катря Скрипка,
  завідувачка відділу мистецтв