Станіслав Панасович Реп'ях народився 14 травня 1938 року в місті Глухові Сумської області. Батько його Панас Петрович навчався у той час в Ніжинському педагогічному, а мати Марія Феофанівна готувалася до екзаменаційної сесії за другий курс Глухівського сільськогосподарського інституту. По закінченні екзаменів вона перевелася на заочне відділення і виїхала в рідне село Макіївку тодішнього Носівського району Чернігівської області. Сюди ж з дипломом вчителя української мови та літератури за рік повернувся й батько, коріння якого (з діда-прадіда) теж з с. Макіївка.
  Саме в Макіївці минули дитячі та юнацькі літа майбутнього літератора. Тут він закінчив середню школу. Правда за цей час мандрівна вчительська доля кидала родину Реп'яхів то на Полтавщину, то у села Данина і Софіївка Ніжинського району. Та це тривало не довго. Саме Макіївку Станіслав Реп'ях вважав своєю колискою:
  Між Ніжином, Прилуками
  Ще не одне ім'я.
  За нивами і луками
  Макіївка моя.
  Славко був обдарованою й талановитою дитиною. З дитинства він проявляв інтерес до слова, історії рідного краю та людських доль. Хлопець мріяв про військову службу, захоплювався футболом, займався боксом, багато читав, цікавився німецькою мовою, історією, грав на мандоліні. Його захоплювали розповіді старших про минуле, легенди, перекази, які згодом стануть основою багатьох його творів.
  Після закінчення школи він здобув освіту, обравши шлях пов'язаний зі словом і журналістикою. Уже в студентські роки почав пробувати себе в літературі, друкувати перші матеріали у періодиці. Працював у редакціях газет і журналів, де формувався як майстер публіцистичного слова. Його журналістська діяльність стала основною для подальшої літературної творчості.
  У 1957 році обласна газета "Деснянська правда" опублікувала перші вірші Станіслава Реп'яха. Того ж року він став студентом філологічного факультету Вінницького державного педагогічного інституту. Після третього курсу перевівся на заочне відділення. Юнак працював коректором обласної молодіжної газети, а також на посаді методиста з клубної роботи у Вінницькому будинку народної творчості. Тут він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Тамарою Майданюк. Ще студентами у Вінниці молоді люди одружилися. Весілля, як згадував Станіслав Панасович, було скромним, студентським, але вони з Тамарою Семенівною були молодими й щасливими, а це найважливіше.
  Хоч зорі на небі –
  дивлюся на тебе,
  в полоні кохання бреду…
  Нащо мені небо?
  Нащо мені зорі?
  Я зірку
  За руку веду! –
  напише молодий поет під впливом найпалкіших почуттів.
  У 1960 році вірш Станіслава "Картина" був опублікований у журналі "Жовтень". Згодом публікується ще один вірш "Серебрія", цього разу в часописі "Дніпро".
  Улітку 1961 року Станіслав Реп'ях переїхав до Чернігова і почав працювати у редакції обласної молодіжної газети "Комсомолець Чернігівщини". Там він писав статті, нариси, а також вивчав життя Чернігівської області і займався власною художньою творчістю. Серед чернігівських письменників товаришував із такими як Кузьма Журба, Дмитро Куровський, Вілій Москалець, Павло Сердюк, Микола Турківський, Микола Слав'ятинський. У 1962 році закінчив навчання, а вже наступного року став літературним працівником редакції газети "Деснянська правда", де працював понад 7 років. Того ж року був у Києві, зустрічався із Олесем Гончарем, Платоном Вороньком, а згодом із Павлом Тичиною.
  У 1965 році побачила світ перша збірка віршів Станіслава Реп'яха "Твоїм іменем", а за рік до цього, у 1964 році вийшла друком спільна В. Савченком книга нарисів "Незвичайне відрядження", пізніше – ще кілька збірок творів письменника. Вже тоді сучасник писав про С. Реп'яха: "Закоханий у придеснянський край, у чернігівське Полісся, поет прагне невимушено, без надмірної риторики й мудрування спаяти відчуття й розуміння сьогоднішнього дня з досвідом попередників, сполучаючи малюнки сучасності з глибокими шарами національної культури, з особливостями традицій предків, з їх вірою в невмирущість самого життя", а відомий український письменник Микола Руденко назвав його "справжнім поетом".
  За рекомендацією, вже відомих на той час, Євгена Гуцала, Володимира П'янова та Олександра Підсухи у березні 1970 року Станіслав Реп'ях став членом Спілки письменників України. А вже у грудні 1976 року очолив Чернігівську обласну організацію спілки. Члени організації дуже любили і поважали Станіслава Панасовича, свідченнями цього є багаторазове стовідсоткове голосування за його кандидатуру на звітно-виборних зборах.
  Бог обдарував Станіслава Панасовича багатьма талантами. Один із них – чудовий голос та прекрасний музикальний слух. Напевно, тому його поезія така мелодійна й ритмічна. Цю особливість віршів Станіслава Реп'яха помітили українські композитори й створили понад сотню пісень на слова поета. Це такі відомі композитори, як Б. Буєвський, О. Білаш, О. Яковчук, М. Осадчий, М. Збарацький, П. Зуб, І. Зажитько, С. Терлецький та багато інших. Пісні на вірші Станіслава Реп'яха виконували й виконують відомі українські співаки: М. Кондратюк, Р. Кириченко, А. Кудлай, В. Бокоч, Т. Олійник та ін.
  Твори письменника перекладені дванадцятьма іноземними мовами. Та й сам Станіслав Панасович познайомив українського читача з багатьма творами білоруської, болгарської, чуваської, грузинської, німецької та інших літератур.
  Письменницька та журналістська діяльність Станіслава Панасовича Реп'яха відзначена орденом "Знак пошани" та багатьма українськими та міжнародними нагородами, серед яких премії імені Григорія Сковороди, імені Володимира Сосюри, премія "Тріумф", він – лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Михайла Коцюбинського.
  Але найбільша нагорода письменника – це любов і шана читачів. Своїх читачів письменник завоював непересічним талантом, моральними й духовними цінностями, які він сповідував у своїх творах.
  Станіслав Панасович Реп'ях – яскравий представник української регіональної літератури, який органічно поєднав художнє слово з документальною точністю. Його творчий доробок охоплює оповідання і повісті, нариси та есе, публіцистику, краєзнавчі дослідження. Основними темами творів були історична пам'ять Чернігівщини, долі звичайних людей, духовні цінності та моральний вибір, любов до рідної землі, збереження національної спадщини.
  Важливою складовою творчості С. П. Реп'яха була журналістика. Він працював у регіональних засобах масової інформації, виступав як публіцист і редактор, активно підтримував розвиток культури та краєзнавства. Його творчість має не лише художню, а й пізнавальну цінність – це своєрідний літопис життя Чернігівщини другої половини ХХ століття.
  Помер Станіслав Панасович Реп'ях після тяжкої хвороби 29 червня 2012 року в Чернігові.
  На знак пошани до митця та увічнення його внеску в розвиток української літератури й журналістики 30 червня 2017 року в Чернігові на будинку, де він проживав (вул. Івана Мазепи, 37а) було відкрито меморіальну дошку.
  Добре поліття, щедрий урожай зародив на творчій ниві письменника, і не переведеться це зерно, не струхлявіє, а завжди буде свіжим і життєдайним, вічним і натхненним, як життєдайна земля і сонце, як вічна поезія, що народжується з глибин людської душі, вигартовується в серці й пливе до людей музикою.

  ЛІТЕРАТУРА
  1. Реп'ях С. П. Твори : в 3 т. Т. 1. Вірші, поема / Станіслав Реп'ях ; авт. передм.: О. М. Баклан, М. М. Коровай, І. І. Наливайко. – Київ : Логос, 1996. – 432, [1] с.
  2. Реп'ях С. П. Барви : поезії / Станіслав Реп'ях. – Київ : Радянський письменник, 1967. – 61, [2] с.
  3. Реп'ях С. Заповітна мрія / Станіслав Реп'ях ; розмову вів С. Дзюба // Чернігівські відомості. – 1996. – 19 січ. – С. 4.
  4. Арсенич-Баран Г. Добре поліття Станіслава Реп'яха : [До 70-річчя поета] // Сіверянський літопис. – 2008. – № 3. – С. 205–207.
  5. Відійшов у вічність Станіслав Реп'ях : пам'ятаємо // Сіверянський літопис. – 2012. – № 5/6. – С. 214–215.
  6. Сапон В. Меморіальна дошка письменнику [С. Реп'яху (1938–2012) відкрита в Чернігові на будинку, в якому він жив] / Володимир Сапон // Деснянська правда. – 2015 – 22 жовт.– С. 2.
  7. Станіслав Панасович Реп'ях : (біобібліогр. покажч.) / Черніг. держ. обл. універс. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка ; [уклад. : І. Я. Каганова, Л. В. Студьонова]. – Чернігів : [б.в.], 2008. – 25с.