ЧЕРНІГІВСЬКИМИ ШЛЯХАМИ КОБЗАРЯ
22 травня – пам’ятний день в історії України. Цього дня 1861 року відбулося перепоховання Тараса Григоровича Шевченка (1814–1861) на Чернечій горі поблизу Канева. Любов’ю та пошаною оточене ім’я Тараса Григоровича Шевченка на Чернігівщині, де він провів багато часу, перебуваючи в Україні. На Чернігівщині Т. Г. Шевченко був не один раз. Тут він створив ряд своїх безсмертних творів, а також безліч малюнків та картин. Мальовничий і колоритний наш Поліський край знайшов своє відображення у поетичних творах і повістях Т. Г. Шевченка, великому листуванні та щоденнику, відомому під назвою "Журнал". Уперше Тарас Григорович Шевченко побував на Чернігівщині ще 1829 року, коли у складі прислуги супроводжував свого пана П. В. Енгельгардта з с. Вільшанки через Київ до м. Вільно. Тоді малий козачок Тарас проїжджав Сираї, Козелець, Лемеші, Кіпті, Чемер, Красилівку, Красне, Іванівку, Количівку, Чернігів. Удруге Т. Г. Шевченко був на Чернігівщині під час подорожі в Україну 1843 року. На початку 1843-го в листі в Качанівку (тепер Ічнянський район на Чернігівщині) до Г. С. Тарновського, з яким познайомився у Петербурзі, Тарас Григорович сповіщає, що хоче виїхати "на Україну до солов’я", і 13 травня їде разом із Є. Гребінкою Білоруським трактом через Чернігівщину. У цю подорож Т. Г. Шевченко близько ознайомився з найвизначнішими місцями Чернігівщини, бо проїхав через неї більше сотні кілометрів до Качанівки. Крім Качанівки Тарас Шевченко бував тоді в Ічні, Парафіївці, Власівці, Петрушівці, Тростянці. А за десять днів Тараса Григоровича радо зустрічали у Віктора Забіли на хуторі Кукуріківщина під Борзною. На цей час припадає відвідання Т. Г. Шевченком і Батурина, де Тарас Григорович змальовував руїни палацу Розумовського. Про події в Батурині поет розповідає у поемі-містерії "Великий льох" устами другої душі, а про саме місто Батурин, яке було столицею Мазепи і 1708 року зруйноване царськими військами, розповідається в російській повісті "Близнецы". У Чернігові Тарас Григорович перебував у лютому-березні 1846-го. Він мав завдання Археографічної комісії описати історичні та архітектурні пам’ятки Чернігівщини. В "Археологічних нотатках" Т. Г. Шевченко докладно описав Дитинець, Чорну могилу, Спаський, Борисоглібський та Успенський собори, Троїцько-Іллінський монастир, П’ятницьку церкву, колишній будинок Павла Полуботка. У Чернігові Тарас Шевченко намалював портрет свого супутника, приятеля, письменника Олександра Степановича Афанасьєва-Чужбинського і записав до його альбому вірш "Не женися на багатій". Разом вони побували на балу у дворянському зібранні. Проживали приятелі у славнозвісному готелі "Царград". Т. Г. Шевченко часто їздив у Седнів до Лизогубів, з якими познайомився в Чернігові. Тут Тарас Григорович зробив малюнки "В Седневі", "Коло Седнева", "Чумаки серед могил", намалював портрети Іллі Лизогуба та Андрія Лизогуба. Навесні 1847 року Шевченко знову приїхав до Седнева. У місцевому парку Т. Г. Шевченко любив відпочивати під липою, яка до нашого часу не збереглася, але дала молодий життєдайний паросток. У лютому 1846-го за дорученням Київської тимчасової комісії для розгляду давніх актів Тарас Григорович відвідав Ніжин разом із Олександром Афанасьєвим-Чужбинським. Зупинялися в готелі "Не минай". Оглянули архітектурні пам’ятки міста. Згадки про Ніжин є у повістях Т. Г. Шевченка "Княгиня", "Музыкант", "Капитанша", "Близнецы". Тричі Т. Г. Шевченко побував у Прилуках. Востаннє Тарас Григорович відвідав їх 1859 року. Згадки про Прилуки є у повістях "Музыкант" і "Наймичка". У січні 1847-го Тарас Григорович приїхав у Борзну до свого приятеля, поета Віктора Забіли. Шевченка радо приймали в Городні, у Линовицькій садибі Якова де Бальмена на Прилуччині, в с. Бігачі Менського району, де володарювали поміщики Кейкуатови. Восени 1860 року Поет тяжко захворів. Лікарі знайшли у нього органічний розлад печінки і серця, водянку. Вранці 10 березня 1861 року Тарас Григорович Шевченко помер. Над домовиною в Академії мистецтв були проголошені промови українською, російською та польською мовами. Поховали Кобзаря на Смоленському кладовищі у Петербурзі. Українська громада, повернувшись додому, чітко усвідомила, що необхідно перевезти прах Великого Кобзаря в Україну. Адже у своєму «Заповіті» Тарас Григорович Шевченко просив поховати його "серед степу широкого, на Вкраїні милій", десь на дніпрянських кручах. Місцем поховання було обрано Чернечу гору поблизу Канева. Клопотання українців задовольнили. 10 травня (за новим стилем) 1861 року труну з тілом Шевченка поїздом повезли до Москви. Звідти кіньми – в Україну, через Чернігівщину. Скорботний шлях пролягав через Атюшу – Батурин – Доч – Шаповалівку – Борзну – Оленівку – Комарівку – Ніжин – Володькову Дівицю – Носівку – Козари – Козелець – Сираї – Київ. На всьому шляху траурний кортеж зустрічали і проводжали тисячі людей. Домовину Кобзаря супроводжував Віктор Забіла, відомий український поет і поштовий чиновник із Борзни, прототип Віктора Олександровича з повісті Шевченка "Капитанша". У Борзні на ніч труну було поставлено на цвинтарі Різдвяної церкви. У с. Оленівці Борзнянського повіту, була панахида, яку відправляли два священники обох оленівських церков. Труну супроводжували художник Г. М. Честахівський та О. М. Лазаревський. Стародавній Ніжин урочисто зустрічав домовину Кобзаря. Біля застави на Московській вулиці зібралися інтелігенція, ремісники з розгорнутими корогвами та цеховими знаками, студенти ліцею, гімназисти. Колісницю з домовиною привезли до Спасо-Преображенської церкви, де поета відспівали. Так крок за кроком траурна процесія наближалася до місця призначення. 22 травня 1861 року на Чернечій горі в Каневі відбулося урочисте поховання Поета. Насипали високу могилу. Чернігівщина пам’ятає Великого Кобзаря. Чернігівщина – край, де Тарас Шевченко проводив багато часу, відвідуючи близьких друзів і однодумців, надихаючись на написання поетичних та малярських творів. Іменем Кобзаря названі населені пункти Чернігівської області, вулиці і площі, навчальні заклади, театр у Чернігові, споруджені і пам’ятники Поетові.
Публікації про останню дорогу через Чернігівщину Т. Г. Шевченка: 1. Астаф’єв О. Тут прощалися з Шевченком / Олександр Астаф’єв, Григорій Неділько // Літ. Україна. – 1992. – 5 берез. Панахида у Ніжинському Спасо-Преображенському соборі. 2. Глущенко В. Прах Шевченка: відспівували в Козельці, ночував у Гарбузині / В. Глущенко // Новини Придесення (Козелець). – 2009. – 16 трав. – С. 5. 3. Поховання Тараса Шевченка в малюнках Григорія Честахівського, які повернулися в Україну // Новини з Академії (США). – 2007. – № 31. – С. 18–19. Шлях жалобного кортежу пролягав і через Чернігівщину. Док. з архіву Т. Г. Шевченка повернуто в Україну Українською Вільною Академією Наук (США). 4. Соловей О. Останні дні, остання дорога / О. Соловей // Укр. мова та літ. (Київ). – 2001. – 18 трав. – С. 1–3. Перепоховання Поета. Жалобний шлях через Чернігівщину. 5. Студьонова Л. Як Чернігівщина проводжала в останню путь Великого Кобзаря : 22 травня – День перепоховання Т. Г. Шевченка / Людмила Студьонова // Гарт (Чернігів). – 2005. – 19 трав. – С. 2. 6. Чалий М. К. Похорон Т. Г. Шевченка на Україні / Михайло Чалий // Спогади про Тараса Шевченка. – Київ, 1982. – С. 386–391. 7. Честахівський Г. М. Епізод на могилі Тараса Шевченка / Григорій Честахівський // Спогади про Тараса Шевченка. – Київ, 1982. – С. 392–397.
|