Євген Постульга – художник за професією і покликанням, поет із власним оригінальним стилем – народився 5 серпня 1954 року в селянській сім'ї в Обичеві, що на Прилуччині. У цьому селі, яке обіймають тихі води мальовничого Удаю та безкраї чернігівські поля, поруч із важкою хліборобською працею минуло дитинство Євгена і на все життя заклало в ньому глибоку повагу до людських рук, ціну святого хліба й закарбувало в душі справжні народні моральні цінності.
  Навчання в Обичівській восьмирічній, а згодом у Малодівицькій середній школі сформувало той стрижень, який пізніше проявився і в житті, і в мистецтві. Доля випробувала Євгенову юність військовою службою за кордоном, на території тогочасної Німецької Демократичної Республіки, однак рідна прилуцька земля завжди залишалася головним джерелом його натхнення та сили.
  Повернувшись до цивільного життя, Євген Васильович обрав шлях художника. Образотворче мистецтво стало для нього не лише професією, а й справжнім життєвим покликанням. Упродовж двох десятиліть, із 1975 до 1995 року, Євген Постульга працював художником-оформлювачем на прилуцькому заводі "Будмаш". Творче око бачило гармонію там, де інші помічали лише буденність.
  Разом із пензлем у життя юнака рано ввійшло і поетичне слово. Уже з 1976 року він став активним учасником Прилуцького міськрайонного літературного об'єднання "Сонячні кларнети", а з 2000 року очолив цей творчий осередок, згуртувавши навколо себе талановитих земляків. Упродовж десятиліття, з 1978 до 1988 року, Євген Васильович регулярно брав участь у масштабних обласних та всеукраїнських семінарах-нарадах молодих літераторів України, виважуючи власне слово поруч із майбутніми майстрами українського письменства.
  Глибока поетична обдарованість митця поступово виходила на всеукраїнський рівень. Поетичні твори Євгена Постульги почали з'являтися на сторінках авторитетної газети "Літературна Україна", популярних часописів "Дніпро", "Ранок", "Барвінок", "Літературний Чернігів", у щорічному альманаху "Вітрила", а також у численних колективних збірках і періодичних виданнях Чернігівщини. Проте шлях до першої власної книжки виявився тривалим та вимогливим, адже автор ставився до художнього слова з надзвичайною повагою, не дозволяючи собі поспіху чи поверховості.
  У 2004 році у Прилуках вийшла друком дебютна збірка поета під трепетною назвою "Арія жайвора". Вона одразу привернула увагу читачів і здобула високу оцінку літературної критики. Того ж самого року світ побачила і друга книжка автора "Ужинок радості і смутку". Ця збірка остаточно засвідчила, що в українську літературу прийшов глибокий лірик та уважний дослідник людської душі. Поезія Євгена Постульги вразила читача щирістю й виваженістю. Третя книжка "Калинове серце", яка побачила світ у 2010 році, підтвердила самобутність поетичного стилю автора. Відомий педагог і журналіст Олександр Забарний у передмові до цієї збірки назвав земляка філософом-патріотом, якому болить правда життя, підкресливши, що все описане у віршах пройшло через його мозок, знайшло відгук у серці й назавжди закарбувалося в душі.
  Четверта збірка Євгена Васильовича "Минає все", видана у 2017 році у Прилуцькій міській друкарні, стала справді щемливою ліричною сповіддю про долю сучасної України. У цьому виданні виразно простежуються три домінантні мотиви. Перший із них – національний, де образ України явлений у неоромантичному ідеалі поруч із реалістичними картинами сучасного буття і боротьбою за утвердження національної ідеї. Другий – гуманістичний, наповнений спогадами про дитинство, світлими постатями батьків, інтимною лірикою та релігійними пошуками моральних опор для людської душі. Третій – культурологічний, де малярство й музика органічно вплітаються у поетичні рядки. За цю книгу Євген Постульга у 2018 році був відзначений Чернігівською обласною літературно-мистецькою премією імені Михайла Коцюбинського в номінації "Поезія".
  Особливе місце в житті митця посідає робота у Прилуцькому краєзнавчому музеї імені Василя Маслова, де Євген Васильович працює художником-оформлювачем у 2010 році. Тут його професійний талант і художнє чуття знайшли нове, надзвичайно важливе застосування.
  Пензель і благоговіння перед минулим знайшли втілення і в дивовижній історії відродження святинь. Під час однієї з теплих зустрічей у Прилуцькій міській центральній бібліотеці імені Любові Забашти Євген Постульга розповів про реставрацію трьох старовинних ікон. Ця історія має глибоке родинне коріння. Свого часу його дід викрав ці образи у п'яних комсомольців, які розстрілювали святі лики біля Обичівської церкви. Десятиліттями поранені ікони чекали свого часу, і саме онук, володіючи майстерністю художника й чистим серцем, узявся за їх порятунок. Після копіткої та тонкої реставраційної праці образи знову засяяли величчю і благодаттю, повернувши родині та нащадкам урятовану духовну пам'ять.
  Сім'я завжди була й залишається для Євгена Васильовича надійною опорою. Разом із дружиною Євген Постульга виховав двох доньок, і теплі родинні мотиви постійно звучать у його творчості.
  Справжній майстер не шукає гучної слави, бо вона минуща, а виважене слово та відроджена краса залишаються у віках. Поєднуючи в собі талант поета, тонке відчуття художника й духовну мужність зберігача народної пам'яті, Євген Васильович продовжує творити свій особливий світ – світ, у якому звичайне слово стає поезією, а торкання пензля дарує нове життя.
  Пропонуємо чудовий зразок пейзажної лірики Євгена Постульги зі збірки "Минає все".
  На клавесині листопаду
  Зіграє осінь свій концерт.
  Засяють роси, як лампади
  І фуги видасть очерет.
  Задріботить на хвилях скерцо
  Веселих вогників німих.
  І зарида, застогне серце,
  Затріпотить душа крильми.
  І я сумний піду до саду
  Узявши фарби і мольберт…
  На клавесині листопаду
  Зіграє осінь свій концерт.

  Література
  1. Постульга Є. Арія жайвора : [поезії] / Є. В. Постульга. – Прилуки : [б. в.], 2004. – 107 с.
  2. Постульга Є. Калинове сонце : поезії / Євген Постульга. – Прилуки : [б. в.], 2010 (Аір-Поліграф). – 127, [4] с. : іл.
  3. Постульга Є. Минає все : [поезії] / Євген Постульга. – [Б. м. : б. в.], 2017. – 135 с.
  4. Постульга Є. Ужинок радості і смутку : [поезії / Є. В. Постульга ; ред. О. В. Забарний]. – Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2004. – 107 с. : іл.

  * * *
  5. Горбань Н. Білі коні Євгена Постульги / Ніна Горбань // Прилуччина в новинах, подіях, коментарях. – 2018. – 18 жовт. – С. 6.
  6. Євген Постульга: ювілей поета // Світ-інфо. – 2024. – 15 серп. – С. 16 : фот.
  7. Коломієць А. Зустріч з поетом-земляком / Альона Коломієць // Прилуччина в новинах, подіях, коментарях. – 2016. – 21 лип. – С. 5.
  Є. Постульга – самодіяльний поет, працює в Прилуцькому краєзнавчому музеї. Уродженець с. Обичів Прилуцького р-ну.
  8. Марусич Р. Сучасний Григорій Сковорода / Роман Марусич // Відомості Чернігівщини. – 2014. – 27 серп. – С. 7.
  9. Нехай В. "Минає все" / Вікторія Нехай // Град Прилуки. – 2017. – 8 листоп. – С. 4
  У Прилуцькій центральній бібліотеці відбулася творча зустріч з поетом та художником Євгеном Постульгою.
  10. Пісні стиглого колосу (роздуми над книгами Є. Постульги "Арія жайвора", "Ужинок радості і смутку") // Забарний О. За лаштунками літа : літ. розвідки, нариси, есе. – Ніжин, 2006. – С. 76–80.

  Підготувала бібліотекарка відділу краєзнавства Олена Дорохова