Павло Полуботок – володар гетьманської булави (бл. 1660–1724)
Понад 300 років віддаляють нас від часу правління Павла Полуботка, наказного гетьмана українського козацтва, а міфи та легенди навколо його постаті та схованих ним скарбів не перестають хвилювати і сьогодні.
Походив майбутній гетьман із заможного козацько-старшинського роду з Чернігівщини. Його батько Леонтій в гетьманському уряді Івана Самойловича дослужився до посади генерального осавула.
Народився Павло Полуботок близько 1660 року. Отримав гарну домашню освіту, потім навчався у Києво-Могилянській академії. Одруження на небозі тодішнього гетьмана Єфимії Самойловичевій сприяло стрімкій кар'єрі. Полуботок швидко став значним військовим товаришем. Це звання надавали відставним козацьким старшинам та найближчому старшинському резерву. Поступово Полуботки почнуть скуповувати землі на території Чернігівського та Переяславського полків. Тут вони успішно розвиватимуть різні промисли, споруджуючи гути, рудні, поташні буди, вироблятимуть скло. Підприємницька активність стане настільки потужною, що переяславські козаки скаржитимуться гетьманові Івану Мазепі, що для збільшення виробництва поташу Полуботок готовий пустити на переробку навіть кістки покійних.
Попри непрості стосунки родини Полуботків із новообраним гетьманом Іваном Мазепою, 1705-го той призначив Павла Полуботка Чернігівським полковником. У Північній війні він не підтримав виступ Івана Мазепи. У листопаді 1708-го, на Глухівській елекційній раді, сподівався отримати гетьманську булаву. Переважна більшість присутніх там козаків воліли бачити гетьманом саме Полуботка. Але вирішальне слово залишалося за Петром І, який затвердив гетьманом Івана Скоропадського. Цар не довіряв Полуботкові, бо "…він дуже хитрий, може Мазепі дорівнятися…". Натомість Полуботок отримав декілька сіл, які належали племіннику Мазепи – Іванові Обидовському, а згодом Любеч з озерами та інші маєтності Івана Мазепи й генерального писаря Пилипа Орлика.
Скоро Павло Полуботок став одним із найзаможніших магнатів Гетьманщини та Слобідської України. Йому належало понад 3 тисячі селянських дворів, а "двори з хоромами" розкидані по всьому Лівобережжю.
Полуботок мав чималу бібліотеку, колекціонував картини, ікони, зброю та речі декоративно-ужиткового мистецтва. Жертвував церкві. Особливою прихильністю користувався Вознесенський храм у Чернігові, який розташовувався неподалік садиби полковника. Чернігівський полковник цікавився історією, сам уклав "Хроничку" (історичні нотатки, що охоплювали період з 1452 по 1715 рік). Ці нотатки зберіг та доопрацював його зять Яків Маркович.
1722-го Павло Полуботок став наказним гетьманом, та його повноваження були обмежені Малоросійською колегією. Він намагався реформувати устрій Гетьманату, розпочавши із судочинства. Запровадив занедбаний колегіальний розгляд судових справ та винесення вироку. Добивався від російської влади нових гетьманських виборів. Після смерті Івана Скоропадського Сенат розробив низку заходів, спрямованих на забезпечення в Україні російських інтересів через Малоросійську колегію. Полуботок з метою збереження української автономії вступив у протистояння із президентом колегії Степаном Вельяміновим. Це призвело до ув'язнення Полуботка та його прихильників.
У петербурзьких помешканнях старшини провели обшуки. 26 листопада 1723-го на основі вилучених документів Сенат висунув Полуботкові звинувачення. Протягом року тривали допити. 1724-го справу передали на розгляд Вищого суду. До судового процесу не дійшло, бо Полуботок помер. Через місяць помер імператор Петро І.
Історик Микола Костомаров стверджував, що у другій половині XIX століття портрет Павла Полуботка висів у багатьох селянських оселях Лівобережжя. А поширення набула промова, нібито виголошена гетьманом перед Петром І: "Знаю, що мене, за московським звичаєм, чекають кайдани…а мені все одно: я промовляю від імені своєї Вітчини і добровільно віддаю перевагу лютій смерті перед жахливим видовищем доконечного розорення мого рідного краю".
Однією з найпоширеніших легенд козацької України залишається легенда про так зване "золото Полуботка". Гетьман, готуючи візит до Петербурга у 1722 році, розумів про можливість подорожі "в один бік" і, побоюючись, що козацька скарбниця може потрапити до рук росіян, вирішив перестрахуватись. Він відправив своїх синів з 200-ма тисячами золотих рублів, які ті повинні були таємно вивезти до Англії. Легенда оповідає, як сини Полуботка під виглядом купців у супроводі охорони з довірених козаків провезли золото у бочках (замасковане під купецькі товари) через територію Росії до Архангельська, завантажили його на англійські кораблі і доправили до Лондона. Золото вони поклали на рахунок банку "Ост-Індійської компанії" під значні відсотки з умовою, що повернути його можуть лише пред'явителю, який має бути нащадком славетного козака. Гетьман заповідав свої скарби, розподіливши їх так: 80% має отримати незалежна Україна, а 20% його нащадки. Нині сума вкладу, яку можна отримати, коливається в межах 17 мільярдів фунтів стерлінгів. За різних часів, розпочинаючи від самого Петра І, були спроби повернути втрачений вклад, однак службовці банку і донині ігнорують усі запити, посилаючись на таємницю вкладу та відсутність у претендентів необхідних переконливих паперів, які підтвердили б права на скарб.
Більш детально про історичні події того часу, життя українського козацтва та власне про постать Павла Полуботка можна дізнатись з книг, представлених на віртуальній виставці "Павло Полуботок – володар гетьманської булави (бл. 1660–1724)", яку підготували працівники відділу із гуманітарних наук Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка до 360-ї річниці від дня народження політичного та військового діяча.
63.3(4УКР)4 / 9(С2)
Г 44
Гетьмани України : для дітей шк. віку та людей, які цікавляться історією / [уклад. В. П. Товстий ; худож. С. М. Пущенко]. – Харків : Промінь, 2007. – 247 с. : іл.
Книга розповідає про минуле нашої рідної України, про народження козаччини, боротьбу запорозьких козаків із ворогами українського народу. Книга присвячена тим, хто з сивої давнини боровся за незалежність України – людям, які вражають своїм сильним духом. Вони усім єством вболівали за долю Батьківщини, боролися за об'єднання Правобережної і Лівобережної України. Читач дізнається, як Україна крок за кроком йшла до своєї незалежності.
63.3(4УКР)4 / 9(С2)
Г 44
Гетьмани й козацькі отамани / [уклад. І. Ю. Левашова]. – Київ : Глорія, 2014. – 383 с. : іл.
В історії всіх народів є свої історичні рубікони. Є така віха і в історії України. Це час зародження козацтва і його активних спроб створити свою державу-республіку – час видатних особистостей і великих гетьманів, про які й розповідає ця книга.
63.3(4УКР)4 / 9(С2)
Г 70
Горобець В. М. Павло Полуботок / Віктор Горобець. – Київ : [б. в.], 2009. – 61 с. : іл.
У книзі в науково-популярному форматі розповідається про визначного українського гетьмана Павла Полуботка, мученицька смерть якого в казематах Петропавлівської фортеці за українські інтереси поставила його в один ряд із найшановнішими нашими гетьманами Богданом Хмельницьким, Петром Дорошенком, Іваном Мазепою. Простежено походження роду Полуботків, родинні зв'язки майбутнього наказного гетьмана, господарську й політичну діяльність. Показано самовіддане протистояння Павла Полуботка з Малоросійською колегією та Петром І проти політики Петербургу, спрямованої на ліквідацію Гетьманату.
94(477)
Г 95
Гуржій О. І. Гетьманська Україна, 1676–1764 / О. І. Гуржій, Т. В. Чухліб. – Київ : Арій, 2016. – 318 с. : іл.
У книзі висвітлюється перебіг подій на території України (у межах сучасного політико-адміністративного устрою), які мали місце протягом останньої чверті XVII – середини 60-х років XVIII ст., тобто фактично йдеться про періоди гетьманування від І. Мазепи до К. Розумовського включно. Практично охоплено всі галузі тогочасного суспільного життя, показано соціально-правову структуру верств і прошарків мешканців країни, відображено національні змагання українців за свою незалежність.
63.3(4УКР)4 / 9(С2)
К 53
Книга пожиткам бывшего черниговского полковника Павла Полуботка и детей его, Андрея и Якова Полуботков [Ксерокопия] / составленная по указу 1724 году майором Михайлом Раевским и лейб-гвардии сержантом Львовым. – Чернигов : [б. и.], 2010. – IV, 133 с.
Опис майна Полуботка, що являє собою матеріали для дослідження української старовини.
63.3(4УКР)4 / 9(С2)
К 56
Коваленко О. Б. Павло Полуботок – політик і людина / Олександр Коваленко ; [ред. С. Павленко]. – Чернігів : Деснянська правда, 1996. – 92 с.
Спираючись на документи, свідчення сучасників і доробок своїх попередників, автор не тільки висвітлює діяльність чернігівського полковника і наказного гетьмана Лівобережної України Павла Полуботка (1660–1724), але й намагається зрозуміти його суперечливу особистість у культурно-історичному контексті доби Бароко.
84(4УКР)
К 60
Колісник Г. А. Тризна : іст. роман / Григорій Колісник ; [ред. В. Є. Зленко]. – Київ : Український письменник, 1995. – 188 с.
У центрі історичного роману – колоритна постать Павла Полуботка, знаменитого чернігівського полковника, наказного гетьмана, борця за волю України.
63.3(2Ук)4 / 9(С2)
П 53
Павло Полуботок – український гетьман / [упоряд. В. О. Замлинський ; ред.: Ю. Г. Медюк, С. О. Васильченко]. – Київ : Либідь, 1990. – 47 с.
Павло Полуботок… Хто він, якого роду-племені, чим уславив своє ім'я, навіки вписавши його в українську історію? Про це, а також про пошуки легендарної Полуботкової спадщини читач дізнається з книги.
94(477.51)
У 59
Універсали Павла Полуботка (1722–1723) / [НАН України та ін. ; упоряд. В. Ринсевич ; редкол.: П. Сохань (голова) та ін.]. – Київ : [б. в.], 2008. – 718 с. : іл.
Пропонована увазі читачів публікація включає універсали, накази, інструкції та інші документи наказного гетьмана Павла Полуботка, які він видавав з генеральною старшиною. Збірник включає десять додатків, які складаються: з листів Павла Полуботка, його майнових документів, опису маєтностей Полуботків, грамоти наданої Сенатом на управління Україною Полуботкові і генеральній старшині, зі щоденника Генеральної канцелярії за 1722–1723 рр., який вели П. Борзаківський та П. Ладинський за часів наказного гетьманства Полуботка, з додатків, які містять відповідно гетьманські та полковничі універсали, з чолобитних статей старшини до царя, з промеморій Полуботка і старшини в Малоросійську Колегію та судової справи за позовом Полуботка. Матеріали тому містять інформацію як про соціально-економічний розвиток України, так і про її політичне становище у першій чверті XVIII ст. Видання містить науково-довідковий апарат: примітки, список архівних фондів і публікацій, словник архаїчних слів, іменний і географічний покажчики, перелік документів.
Мицик Ю. З нових документів до історії Сіверщини (друга половина ХVІІ–ХVІІІ ст.) / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сіверянський літопис. – 2016. – № 2. – С. 61–77.
У публікації представлені віднайдені в архівах документи І. Скоропадського, П. Полуботка, Д. Апостола та старшин.
Мицик Ю. З нових документів до історії Сіверщини (XVII–XVIII ст.). (Частина 15) / Юрій Мицик // Сіверянський літопис : всеукр. наук. журн. – 2019. – № 3. – С. 59–102.
У публікації представлені документи гетьманів Івана Скоропадського, Павла Полуботка, Данила Апостола, Кирила Розумовського, ряду полковників та інших старшин, різноманітна ділова документація.
Надуваний П. Таємниця гетьманського скарбу: паралелі історії / П. Надуваний // Літературна Україна. – 2017. – № 31. – С. 12–13.
У публікації представлені таємниці про так зване "золото Полуботка".
Підготувала Олена Журман,
бібліотекар відділу із гуманітарних наук