Неперевершений майстер української новели (до 150-річчя від дня народження Василя Стефаника)

13.05.2021

323

"Се правдивий артист із божої ласки,
яким уже нині можемо
повеличатися перед світом"
І. Франко

Геніальний український письменник Василь Стефаник – автор понад сімдесяти новел, серед яких "Камінний хрест", "Новина", "Кленові листки" та інші, увійшов у літературу як неперевершений майстер соціально-психологічної новели. Його "гірка, пориваюча, закривавлена поезія" стала тим чудодійним зіллям, що зцілює хворі душі, повертає до рідної України її зрадливих синів, які блукають чужими світами, загубивши стежку до отчого дому. Усі дослідники творчості Стефаника вказували на надзвичайну художню майстерність письменника, уміння вкласти в мінімум слів максимум виражальності. Іван Франко назвав його найбільшим артистом, який існував в українській літературі з часів Шевченка. Таке визнання майстра новели свідчить про його непересічний талант і особливе місце в українській літературі.
Василь Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 р. в селі Русів на Станіславщині (сьогодні це Івано-Франківщина) в сім'ї заможного селянина. Батько В. Стефаника був працьовитим та вимогливим. Він хотів дати синові найкращу освіту.
Майбутній новеліст навчався три роки в рідному селі, три роки – у Снятинській школі, потім 1883 року вступив до Коломийської гімназії, яку не закінчив, бо його виключили за участь у Покутській трійці 1890 року.
Василь Стефаник переїхав до Дрогобича і вступив до місцевої гімназії, яку закінчив 1892 року. Того ж року він став студентом медичного факультету Краківського університету, де вчився до 1900 року. Університет покинув, бо медицина його не цікавила.
1897 року новели Василя Стефаника вперше були опубліковані у львівському журналі "Літературно-науковий вісник". Автор писав їх російською, польською та чеською мовами.
1899 року у Чернівцях побачила світ перша збірка прози Василя Стефаника "Синя книжечка". 1900 року у Львові вийшла друком друга збірка письменника "Камінний хрест".
1903 року Василь Стефаник відвідує Київ, де знайомиться з Михайлом Старицьким, Панасом Мирним, Михайлом Коцюбинським, Миколою Вороним. Також письменник був знайомий з Лесею Українкою, Ольгою Кобилянською, Іваном Франком.
26 січня 1904 року Василь Стефаник одружився з Ольгою Гаморак. У них було троє синів, та після десяти років щасливого сімейного життя Ольга померла. У 43 роки Василь Семенович став удівцем, сам виховував дітей. Більше він не одружувався.
Був депутатом австрійського Віденського парламенту з 1907 до 1918 року. Захищав інтереси селян аж до розвалу Австро-Угорщини.
7 грудня 1936 року письменник помер від серцевого нападу. Похований, згідно із заповітом, у Русові біля матері.
"Першим українським новелістом", "володарем селянських душ", "великим майстром слова", "володарем тяжкого слова", "сільським філософом" називають Василя Стефаника.
...У його новелах не промайнуть заковані в лати лицарі і не схрестять зброю у смертельному герці, не зустрінуться чарівні мавки та феї. Не про народних героїв-богатирів України, що ударом кулака збивають дикого степового коня, носять при боці двопудові шаблюки і стинають ними голови ворогам, розповідає Василь Стефаник.
Кожна його новела – це картина Трагедії селянського житія, трагедії разючої бідності, безнадійної самітності, невимовної туги від розлуки з рідною землею, і світ, повний смутку й водночас – несказанної краси та любові до людини, входить у серце і не дає спокою, ятрить болем душу.
Кожен твір Василя Стефаника – це безприкладна творча праця, згусток нервів письменника, трагедія душі, вистраждана у слові. Він довго виношував свої задуми, розповідав про них спочатку в товаристві друзів, перевіряв кожне слово, ніби добирав матеріал на пам'ятник. Коли нарешті зачинявся в кімнаті й сідав писати – нічого не виправляв. Що не подобалося – палив і починав знову.
– Не пиши так, бо вмреш, – говорив йому приятель Кирило Гаморак.
"Я писав тому, щоби струни нашого селянства так кріпко настроїти і натягнути, щоби з того вийшла велика музика Бетховена. Це мені вдалося... Я свою душу пустив у душу народу, і там я почорнів з розпуки і слів не маю, аби-м все міг сказати, бо страшно за себе, а я ще трошки хочу жити".
Дехто схильний був бачити у Стефаникові песиміста, людину, що зневірилася й тужить, впавши в розпач. Але якщо письменник зумів віднайти в душах читачів такі слова, що можуть гриміти, як грім, і світити, як зорі, – то це оптимізм.
Таке слово Василя Стефаника, такі найпоетичніші його прозові новели, що стоять поруч із огненною поезією Т. Г. Шевченка.
Кожна новела В. Стефаника проймає голову пекучою, як вогонь, думкою, і немає жодної новели, витвореної лише фантазією митця. Кожна картина вихоплена з життя письменника або близько знаних людей.

84(4УКР)
С 79
Стефаник В. С. Вибрані твори / Василь Стефаник. – Київ : Художня література, 1958. – 242 с.

Василь Стефаник (1871–1936) – автор реалістичних, самобутніх новел про життя на західноукраїнських землях кінця XIX – початку XX століття. Подиву гідні їх велика правдивість, народність і мистецька досконалість. У книзі вміщені новели та оповідання письменника, вибрані поезії у прозі, дитячі твори.

84(4УКР)
С 79
Стефаник В. С. І чого ти, серце моє : вибране / Василь Стефаник. – Київ : Академія, 2015. – 271 с.

Жоден письменник не сказав про своє слово так, як Василь Стефаник: "…я не пишу для публіки, а пишу на те, щоб прийти ближче до смерті". Ніхто не зумів такими очима побачити людину, як він. Усе найяскравіше, що зробив, – у цій книжці.

84(4УКР)
С 79
Стефаник В. С. Катруся / В. С. Стефаник. Карби : вибрані твори для серед. шк. віку / М. Черемшина ; передм. В. Яременка. – Київ : Веселка, 1981. – 335 с.

До видання увійшли оповідання письменника, в яких зображені страшні злигодні й поневіряння західноукраїнського селянства за часів австро-угорської монархії та польсько-шляхетської окупації.

84(4УКР)
С 79

Стефаник В. С. Кленові листки : оповідання / Василь Стефаник ; вступ. ст. М. Ф. Нечиталюка ; іл. Г. В. Якутовича. – К. : Дніпро, 1987. – 237 с.

У глибоко ліричних, сповнених драматизму оповіданнях письменник змалював тяжку долю селян Західної України на рубежі ХІХ–ХХ ст.

84(4УКР)
С 79
Стефаник В. С. Майстер : вибране / В. Стефаник. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2014. – 159 с.

Про Василя Стефаника як яскравого представника експресіонізму в українській літературі свідчать його новели, що увійшли до цієї книжки.

84(4УКР)
С 79
Стефаник В. С. Моє слово : новели, оповідання, автобіогр. та крит. матеріали, витяги з листів : для серед. та старш. шк. віку / упорядкув., передм. і прим. Дем’янівської Л. ; іл. Литвина І.]. – 2-е вид., допов. – Київ : Веселка, 2000. – 318, [1] с.

Василь Стефаник започаткував в українській літературі експресіонізм. Цей стиль передбачає зображення внутрішнього через зовнішнє, зацікавлення глибинними психологічними процесами. Черпаючи тематичний матеріал із добре знаного йому села, Стефаник не бачив суті своєї творчості в описах селянського побуту чи порушенні соціальних питань. Для нього головними в показі "мужицької розпуки" були не побутові й не політичні, а універсальні аспекти людського життя. До книги ввійшли дві новели письменника – "Моє слово" та "Суд".

84(4УКР)
С 79
Стефаник В. С. Твори / В. С. Стефаник ; [упоряд.: В. М. Лесина, Ф. П. Погребенника ; вступ. ст. В. М. Лесина]. – Київ : Дніпро, 1964. – 551 с.

Сьогодні Україна перебуває у стані неоголошеної війни зі своїм східним сусідом, тому ми вирішили взяти за основу нашого видання книгу видатного українського новеліста Василя Стефаника, яка вийшла у Львові 1942 року, під час війни. Її упорядником і автором передмови був син письменника, який "заховався" під псевдонімом Юрій Гаморак.

84(4УКР)
С 79
Стефаник В. Новеллы / Василь Стефаник ; изд. подгот. Вл. Россельс. – Москва : Наука, 1983. – 288 с.

Василь Стефаник – літератор, про якого відразу заговорили як про класика, після виходу першої книги – "Синьої книжечки". Завдяки блискучому таланту з простого сільського хлопця, уродженця глухого села, сформувався автор такої разючої книги, що вона і через півстоліття височіє над цілими горами творів про селянство. До видання увійшли також твори "Камінний хрест", "Шлях", "Моє слово", "Земля", новели 1926–1933 рр., поезії у прозі, вибрані листи.

83.3(2=УКР)1 / 8У1
С 79
Гнідан О. Д. Василь Стефаник : життя і творчість : посіб. для вчителя / О. Д. Гнідан. – Київ : Радянська школа, 1991. – 219, [3] c.

Автор розглядає твори класика української літератури Василя Стефаника (1871–1936), аналізує новели збірок "Синя книжечка", "Камінний хрест", "Дорога", "Моє слово", "Земля", в яких відтворене життя західноукраїнського селянства на зламі двох століть: за часу Першої світової війни та панування Польщі. Багато уваги приділяється характеристиці творчої манери, стилю письменника.

84(4УКР)
Г 67
Горак Р. Д. Кров на чорній ріллі : есе-біографія Василя Стефаника / Роман Горак. – Київ : Академія, 2010. – 601,[2] с.

Його називали Володарем дум селянських, Мужицьким Бетховеном, а він вважав себе Великим страдником.
Над ним висіло прокляття за сподіяний предками злочин – знав, що має спокутувати його. Від того все навколо було чорним, як мужицьке поле.
Чув себе листком берези, котрого пірвав вітер, забрав від мами.
Постійно мучив його неспокій. Ніде не знаходив пристановища.
Вчився на лікаря, але не став ним. Був послом до віденського парламенту, але нічого суттєвого зробити не зміг.
Жив у боргах. Соромився своєї бідності.
Таким постає Василь Стефаник в есе-біографії Романа Горака "Кров на чорній ріллі".

8У1
С 79
Грицюта М. С. Художній світ В. Стефаника / М. С. Грицюта ; АН УРСР, Ін-т л-ри ім. Т.Г. Шевченка. – Київ : Наукова думка, 1982. – 199 с.

Монографія присвячена питанням традицій і новаторства критичного реалізму в українській прозі. Автор звертається до головних проблем часу, які лежали в основі характерології української літератури, розглядає філософсько-моральні пошуки В. Стефаника і його сучасників, модель нового позитивного героя, своєрідність принципів художнього зображення дійсності та особливостей психологізму в новелах В. Стефаника.

8У1
Л 50
Лесин В. М. Василь Стефаник – майстер новели / Василь Максимович Лесин . – 2-ге вид., перероб. і доп . – Київ : Дніпро, 1970 . – 331 с.

Це монографія про Василя Стефаника як людину, громадського діяча й талановитого новеліста. Про тривалі і складні ідейно-творчі шукання та формування художнього методу письменника, про його творчу лабораторію і виключну новелістичну майстерність та особливості стилю йдеться в цій книзі.

8У1
П43
Погребенник Ф. П. Сторінки життя і творчості В. Стефаника / Ф. П. Погребенник. – Київ: Дніпро, 1980. – 350 с.

У книзі на основі документальних та архівних даних розповідається про життя і творчість В. Стефаника (1871–1936) – видатного українського письменника, співця селянської долі. Дослідження цікаве документальною точністю викладу матеріалу, всебічним висвітленням різних сторін життєдіяльності новеліста.

821(477)
П 84
Процюк С. В. Степан Процюк про Василя Стефаника, Карла-Густава Юнга, Володимира Винниченка, Архипа Тесленка, Ніку Турбіну / С. Процюк. – Київ : УкрНДІСВД, 2018. – 110, [2] с.

Книжка для всіх, хто вчиться долати житейські перешкоди. Відомий український письменник Степан Процюк із притаманними йому запалом та пристрастю оповідає про те, як "поміж курми і зорями" проминало дитинство неперевершеного новеліста Василя Стефаника; в яку бездонну криницю снів поринав щоночі майбутній психіатр і філософ Карл-Густав Юнг; як хвацько вмів хлопчаком бешкетувати письменник та перший керівник Українського Уряду Володимир Винниченко; як переростав власну долю один із найсумовитіших митців початку ХХ століття Архип Тесленко; врешті – наскільки "недитячим" виявилося дитинство російської поетки Ніки Турбіної.

84(4УКР)
П 84
Процюк С. В. Троянда ритуального болю : роман про Василя Стефаника / Степан Процюк. – Київ : Академія, 2010. – 182 с.

Цей психобіографічний роман – історія загадкового внутрішнього світу і харизми Василя Стефаника. Його манила й переслідувала троянда – символ життя і смерті. Ритуалом власної творчості він прагнув подолати трагізм та суперечності буття. У його житті і творчості чорне та біле, нехтуючи безпекою, часто опинялися поруч.

Підготувала Людмила Вишнивецька,
бібліотекар відділу абонемента

Повернутись

Поділитись: