Степан Антонович Гапеєв народився 10 травня 1890 року в Одесі. Після навчання у гімназії здобув вищу художню освіту, закінчивши Одеське художнє училище. Після відбуття військової служби в період Першої світової війни (1914–1918) у грудні 1918 року з сім'єю оселився у Новгороді-Сіверському. Працював учителем, знався на історичних дослідженнях, на краєзнавстві, археології.
  На зламі ХІХ–ХХ ст. на Чернігівщині були закладені підвалини для розвитку музейної справи. Протягом 1919–1920 років майже всі музеї були націоналізовані, контроль і державне керівництво над культурою і мистецтвом здійснював губернський відділ народної освіти. У Новгороді-Сіверському у приміщенні семирічної школи з ініціативи повітового відділу народної освіти у 1920 році був відкритий музей місцевого краю, який і очолив художник, історик-краєзнавець Степан Гапеєв. Музей успадкував частину зібрання старожитностей відомого мецената і колекціонера середини ХІХ ст. М. Й. Судієнка і складався з трьох відділів: археологічного, художнього та церковної старовини.
  Як згадував згодом сам Степан Антонович, "за перших часів існування музей терпів крайню нужду, становище було неміцне, установа здавалася нежиттєвою". Завдяки зусиллям завідувача і підтримці місцевої інтелігенції музей витримав всі випробування і перетворився у помітний краєзнавчий осередок.
  Активний учасник краєзнавчого руху 1920–30-х рр. С. А. Гапеєв створив при закладі краєзнавчий гурток, щоб залучити небайдужих краян до дослідження і вивчення історії Сіверщини та її культурного надбання. Члени гуртка займалися виявленням і обстеженням пам'яток історії та культури, їхньою охороною, проводили етнографічні експедиції, брали участь у археологічних розкопках і розвідках на території Новгород-Сіверського Полісся, популяризували історію краю, збирали й формували музейні колекції.
  16 травня 1929 року, згідно з рішенням Раднаркому УСРР від 19 квітня 1929 року, колишній Спасо-Преображенський чоловічий монастир було оголошено державним історико-культурним заповідником, очолити який запропонували Степану Гапеєву. Це дозволило значною мірою активізувати науково-дослідну роботу в галузі місцевої історії, з'явилися невеликі кошти для реставрації занедбаних пам'яток старовини.
  С. Гапеєв проводив активну культурно-освітню роботу, виступав з лекціями перед мешканцями краю, влаштовував виставки музейних експонатів. Таким чином архітектурний заповідник і музей у його складі стали науково-освітнім, культурним і краєзнавчим осередком.
  Перу С. А. Гапеєва належать кілька статей з музеєзнавства, низка публікацій у місцевій пресі. У 1931 році побачила світ його книга "Новгород-Сіверський заповідник. Провідник" – грунтовний нарис історії Спасо-Преображенського монастиря.
  На жаль, усі свої плани та наміри реалізувати С. А. Гапеєву не судилося. Результатом чергової перевірки 1934 року стало рішення про невідповідність експозиції музею ідеологічному висвітленню ідей марксизму-ленінізму й розбудови соціалістичного господарства. Краєзнавця звинуватили у шкідництві та звільнили з посади як "соціально-ворожий елемент, який припустив вихолощення класової суті у музеї". Разом із ним постраждали й інші співробітники закладу. Сподіваючись на справедливість влади, Степан Антонович почав боротися за справу, якій віддав багато років, та за людей, які працювали разом із ним. Протягом кількох місяців він збирав документи, що доказували б їх невинуватість, та кампанія проти С. А. Гапеєва набирала обертів, і врешті-решт було прийнято рішення погодити його звільнення з виключенням при цьому з членів профспілки.
  Подальша доля краєзнавця склалася трагічно: у березні 1938 року він був заарештований по вигаданому звинуваченню у зв'язках з "членами есерівської та білогвардійської організації, що проводить активну антирадянську агітацію", однак за 10 місяців звільнений у зв'язку з відсутністю доказів його "злочинної діяльності". Два роки не мав роботи, залишившись практично без засобів до існування. Під час німецької окупації працював учителем, завідував районним відділом освіти, а у серпні 1943 року виїхав за межі краю. Працював інженером лісового господарства в м. Турка на Львівщині та учителем малювання у школі, за сумісництвом.
  6 березня 1949 року С. А. Гапеєв був заарештований за "службу у німецько-фашистських органах і проведення боротьби проти Батьківщини на ідеологічному фронті" і невдовзі засуджений Чернігівським обласним судом до 25 років виправно-трудових таборів. Помер у місцях ув'язнення 8 квітня 1950 року від розриву серця. Реабілітований у 1993 році.

  ЛІТЕРАТУРА
  1. Гапеєв С. Новгородсіверський державний історико-культурний заповідник = The Novgorod-Siversk state historical and cultural reservation : провідник / С. Гапеєв ; Нар. ком. освіти УСРР, Укр. ком. охорони пам'ятників культури. – Харків : Пролетар, 1931. – 43, [1] c. : іл. – (Серія IV ; № 1).
  2. Домоцький Б. Знищений московією та забутий земляками : пам'яті Степана Гапеєва – талановитого новгород-сіверського патріота / Борис Домоцький // Світ-інфо. – 2024. – 16 трав. (№ 267). – С. 11, 15 : фот.
  3. Коваленко О. Б. Гапеєв Степан Антонович. Український історик, музейний працівник, активний учасник краєзнавчого руху 20–30-х рр. / О. Б. Коваленко, В. В. Ткаченко // Репресоване краєзнавство (20–30-ті роки). – Київ ; Хмельницький, 1991. – С. 336–337.
  4. Морозова А. Сторінка життя першого директора Новгород-Сіверського краєзнавчого музею С. А. Гапеєва [10.05.1890–8.04.1950] / А. В. Морозова // Скарбниця української культури : зб. наук. праць. – Чернігів, 2025. – Вип. 23. – С. 221–229.
  5. Ткаченко В. В. Провідні краєзнавці Чернігівщини : Гапеєв Степан Антонович / В. В. Ткаченко // Історичне краєзнавство. Чернігово-Сіверщина у перше пожовтневе двадцятиріччя : навч. посіб. / В. В. Ткаченко. – Київ, 2007. – С. 126–128.