Поруч з нами живуть люди, чиї фізичні можливості обмежені. Вони з певних причин не можуть повноцінно забезпечувати себе й доглядати за собою. Україна разом з іншими цивілізованими країнами ставиться до них як до людей, що потребують додаткової уваги суспільства, і намагається створити умови, за яких вони зможуть почуватися рівними серед рівних.
  Відзначаючи 3 грудня Міжнародний день людей з інвалідністю, ми тим самим засвідчуємо, що такі громадяни потребують нашої уваги. Це день підбиття підсумків, аналіз фактичного становища людей з інвалідністю, визначення планів стосовно поліпшення їхнього життєвого рівня. Захищаючи гідність таких особливих людей, ми захищаємо і своє людське обличчя.
  Життя показує, що люди з інвалідністю можуть бути і стають повноцінними членами суспільства, відмінними фахівцями. Своєю соціальною активністю вони надихають багатьох із тих, з ким спілкуються, в тому числі і звичайних людей. Усунення бар'єрів на шляху до самореалізації осіб з інвалідністю, гарантування доступу до освіти, роботи – сьогодні один із пріоритетних напрямів соціальної політики України.
  Інклюзія (від англ. іnclusion – включення, залучення) – це процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціумі, процес реального входження людей з інвалідністю в активне життя, і вона однаковою мірою необхідна для всіх членів суспільства. Інклюзивність означає рівні умови для всіх. Ключовий момент в інклюзії – саме рівність, а не створення якихось особливих умов для окремих категорій людей. Інвалідність – не вирок долі, а, швидше, спосіб життя за обставин, які склалися.
  Інклюзія – не новітній винахід. У всі часи до участі в житті суспільства намагалися долучити всіх його членів, з урахуванням, звичайно, можливостей кожного. Яскравим прикладом інклюзії було кобзарство – унікальне явище не лише української, а і світової культури. Мандрівні співці та музиканти виконували історичні пісні, думи, релігійні піснеспіви, моралізаторські пісні, казки й перекази в супроводі кобзи, ліри або бандури. Багато цікавого, пізнавального і в чомусь несподіваного про кобзарство можна дізнатися з розвідки братів Капранових "Хто такі кобзарі", яку вони розмістили на своєму каналі імені Т. Г. Шевченка в ютубі.
  Ознайомившись із цією розповіддю, можна дійти висновку, що кобзарство не було стихією. Це була струнка і добре організована система. Для захисту своїх інтересів кобзарі об'єднувались у цехи, як ремісники. Цех утворювався за територіальним принципом. Керував цехом голова, або ж цехмайстер, нижче стояли панотці, або ж панмайстри, потім братчики, які ділилися на дві категорії в залежності від права працювати, і найнижчий щабель – учні. Цех при цьому контролював кількість учнів, адже для того, щоб стати кобзарем і мати право таким способом заробляти на життя, треба було пройти навчання у панмайстра або в кобзарській школі, і саме на зборах старшин спільно вирішували, кому та скільки учнів брати, щоб не створювати надмірної конкуренції.
  Цех мав спільну касу, до якої робили внески всі її члени. З цієї каси фінансувалися витрати на церкву, яка була центром цеху і де кобзарі утримували свою ікону, лампаду, свічки, а ще на допомогу хворим братчикам та тим, хто не міг працювати, на спільні бенкети, а також позики, якщо хтось, наприклад, одружувався чи будував хату. Кобзарі не були жебраками, безхатченками. Абсолютна більшість із них мали господарство, дружин, дітей, онуків або жили з рідними.
  Кобзарі були невід'ємною складовою і гармонійною частиною тодішнього суспільства. Вони не просили милостиню, а працювали, заробляючи на життя так само, як заробляють нині вуличні музики. Кобзарі виконували різножанрові музичні твори – історичні, народні пісні, релігійні псалми, могли зіграти і танцювальну музику, тобто задовольняли будь-який смак. І, що дуже важливо, кобзарями могли бути лише сліпі. Відомий український письменник, історик, театральний діяч Гнат Хоткевич, послухавши кобзарів, сам вивчився грати на бандурі та грав так добре, що старі кобзарі казали: "Гарно грає. Оце б іще вийняти очі і буде добрим кобзарем!" Такі були жарти. Звичайні люди також негативно ставилися до зрячих кобзарів, виказували їх кобзарям справжнім. Таких били, забирали інструмент, торбу, щоб не шахраювали більше. Суворо, але справедливо. Здорова людина має працювати в полі і не відбирати хліб у того, хто цього робити не може. Була й етика кобзарства, а того, хто її порушував, виганяли з цеху (це називалось "обрізати торбу"). Так сталося зі знаменитим Остапом Вересаєм. За сприяння Миколи Лисенка він став модним виконавцем у світських салонах і пішов, як би сказали нині, в шоу-бізнес, тобто розважав людей. Але кобзарство – не лише розвага, а перш за все – служіння, висока духовна складова. Кобзарі були творцями, хранителями й передавачами епічної традиції через історичні пісні, думи, зберігали духовний генофонд народу, будили національну свідомість, передавали тисячолітню мудрість народу.
  Пропонуємо переглянути віртуальну книжкову виставку, підготовлену у відділі абонемента Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка до Міжнародного дня людей з інвалідністю "Особливим потребам – особливу увагу".

  88.4 / 15
  Б 86
  Бочелюк В. Й., Турубарова А. В. Психологія людини з обмеженими можливостями / Віталій Бочелюк, Анастасія Турубарова. – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 260 с.

  Процеси гуманізації та демократизації суспільства потребують пошуку шляхів підвищення цінності життя людей з інвалідністю. У книзі автори намагаються виокремити те загальне, що характеризує особливості психічного розвитку людей з різними психофізичними порушеннями, відповідно до категорій: порушення опорно-рухового апарату, функцій слуху, зору, роботи внутрішніх органів, психічні захворювання. Вони розкривають наукові підходи до проблеми психології людини з інвалідністю, розповідають про методи дослідження психологічних особливостей цієї категорії людей, а також дають загальну характеристику людей з інвалідністю як соціальної групи.

  84(7СПО)
  Г 85
  Грін Д. Провина зірок / Джон Грін. – К. : КМ-БУКС, 2015. – 285 с.

  Пронизлива і красива історія кохання двох підлітків, які, на жаль, невиліковно хворі. Змирившись зі своєю долею, вони продовжували жити як і раніше, поки випадково не зустріли одне одного. Хейзел – мила, добра і сильна особистість, здатна допомогти близькій для себе людині. Огастус також може не лише підтримати й розвеселити свою кохану а ще й виконати її бажання. Книга змушує багато про що задуматись, у тому числі і про цінність кожного прожитого дня. Вона не про хворобу, а про справжнє щире почуття, яке надає сенсу життю, незважаючи ні на що.

  74.5 / 371.9
  371.9
  Дегтяренко Т. М., Вавіна Л. С. Корекційно-реабілітаційна робота в спеціальних дошкільних закладах для дітей з особливими потребами / Тетяна Дегтяренко, Людмила Вавіна. – Суми : ВДТ "Університетська книга", 2012. – 302 с.

  У книзі розглянуті основні завдання системи корекційно-реабілітаційної роботи у спеціальних дошкільних закладах для дітей з інвалідністю, наводиться модель сучасної системи допомоги таким дітям, надаються методичні та практичні матеріали для роботи з ними. У тому числі висвітлено комплексний підхід до корекційно-реабілітаційної роботи, використання особистісно-орієнтованих інноваційних технологій а також зв'язок корекційно-реабілітаційної допомоги із загальноосвітнім змістом навчання.

  376
  М 29
  Мартинчук О. В. Підготовка фахівця зі спеціальної освіти до професійної діяльності в інклюзивному освітньому середовищі: монографія / Олена Мартинчук. – К. : Центр учбової літератури, 2018. – 430 с.

  Впровадження інклюзивної освіти – достатньо тривалий і складний процес, який вимагає виважених управлінських рішень, наукових досліджень у різних сферах. Монографія досліджує проблеми теорії та практики становлення і розвитку інклюзивного навчання в Україні, готовність майбутніх фахівців до професійної діяльності як психолого-педагогічний феномен, концепцію підготовки спеціального педагога, новітні підходи й модель підготовки майбутнього фахівця до роботи в інклюзивному середовищі.

  159.922
  М 36
  Махній М. М. Проєктивний психологічний інструментарій для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами / Микола Махній. – Чернігів: Десна Поліграф, 2021. – 320 с.

  У книзі подається опис проєктивних психологічних методик, які застосовуються в широкому спектрі практичних завдань. Вони дають можливість поглянути на світ очима обстежуваного, який, реагуючи на заданий сюжет, здійснює проєкцію, тобто наділяє власними думками, почуттями продукти своєї діяльності, що дає змогу досліднику відтворити більш цілісну картину внутрішнього світу досліджуваного. Серед них – малюнкова терапія, різноманітні арт-техніки, казкотерапія та інші.

  342
  М 93
  Мхитарян А. М. Протидія дискримінації за ознакою інвалідності / Армен Мхитарян. – К. : КНТ, 2019. – 151 с.

  Дискримінацією за ознакою інвалідності вважається будь-яке розрізнення, виключення чи обмеження людей зі стійким розладом функцій організму, мета або результат якого – навмисне позбавлення або обмеження їхніх громадянських прав у політичній, економічній, соціальній, культурній чи будь-якій іншій сфері повсякденного життя суспільства. У монографії розглядаються адміністративно-правові засоби протидії такій дискримінації. Перш за все це антидискримінаційне законодавство, а також взаємодія органів державної влади з інститутами громадянського суспільства з цього питання. Автор розповідає також про міжнародні стандарти й зарубіжний досвід застосування адміністративно-правових засобів протидії дискримінації осіб з інвалідністю.

  821 (477)
  Т 35
  Terra інклюзія 2018: збірка інклюзивних оповідань. – К. : Видавничий центр "12", 2018. – 206 с.

  Оповідання з цієї книги – перший конкурсний досвід інклюзивної літератури в Україні. Автори збірки – мешканці різних міст нашої країни зі своїми унікальними почуттями, досвідом, розумінням та манерою літературного відтворення. Їхні твори об'єднані любов'ю, силою людського характеру і волі. Життєві обставини літературних героїв різні, але всі вони прагнуть жити гідним повноцінним життям попри наявні обставини та можливості.

  376
  Ш 37
  Шевців З. М. Основи інклюзивної педагогіки / Зоя Шевців. – К. : Центр учбової літератури, 2018. – 247 с.

  Підручник присвячений актуальній проблемі – інклюзії, тобто включенню дітей з інвалідністю у навчальний процес загальноосвітньої школи. У ньому розглянуто такі теми як "норма" й "відхилення" у розвитку дитини, особливості організації інклюзивного навчання у загальноосвітній школі, структура та організація цілісного педагогічного процесу а також форми організації навчання в інклюзивній школі. Значна увага приділена як загальним, так і спеціальним та інноваційним методам навчання.

---

Підготувала Віра Губко,
бібліотекар відділу абонемента