У ХХ столітті Україна тричі потрапляла в пекельний лабіринт голоду з величезними людськими жертвами: 1921–1923, 1932–1933, 1946–1947 роки. Кожен із цих періодів мав своє "обличчя". Довгий час причини голодоморів, їх перебіг, наслідки й масштаби жертв замовчувалися та приховувалися. Завдяки становленню незалежної України, демократизації суспільства й розсекреченню архівів було відкрито доступ до джерельної бази, яка стосувалася геноциду українців з боку радянської влади.
  Архівні документи і свідчення людей, що відображають проведення в УРСР хлібозаготівель та механізм вилучення зерна з сіл, які голодували, підкреслюють особисту причетність Йосипа Сталіна і його наближеного оточення до визначення непосильних для України планів держпоставок хліба та жорсткий тиск із метою їх беззаперечного виконання. Багато хліба вивозилося за кордон саме тоді, коли люди в Україні страждали, помирали голодною смертю.
  На початку 1920-х років у селян забирали все… Лютував "червоний терор". Розвал економіки плюс посуха і призвели до страшних наслідків. Народ страждав від недоїдання та дистрофії…
  У 1946–1947 роках радянська влада позбавляла людей, що голодували, наймізернішої можливості на виживання за відомим іще з 1932 року сталінським законом "про п'ять колосків", а пізніше – за указом президії Верховної Ради СРСР від 4 червня 1947 року "Про відповідальність за крадіжки, розбазарювання й псування соціалістичної власності", оголошуючи їх "злодіями" та "розкрадачами". Багато крадіжок хліба, що дозрівав, здійснювалося саме "гостропотребуючими", тобто колгоспниками, які голодували. Влада вела боротьбу зі зростанням їх чисельності шляхом покарань, репресій, незважаючи на те, що саме політика влади штовхала до здійснення правопорушень. 90% кримінальних справ, що розглядалися судами в 1947 році, становили справи про "крадіжки колосків" рядовими колгоспниками, вагітними жінками і дітьми. Наприклад, П. Годун нарізав 7 кг колосків у колгоспі ім. Тельмана села Коломийцівка Лосинівського району Чернігівської області й отримав 8 років ув'язнення.
  Масові голодомори – наслідок комуністичної політики. Точних цифр постраждалих та загиблих на Чернігівщині не можна порахувати і досі.