ВМИРАЄ ВСЕ В ЖИТТІ ТА НЕ ВМИРАЄ СЛОВО (До Міжнародного дня рідної мови)

ВМИРАЄ ВСЕ В ЖИТТІ ТА НЕ ВМИРАЄ СЛОВО (До Міжнародного дня рідної мови)

27.02.2017
532
0

ВМИРАЄ ВСЕ В ЖИТТІ ТА НЕ ВМИРАЄ СЛОВО

(До Міжнародного дня рідної мови)

  Однією з основних ознак нації є мова. "Вплив мови на національне життя і характер далеко сягає. Мова росте вкупі з нацією, дає голос усім народним радощам і злигодням, боротьбі, перемогам і поразкам, духовним і матеріальним змаганням. В ній відбиваються поведінка і звичаї, традиції, віра, надія і гордість. Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію." Це слова з перекладацької спадщини Лесі Українки. Їй дуже близькими були ідеї національного визволення і мовного відродження, тому і для перекладу вона брала речі співзвучні. Одна із них – "Справа ірландської мови" Френсіса Фегі, звідки і взято цитату.
  Прагнучи підтримувати мову також як ознаку культурної приналежності нації, ЮНЕСКО на ХХХ сесії Генеральної конференції, що проходила 26 жовтня – 17 листопада 1999 року в Парижі, проголосила 21 лютого Міжнародним днем рідної мови "для підтримки мовного та культурного різноманіття та багатомовності". Цьому передували досить сумні події. У 1952 році, 21 лютого, під час демонстрації у Дацці поліція та військові вбили кількох студентів-демонстрантів які виборювали своє право розмовляти рідною мовою. Після проголошення незалежності Східного Пакистану (Бангладеш), саме за пропозицією цієї держави 21 лютого стали відзначати як Міжнародний день рідної мови. У світі його вперше відзначили у 2000 році, а в Україні, згідно з розпорядженням президента почали відзначати з 2002 року.
  На книжковій виставці "Вмирає все та не вмирає слово", організованій на абонементі, експонуються книги про мову як суспільне явище, історію виникнення і розвиток мови, про значення мови і мовлення в житті людини а також книги для тих хто хоче як вивчати, так і удосконалювати свої знання української мови, адже французи кажуть, що чужу мову можна опанувати за якийсь час, свою ж треба вивчати ціле життя.

 

1   Огієнко І. І. (митр. Іларіон)  Наука про рідномовні обов'язки [Текст] : рідномовний Катехизис для вчителів, робітників пера, духовенства, адвокатів, учнів і широкого громадянства / Іван Огієнко. - Київ : Ярославів Вал, 2014. - 54 с.

  Іван Іванович Огієнко (митрополит Ілларіон) – один з найвизначніших українських істориків, літературознавців, мовознавців, церковних діячів. Він успішно поєднував науково-дослідну і педагогічну роботу, відстоюючи права української мови в науці, освіті, повсякденному житті українців. "Без добре виробленої рідної мови немає всенародної свідомості, без такої свідомості немає нації, а без свідомої нації – нема державності." Ці слова професора Огієнка сьогодні актуальні як ніколи.
2   Мова – народ. Висловлювання про мову та її значення в житті народу [Текст] / упоряд. Олекса Тихий. - Київ : Смолоскип, 2007. - 414 с.

  Упорядник збірки, учитель і правозахисник Олекса Тихий, член-засновник Української Гельсінської групи закінчив роботу над рукописом у 1976 році. Рукопис одержав схвальні відгуки Донецького університету та Донецького інституту удосконалення вчителів. Відділ національних відносин Інституту філософії АН УРСР зі схвальною рецензією направив рукопис до видавництва "Радянська школа" "для вирішення питання про опублікування". Але у 1977 році автора заарештували і згодом засудили "за антирадянську діяльність". У книзі зібрано документи і висловлювання видатних людей про мову, про важливість рідної мови для кожної людини. Наголошуючи на єдності мови і народу, Олекса Тихий вказує на мову як вихідну точку будь-якого націє- та державотворення. Ця книга як для тих, хто розуміє усю важливість повернення до власних витоків, так і для, хто перебуває на шляху національного самоусвідомлення.
3

  Ткаченко О. Б. Українська мова і мовне життя світу [Текст] / О. Б. Ткаченко ; НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. - Київ : Спалах, 2004. - 271 с.

  Книгу присвячено розвитку і сучасному стану української мови в усіх труднощах її становлення. Автор дає всебічне висвітлення (географічне, історичне, соціолінгвістичне, культурологічне) стану української мови порівнюючи його з відповідними ситуаціями інших мов світу. Автор говорить про особливості формування і розвитку української мови пов'язуючи це з місцем її поширення та існування в часі. Тому мову слід розглядати як у зв'язку з історією народу, її носія, так і іншими мовами, передусім суміжними, з якими вона контактувала впродовж історії і з якими пов'язана тепер.

4   Абрамович С. Д. Мовленнєва комунікація [Текст] : підруч. для вищ. навч. закл. / С. Д. Абрамович, М. Ю. Чікарькова. - Київ : ЦНЛ, 2004. - 469 с.

  Мовленнєва комунікація – це спілкування словом через використання засобів мовлення. У книзі детально висвітлено роль такої комунікації, поняття про мову і стиль мовлення та мовленнєві тактики спілкування з урахуванням психологічних, емоційних та інших особливостей співбесідника. Автор багато говорить про етику і психологію мовленнєвої діяльності, техніку мовлення, як основному шляху досягнення згоди при мовленнєвій комунікації. Поряд з теоретичним матеріалом у книзі є багато тренувальних вправ.
5   Губерначук С. С. Трипілля і українська мова [Текст] / Станіслав Губерначук. - Київ : Стебеляк О. М., 2010. - 231 с. : ілюстр. - Бібліогр.: с. 226-230.

  У книзі автор простежує найдавніші витоки української мови. На основі аналізу мовних, археологічних, етнографічних, антропологічних та історичних фактів автор простежує спадкоємний зв'язок між мовно-культурним світом українців та творців Трипільської цивілізації, тих, хто жив на території нинішньої України у VІ – ІІІ тис. до н.е. Проведений у книзі аналіз знаків-символів трипільської орнаментики і символів-образів найдавніших українських обрядових пісень засвідчує, що вони мають спільне коріння. 
6   Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду [Текст] / Друзі т-ва ім. Григорія Ващенка ; упоряд.: Л. Масенко, В. Кубайчук, О. Демська-Кульчицька ; за ред. Л. Масенка. - Київ : Києво-Могилянська академія, 2006. - 399 с.

  У збірнику вміщено документи і матеріали, що стосуються мовної політики радянського керівництва на території України. У них говориться про підступне втручання у внутрішній розвиток української мови, спрямоване на штучне зближення її з російською і знищення як незалежного мовного утворення. Розкривається специфіка лексикографічної, термінологічної і правописної практик радянського періоду, метою яких, починаючи з 30-х років, було поступове вилучення рис, притаманних українській лексиці, фразеології, деяких словотвірних і граматичних форм і заміна їх кальками з російської мови.
8

  Мацько Л. І. Стилістика української мови [Текст] : підруч. для філол. спец. вищ. навч. закл. / Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко, О. М. Мацько ; [за ред. Л. І. Мацько]. - Київ : Вища школа, 2003. - 461 с.

  У книзі розглянуто курс стилістики української мови як навчальної дисципліни. Стилістика національної мови як лінгвістична наука досліджує і вивчає рівень розвитку національної літературної мови, історичні етапи формування стилістичних засобів (історія літературної мови – це історія її стилів), основні ознаки сучасного стану мови, функціональні стилі мови, різноманітність виражальних засобів мови, етику, естетику і культуру мовлення. Стилістика мови акумулює в собі елементи загальнонаціональної культури і водночас передає їх іншим видам і формам національної культури.

7

  Соколовська Ж. П. У ділове спілкування – державну мову [Текст] / Ж. П. Соколовська, В. В. Власенко, Л. Ф. Щербачук. - Київ : Грамота, 2004. - 294 с.

  Книга призначена для державних службовців, посадових осіб установ та організацій усіх рівнів. У посібнику висвітлено найважливіші питання офіційно-ділового спілкування сучасною українською мовою, адже правильність мовлення, культура мовлення є основною умовою будь-якого спілкування, як усного, так і письмового. У книзі також подано основні вимоги та рекомендації щодо оформлення ділових паперів, укладання договорів.

9

  Островський В. І. А українською кажуть так... [Текст] / В. І. Островський, Г. Ф. Островська. - 2-е вид., допов. й випр. - Тернопіль : Терно-граф, 2013. - 454 с.

  Ця книга для тих, хто хоче володіти українською мовою більш досконало. Автори пропонують для цього спосіб, що досі в українській мові не застосовувався – спосіб прямого порівняння слів і висловів узятих зі зрусифікованих джерел(преси, радіо, телебачення) з відповідними прикладами з української класики і народної мови. Ті, хто прочитає книгу, відчують скільки є тонких мовних елементів, нюансів, скільки є такого, що справді зміцнює нашу здатність у володінні мовою.

10

  Українська без помилок. Говоримо і пишемо правильно. Сучасний довідник з урахуванням останніх змін у правописі і мовленні [Текст] : 500 практич. завдань і текстів / [уклад. О. М. Журенко]. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. - 510, [1] с.

  Це компактний та місткий довідник за допомогою якого можна швидко навчитись говорити українською правильно. Він також допоможе закріпити навички грамотного письма та мовлення відповідно до новітніх норм української літературної мови. У доступній та лаконічній формі подано відомості з фонетики, орфоепії, лексики та фразеології, словотвору, орфографії, пунктуації з урахуванням останніх змін у правописі та мовленні. Тренувальні вправи та текстові завдання закріплять здобуті знання на практиці.

11

  Тлумачний словник української мови [Текст] : близько 7000 сл. / уклад., відп. ред. Д. Г. Гринчишин. - 3-є вид., перероб. і допов. - Київ : Освіта, 1999. - 299, [1] с.

  Словник містить найважливіші і найуживаніші слова української мови, без опанування яких неможливе розуміння сучасних текстів, розмовної і літературної мови. Крім того, що словник охоплює найновішу лексику, у ньому ще виділено синоніми, які супроводжуються позначками різноманітного типу - стилістичними, оціночними. Крім того, значна кількість слів іншомовного походження супроводжується етимологічними довідками.

12

  Коломієць М. П. Словник іншомовних слів [Текст] / М. П. Коломієць, Л. В. Молодова. - Київ : Освіта, 1998. - 189, [1] с.

  Запозичення слів з інших мов – природний і закономірний процес, характерний для будь-якої розвиненої мови. Іншомовні слова входили до словникового складу української мови протягом усієї її історії під час економічних, політичних та культурних контактів між українським та іншими народами. Слова запозичались як в усному спілкуванні так і через писемні джерела. "Словник іншомовних слів" – це довідник, у якому подається тлумачення запозиченого слова, довідка про його походження, граматичні та акцентологічні коментарі. Словник допоможе усвідомити та уточнити значення іншомовного слова, закріпити правильне його вживання, написання, наголошування.

Повернутись
Поділитись: