Микола Куліш – чи не найтрагічніша постать української літератури. Буремна, сповнена гострих протиріч доба поклала свій важкий карб на долю цієї обдарованої людини – романтика революції, українського інтелігента, одного з найталановитіших творців "Розстріляного відродження", який раніше за багатьох своїх сучасників збагнув, що молох радянського тоталітаризму зводить нанівець ціну людського життя, знищує цвіт національної культури, а заразом поглинає ідеали його, Миколи Куліша, юності, молодості.
  Микола Куліш народився 6 грудня 1892 року в селі Чаплинка Дніпровського повіту Таврійської губернії (нині – Херсонська область) у селянській сім'ї. З дев'яти років навчався у церковнопарафіяльній школі, потім – в Олешківському восьмикласному училищі, а з 1908-го – в Олешківській прогімназії. Узагалі, в житті Куліша-літератора Олешки посідають особливе місце. Тут він починає писати. Першими творами були сатиричні вірші, епіграми, фейлетони, драматичні сценки – колоритні замальовки з навколишнього життя.
  У 22 роки майбутній письменник був зарахований на перший курс філологічного факультету Новоросійського університету, але з початком Першої світової війни Миколу Куліша мобілізували до війська. В армії він несподівано для себе робить військову кар'єру, дослужившись до штабс-капітана. 1915–1917 роки майбутній драматург проводить на передовій і продовжує писати. Здебільшого це були вірші та невеликі драматичні сцени. Тим часом війна добігала кінця. Заворушення в країні перекинулись і на армію. Висока революційна хвиля, підхопивши Миколу Куліша, запалила його ідеєю соціального та національного визволення України. Одним із перших у своєму полку він перейшов у революційний табір, працював у полковому комітеті, а в 1918 році вступив до КП(б)У.
  Повернувшись до цивільного життя, Микола Гурович піклувався про освіту: організовував школи, дитячі садки, притулки, дбав про вчителів, склав українську абетку "Первинка", в якій використав твори українських авторів і власні. Він докладав неймовірних зусиль, щоб у голодні 1921 та 1922 роки врятувати учнів від смерті, зберегти школи. Багато їздив, зустрічався з різними людьми, фіксуючи життєві конфлікти і ситуації, які потім згодилися йому для творчості. Наприкінці 1922 року Микола Гурович переїхав до Одеси. Тут він став членом письменницької спілки "Гарт", і в 1924 році з'явилася п'єса "97", після чого з маловідомого літератора Куліш перетворився на знаменитого драматурга. У його творах глядач знаходив сувору правду про українське село під час голоду 1921 року, колоритні сільські типи, сповнену трагізму соціальну колізію на зламі історичних епох.
  Успіх драми "97" сприяв тому, що керівництво "Гарту" поставило питання про переїзд Миколи Куліша до Харкова, тодішньої столиці України. Тут Микола Гурович зміг нарешті зосередитися на літературній роботі. Харківський період – апогей драматичного таланту Миколи Куліша. Він познайомився з Лесем Курбасом. Це була зустріч двох блискучих талантів, що переймалися проблемами сцени, художніх інновацій. Близьке знайомство переросло у справжню дружбу і творчу співпрацю. Об'єднані прагненням не тільки творити справжню українську культуру, а й перебудувати з допомогою театру все духовно-суспільне життя, вони ставили перед собою велику мету – формувати національну свідомість, виховувати в українців почуття власної гідності і патріотизму й таким чином впливати на процес національного відродження. Безпосередньо Курбас поставив п'єси "Народний Малахій", "Мина Мазайло", "Маклена Граса", за його підтримки на сцену вийшли "Комуна в степах", "97", збиралися також поставити комедії "Отак загинув Гуска", "Хулій Хурина", драми "Зона", "Закут", "Вічний бунт", "Патетична соната", але репертком заборонив.
  Микола Куліш був митцем, який постійно прагнув нового у творчості – нових художніх засобів, прийомів, рішень. Він узагалі жив і творив "без брехні і фальші". І чим довше це тривало, тим гострішою була внутрішня драма талановитого драматурга, комуніста, людини. Розчарування, викликане тим, що "червоні зорі" починали тьмяніти, поглиблювалося прикрим усвідомленням власної вини, мимовільної причетності до впровадження соціалізму, яке обернулася вакханалією терору, війною влади з власним народом.
  Розчарування Куліша посилювалося тим, що гострота національної проблеми дедалі більше наростала. У 1929 році Микола Гурович пише комедію "Мина Мазайло", темою якої, за його ж словами, були "міщанство і українізація". Микола Хвильовий оцінював цю комедію як епохальне для української культури художнє явище, адже образи й характери п'єси активно проєктувалися на тодішню українську дійсність і трактувалися як живі й самобутні типи з навколишнього життя.
  Після серії арештів представників української творчої інтелігенції черга дійшла і до драматурга. У 1934 році Миколу Гуровича заарештували. Звинувачення – причетність до націоналістичних терористичних організацій. Куліша засудили до 10-річного ув'язнення на Соловках. У 1937 році, до 20-ліття революції, його разом із Лесем Курбасом, Матвієм Яворським, Володимиром Чеховським, Валер'яном Підмогильним та ще сотнями інших українських в'язнів розстріляли в урочищі Сандармох Медвеж'єгорського району Карелії. Загалом тоді стратили 1111 осіб. Реабілітований Микола Куліш був у 1956 році за відсутністю складу злочину.
  Микола Гурович вважав, що драматургія мусить увесь час непокоїти, збуджувати, загострювати (інколи – навіть занадто) деякі проблеми й ніколи не пристосовуватися до міщанських смаків глядача і що суспільство може бути здоровим лише тоді, коли має мужність сміятися з самого себе.

---

  84(4УКР)
  А 72
  Антологія української драматургії [вступ. ст., упорядкув. В. Кузьменко]. – К. : Мистецтво, 2004. – 387 с.

  До збірки увійшли драматичні твори класиків української літератури Володимира Винниченка, Івана Кочерги і Миколи Куліша. Це драматурги одного покоління кінця ХІХ – початку ХХ століття, але дуже різні за творчими біографіями. Миколу Куліша й Володимира Винниченка радянська влада звинуватила в націоналізмі, і їхні твори, заборонені у тридцяті роки минулого століття, поверталися на українську сцену довго, важко та з великими втратами. Літературознавці відзначають, що основною темою Кулішевої драматургії було становлення людини й ця тема проходить через трагічність "Народного Малахія", грайливість і гумор "Мини Мазайла" – творів Миколи Куліша, що ввійшли до збірки.

---

  83.3(4УКР) / 8У2
  З-11
  З порога смерті... Письменники України – жертви сталінських репресій. Вип. 1. / авт. кол. Л. С. Бойко та ін. – К. : Рад. Письменник, 1991. – 494 с.

  Книга розповідає про письменників, які стали жертвами сталінського терору. Серед них – Микола Куліш та інші діячі українського "Розстріляного відродження". Кожному присвячена окрема розповідь. Вивчення архівів КДБ дозволило документально точно розкрити методику і механіку політичних процесів над творчою інтелігенцією України. Видання ілюстроване документами із судово-слідчих справ, що збереглися в архівах.

---

  8У2
  К 90
  Кузякіна Н. Б. П'єси Миколи Куліша. Літературна і сценічна історія / Наталя Кузякіна. – К. : Рад. письменник, 1970. – 454 с.

  У монографії авторка дає характеристику творчості видатного українського драматурга. Широке використання матеріалів преси 20-х років дає можливість усебічно відтворити дискусії, що спалахували навколо п'єс Миколи Куліша, оцінити їх суспільний резонанс. Значну увагу вона також привертає до ролі драматургії Куліша у розвитку українського театру, адже такі жанри як соціальна і психологічна драма, гротескна комедія, сатирична, іронічна трагедія, лірична і музична драма були запропоновані саме ним.

---

  84(4УКР)
  К 90
  Куліш М. Г. Вибрані твори / Микола Куліш. – Харків : Веста: видавництво "Ранок", 2003. – 400 с.

  Творчість Миколи Куліша – це складна панорама різноманітних художніх та естетичних доктрин, концепцій, що свідчать про глибокий і багатоаспектний світ митця. До збірки ввійшли різні за своїми естетичними та художніми якостями твори. Якщо "Мина Мазайло" складається в основному з реалістично-побутових картин, то в "Народному Малахії" переважають сцени підкреслено умовного характеру. "Патетична соната" і "Маклена Граса" з самого початку зорієнтовані на полемічність, суперечливість і неоднозначність у сприйнятті різних ідей.

---

  821(477)
  К 90
  Куліш М. Г. Мина Мазайло. Вибрані твори / Микола Куліш. – Харків : Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля", 2020. – 370 с.

  Одного разу харківський службовець Мина Мазайло вирішує змінити своє прізвище на російське, тому що його українське звучання заважає його, Мини Мазайла, кар'єрі. Так він думає. Написана майже сто років тому, п'єса звучить надзвичайно актуально. Чого вартує така собі тьотя Мотя, яка вважає українську мову австріяцькою вигадкою. Комедію "Мина Мазайло" ще називають філологічним водевілем, тому що суперечки її персонажів точаться навколо української мови, а ще п'єсу не можна перекласти жодною з мов, бо втратиться комічність ситуацій, викликаних грою на різниці фонетичних, морфологічних, етимологічних і лексичних норм української та російської мов.

---

  84(3=Укр) 7
  М 90
  Куліш М. Г. Твори: В 2 т. Т. 1. П'єси / Микола Куліш. – К. : Дніпро, 1990. – 506 с.

  Двотомник – це найбільш повне зібрання творів Миколи Куліша. До першого тому ввійшли п'єси "97", "Комуна в степах", "Прощай, село", "Отак загинув Гуска" і маловідомі твори драматурга. Вступну частину, яка називається "Драма Миколи Куліша", написав Лесь Танюк. Микола Куліш був сином свого часу, тому, аналізуючи його творчість, Лесь Танюк закликає пізнати в ній усе – від пласких агіток на злобу дня до драматургічних шедеврів, від ядучої публіцистики, до найінтимніших листів, адресованих друзям і рідним.

---

  84(3=Укр) 7
  М 90
  Куліш М. Г. Твори: В 2 т. Т. 2. П'єси, статті, виступи, документи, листи, спогади про письменника / Микола Куліш. – К. : Дніпро, 1990. – 879 с.

  До другого тому крім п'єс увійшли статті, виступи, автобіографія та уривки із записника драматурга а також його листи до І. Дніпровського, П. Зенкевича, А. Любченка, І. Кочерги, дружини. Привертає увагу стаття Юрія Шереха "Шоста симфонія Миколи Куліша", де автор аналізує найбільш значущі твори письменника. Завершують том спогади дружини драматурга Антоніни Куліш.

---

  84 (4УКР)
  Р 65
  Розстріляне відродження. Антологія, 1917–1933: поезія, проза, драма, есей. – [упоряд., післямова Ю. Лавріненко]. – К. : Смолоскип, 2008. – 972 с.

  До антології ввійшли твори, що найповніше показують піднесення, розквіт, всесвітнє визнання української літератури початку двадцятого століття, а також її штучну руйнацію, фізичне винищення письменників. Автор сам був безпосереднім свідком заборон, гонінь, вилучення творів, ліквідації культурних осередків в Україні. У книзі дослідник висвітлює маловідомі факти з життя письменників України, характеризує поняття "доба Розстріляного відродження". У той же час він наводить також приклади, коли індульгенцію на спасіння звинувачені шукали у "каятті" та самообмовах.

---

  84(4УКР)
  С 42
  Скарбниця української класики: збірка / Т. Г.Шевченко та ін. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2017. – 814 с.

  До збірки ввійшли проза і драматичні твори українських класиків, присвячені сім'ї та родинним стосункам. Неперевершена мова, складні образи і життєві сюжети ніби списані з минулого чи не кожної української родини. Сакральна "Земля" Ольги Кобилянської, до сліз вражаючий "Цвіт яблуні" Михайла Коцюбинського й неперевершений сатиричний "Мина Мазайло" Миколи Куліша. У п'єсі порушується низка проблем. Це – питання рідної мови, стосунки батьків і дітей, уміння відстоювати власну думку.

---

  83.3(4УКР)
  Ш 66
  Шкандрій М. Модерністи, марксисти і нація. Українська літературна дискусія 1920-х років / Мирослав Шкандрій. – К. : Ніка-Центр, 2015. – 381 с.

  Книга канадського славіста, професора Манітобського університету – перша і поки що єдина західна монографія, присвячена знаменитій літературній дискусії 1925–1928 рр. Активну участь у ній брав і Микола Куліш. Мирослав Шкандрій аналізує мистецькі події та бурхливі ідеологічні дискусії про культуру і національну ідентичність за часів короткого "червоного ренесансу", що передував репресіям 1930-х років, неодноразово згадуючи в тому числі і творчість Миколи Куліша.

---