Козацька історія Чернігівщини
01.10.2023
414
З нагоди Дня козацтва, що відзначається в Україні 1 жовтня, у відділі краєзнавства Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Софії та Олександра Русових підготовлено книжково-інформаційну та віртуальну виставку "Козацька історія Чернігівщини".
В історії України козацтво відіграє значну роль як символ національної самостійності і боротьби за волю. Козацькі полки в різних регіонах країни виступали як важливі оборонні та бойові формування.
Початком козацького руху на Чернігівщині можна вважати межу XV–XVI століть, коли виник термін "козакування".
Перед появою козацьких полків на території історичної Чернігівщини, що відбулося на початку XVII століття, край перебував під владою Московського царства. У 1500 році Московщина завоювала Сіверщину. У цей період ранні процеси формування козацтва на Чернігівщині пов'язувалися з козакуванням. Однак з 1620-х років, коли Сіверщина перейшла під владу Речі Посполитої, а українське козацтво вже існувало, польський уряд почав сприяти створенню козацьких підрозділів з метою захисту земель від Московії. Таким чином, формування козацтва на Сіверщині було пов'язане не стільки з боротьбою проти турків і татар, як з протистоянням Московському царству.
На Чернігівщині жили дрібні шляхтичі та різні військові люди, яким надавали привілеї. Польська влада вже на той час звикла до козаків, оскільки козацтво сформувалося на території Речі Посполитої у другій половині XVI століття. Козакам на Чернігівщині давали землю за умови несення військової служби. Вони мали зобов'язання обробляти цю землю самостійно або наймати робітників. Фактично, це був своєрідний буржуазний спосіб ведення сільського господарства. Це давало козакам можливість займатися сільським господарством і одночасно виконувати військові обов'язки. Такий привілей ведення господарства надавав козакам певну економічну незалежність. Звільнення від податків та надання землі були одними з найбільш поширених привілеїв для козаків у XVII столітті. Козаки як військова категорія населення сплачували тільки один податок – "податок кров'ю", який включав обов'язок брати участь у військових походах та захищати територію від ворогів. Це визначало їхній особливий статус і роль у суспільстві.
Крім того козаки мали інші привілеї, такі як право на самоврядування, внутрішню самодіяльність і вільний доступ до торгівлі. Вони мали власні козацькі старшини, які приймали рішення з питань організації та управління козацьким життям. Крім того козакам доводилося мати коней, холодну й вогнепальну зброю.
Таким чином, з 20-х років XVII століття козаки вже проживали в околицях Чернігова та Новгорода-Сіверського.
За часів Гетьманщини на території Чернігівщини в 1648 році було створено Борзнянський, Ічнянський, Ніжинський, Прилуцький, Сосницький та Чернігівський полки.
Найбільшим полком на території Чернігівщини був Ніжинський, який сильно виходив за межі краю. Первісно його склад становив 10 сотень. За час існування Ніжинського полку (1648–1782 рр.) до нього входило 55 сотень.
У 1655 році Борзнянський полк був ліквідований і приєднаний до Ніжинського.
У 1663 році з Ніжинського полку виокремився Стародубський, який був безпосередньо підпорядкований гетьману Іванові Брюховецькому. Спочатку цей полк складався з 10 сотень.
Ічнянський полк проіснував лише рік. У 1649 році його територію та особовий склад включено до Прилуцького полку.
У 1782 році, у зв'язку з остаточним скасуванням російським урядом полкового устрою в Лівобережній Україні, території Ніжинського та Прилуцького полків перейшли до Чернігівського намісництва. Стародубський полк було ліквідовано, а його територія увійшла до складу Новгород-Сіверського намісництва.
На початку своєї історії Чернігівський козацький полк складався з семи сотень. З часом територія Чернігівського полку розширилася, і на 1782 рік до його складу входили такі сотні: полкова Чернігівська, Вибельська, Слабинська, Білоуська, Роїська, Любецька, Городнянська, Седнівська, Березнянська, Столинська, Синявська, Киселівська, Менська, Волинська, Сосницька й Понорницька. На той час у полку було одне місто, 9 містечок та 719 сіл.
Чернігівський полк виступав важливою силою в історії українського козацтва. Він брав участь у численних битвах і воєнних походах, відзначаючись своєю відвагою та воїнськими досягненнями.
Однією з відомих битв, у якій брав участь Чернігівський полк, була битва під Ріпками в 1651 році. Ця битва стала частиною Козацької війни проти Польщі. Незважаючи на те, що битва завершилася поразкою козаків, вони зуміли затримати просування ворожих сил і продемонстрували свою відданість українській незалежності.
Ще однією визначною битвою, в якій Чернігівський полк відіграв ключову роль, стала битва під Конотопом у 1659 році. У цій битві українські козаки під орудою полковника Івана Брюховецького уразили московське військо під проводом царського генерала Василя Шереметєва. Чернігівські козаки були одними з головних сил битви та здійснили вагомий внесок у перемогу українських військ.
Варто також згадати героїчну оборону Батурина, фортеці на правому березі річки Сейм, у 1663 році. Чернігівський полк разом з іншими козацькими відділами активно захищав фортецю від московських нападів. Незважаючи на те, що битва завершилася поразкою, оборона Батурина стала символом козацької мужності й відданості боротьбі за українську незалежність.
Чернігівське козацтво також брало участь у Чигиринських походах (1678–1679) під керівництвом гетьмана Івана Самойловича. У цих походах козаки демонстрували свою воєнну майстерність та відвагу, брали участь у битвах та взятті турецьких фортець на півдні України.
Чернігівська козацька старшина налічує чимало видатних постатей, які відіграли велику роль в історії козацтва.
Одними з перших відомих козацьких лідерів у Чернігівському полку, які здобули певну славу завдяки своїм військовим здобуткам і діям, були полковники Мартин Небаба і Степан Пободайло.
Відомою постаттю не лише на Чернігівщині, але і в масштабах усієї України був чернігівський полковник Павло Полуботок – видатний гетьманський полководець, політик, дипломат. Він відзначився в багатьох важливих подіях того часу, включаючи повстання проти польської влади та активну участь у Хмельниччині.
Лизогуби, які були представниками шляхтичів у Чернігівському полку, також внесли значний вклад у розвиток історії Чернігівщини. Вони відіграли важливу роль у політичному та військовому житті регіону, а їхні діяння мали значний вплив на події того часу.
Останній гетьман України Кирило Розумовський теж походив із чернігівської козацької старшини. А Павло Скоропадський, який обіймав посаду гетьмана після падіння Української Народної Республіки (УНР), також мав корені в чернігівській козацькій старшині. Правління Скоропадського було коротким, але він упровадив низку реформ і намагався зміцнити українську державність.
Історія українського козацтва насичена боротьбою за волю та незалежність і є проявом героїзму українського народу. Цей дух свободи й відданості батьківщині продовжує жити в наших серцях і становить важливу складову української національної ідентичності.
.jpg/1(18)__186x263.jpg)
63.3(4УКР)4 / 9(С2)
Б 81
Бондар О. М. Подорож козацьким Черніговом XVII–XVIII ст. : путівник / О. М. Бондар, Д. А. Сердюк. – Чернігів : [б. в.], 2015. – 78 с. : іл.
.jpg/2(19)__189x263.jpg)
63.3(4УКР) / 9(С2)
В 52
Вірко Т. А. Іваниця. Земля козацька : іст.-краєзнав. нарис / Т. А. Вірко, Г. Ф. Гайдай. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2005. – 215 с. : іл.
.jpg/3(19)__191x263.jpg)
63.3(4УКР)4 / 9(С2)
Г 70
Горобець С. М. Ройська сотня: історія створення, населені пункти, сотенна старшина / Сергій Горобець, Ігор Ситий ; НАН України [та ін.]. – Чернігів : [б. в.], 2012. – 167 с. : іл. – (Чернігівщина козацька).
.jpg/4(19)__188x263.jpg)
63.3(4УКР)4 / 9(С2)
К 64
Кондратьєв І. В. Нариси історії Чернігівщини періоду козацтва. Любеч / І. Кондратьєв, В. Кривошея ; НАН України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж., Київ. родовід. т-во, Музей Гетьманства. – Київ : ІПіЕД НАНУ, 1999. – 109 с.
.jpg/5(18)__176x263.jpg)
94(477)
К 78
Кралюк П. М. Чорна рада / Петро Кралюк. – Харків : Фоліо, 2018. – 201 с. : іл. – (Великий науковий проект).
У книзі розповідається про події, які передували Ніжинській чорній раді 1663 року, а також про її наслідки. Автор намагається показати, яку роль відіграла означена подія в контексті козацької революції середини XVII століття.
.jpg/6(19)__185x263.jpg)
63.3(4УКР)4 / 9(С2)
К 82
Кривошея В. В. Українське козацтво в національній пам'яті. Чернігівський полк : [монографія] : у 2 т. Т. 1 / Кривошея В. В. ; Укр. ін-т нац. пам'яті. – Київ : Пріоритети, 2012. – 511, [1] с.
.jpg/7(18)__185x263.jpg)
63.3(4УКР)4 / 9(С2)
Л 17
Лазаревский А. М. Описание Старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. Т. 1 : Полк Стародубский / Ал. Лазаревский. – Изд. 2-е. – Белые Берега : Десяточка, 2008. – 559 с.
.jpg/8(17)__188x263.jpg)
63.3(4УКР)4 / 9(С2)
Л 17
Лазаревский А. М. Описание Старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. Т. 3 : Полк Прилуцкий [Ксерокопія] / Ал. Лазаревский. – Киев : Типография Императорского университета св. Владимира Акц. О-ва Н. Т. Корчак-Новицкого, 2010. – 426, [29] с.
.jpg/9(16)__189x263.jpg)
63.3(4УКР)4 / 9(С2)
Л 93
Любич О. А. Коротка історія малоросійського козацтва: соціально-економічний, правовий та світоглядний аспекти : монографія / О. А. Любич, В. В. Співак ; Черніг. юрид. коледж держ. пенітенціар. служби України. – Чернігів : Десна Поліграф, 2015. – 391 с. : іл.
.jpg/10(12)__189x263.jpg)
63.3(4УКР) / 9(С2)
Л 99
Ляшев О. В. Козаки та селяни с. Роїща Роїської сотні Чернігівського полку. Кн. 1 / Олександр Ляшев. – Чернігів : Десна, 2013. – 117 с. : фот.
.jpg/11(11)__191x263.jpg)
63.3(4УКР)4 / 9(С2)
С 88
Студьонова Л. В. Ось де, люди, наша слава : (бесіди про Черніг. козацтво) / Л. Студьонова ; [ред. А. Л. Курданов]. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2004. – 170 с. : іл.
.jpg/12(8)__179x263.jpg)
63.3(4УКР) / 9(С2)
Ч-49
Чернігівщина – земля козацька : календар, 2000 р. / [авт.-уклад. І. М. Корбач ; худ. М. Стратілат]. – Київ : Видання Чернігівського земляцтва, 1999. – 766, [1] с. : іл.
.jpg/13(3)__182x263.jpg)
94(477.51)
Ч-49
Черніков П. І. Прилуччина – край козацький : навч.-метод. посіб. з історії України та рідного краю / Павло Іванович Черніков ; Прилуц. агротехн. коледж. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2013. – 95, [1] с., [18] с. кольор. іл.
В історії України козацтво відіграє значну роль як символ національної самостійності і боротьби за волю. Козацькі полки в різних регіонах країни виступали як важливі оборонні та бойові формування.
Початком козацького руху на Чернігівщині можна вважати межу XV–XVI століть, коли виник термін "козакування".
Перед появою козацьких полків на території історичної Чернігівщини, що відбулося на початку XVII століття, край перебував під владою Московського царства. У 1500 році Московщина завоювала Сіверщину. У цей період ранні процеси формування козацтва на Чернігівщині пов'язувалися з козакуванням. Однак з 1620-х років, коли Сіверщина перейшла під владу Речі Посполитої, а українське козацтво вже існувало, польський уряд почав сприяти створенню козацьких підрозділів з метою захисту земель від Московії. Таким чином, формування козацтва на Сіверщині було пов'язане не стільки з боротьбою проти турків і татар, як з протистоянням Московському царству.
На Чернігівщині жили дрібні шляхтичі та різні військові люди, яким надавали привілеї. Польська влада вже на той час звикла до козаків, оскільки козацтво сформувалося на території Речі Посполитої у другій половині XVI століття. Козакам на Чернігівщині давали землю за умови несення військової служби. Вони мали зобов'язання обробляти цю землю самостійно або наймати робітників. Фактично, це був своєрідний буржуазний спосіб ведення сільського господарства. Це давало козакам можливість займатися сільським господарством і одночасно виконувати військові обов'язки. Такий привілей ведення господарства надавав козакам певну економічну незалежність. Звільнення від податків та надання землі були одними з найбільш поширених привілеїв для козаків у XVII столітті. Козаки як військова категорія населення сплачували тільки один податок – "податок кров'ю", який включав обов'язок брати участь у військових походах та захищати територію від ворогів. Це визначало їхній особливий статус і роль у суспільстві.
Крім того козаки мали інші привілеї, такі як право на самоврядування, внутрішню самодіяльність і вільний доступ до торгівлі. Вони мали власні козацькі старшини, які приймали рішення з питань організації та управління козацьким життям. Крім того козакам доводилося мати коней, холодну й вогнепальну зброю.
Таким чином, з 20-х років XVII століття козаки вже проживали в околицях Чернігова та Новгорода-Сіверського.
За часів Гетьманщини на території Чернігівщини в 1648 році було створено Борзнянський, Ічнянський, Ніжинський, Прилуцький, Сосницький та Чернігівський полки.
Найбільшим полком на території Чернігівщини був Ніжинський, який сильно виходив за межі краю. Первісно його склад становив 10 сотень. За час існування Ніжинського полку (1648–1782 рр.) до нього входило 55 сотень.
У 1655 році Борзнянський полк був ліквідований і приєднаний до Ніжинського.
У 1663 році з Ніжинського полку виокремився Стародубський, який був безпосередньо підпорядкований гетьману Іванові Брюховецькому. Спочатку цей полк складався з 10 сотень.
Ічнянський полк проіснував лише рік. У 1649 році його територію та особовий склад включено до Прилуцького полку.
У 1782 році, у зв'язку з остаточним скасуванням російським урядом полкового устрою в Лівобережній Україні, території Ніжинського та Прилуцького полків перейшли до Чернігівського намісництва. Стародубський полк було ліквідовано, а його територія увійшла до складу Новгород-Сіверського намісництва.
На початку своєї історії Чернігівський козацький полк складався з семи сотень. З часом територія Чернігівського полку розширилася, і на 1782 рік до його складу входили такі сотні: полкова Чернігівська, Вибельська, Слабинська, Білоуська, Роїська, Любецька, Городнянська, Седнівська, Березнянська, Столинська, Синявська, Киселівська, Менська, Волинська, Сосницька й Понорницька. На той час у полку було одне місто, 9 містечок та 719 сіл.
Чернігівський полк виступав важливою силою в історії українського козацтва. Він брав участь у численних битвах і воєнних походах, відзначаючись своєю відвагою та воїнськими досягненнями.
Однією з відомих битв, у якій брав участь Чернігівський полк, була битва під Ріпками в 1651 році. Ця битва стала частиною Козацької війни проти Польщі. Незважаючи на те, що битва завершилася поразкою козаків, вони зуміли затримати просування ворожих сил і продемонстрували свою відданість українській незалежності.
Ще однією визначною битвою, в якій Чернігівський полк відіграв ключову роль, стала битва під Конотопом у 1659 році. У цій битві українські козаки під орудою полковника Івана Брюховецького уразили московське військо під проводом царського генерала Василя Шереметєва. Чернігівські козаки були одними з головних сил битви та здійснили вагомий внесок у перемогу українських військ.
Варто також згадати героїчну оборону Батурина, фортеці на правому березі річки Сейм, у 1663 році. Чернігівський полк разом з іншими козацькими відділами активно захищав фортецю від московських нападів. Незважаючи на те, що битва завершилася поразкою, оборона Батурина стала символом козацької мужності й відданості боротьбі за українську незалежність.
Чернігівське козацтво також брало участь у Чигиринських походах (1678–1679) під керівництвом гетьмана Івана Самойловича. У цих походах козаки демонстрували свою воєнну майстерність та відвагу, брали участь у битвах та взятті турецьких фортець на півдні України.
Чернігівська козацька старшина налічує чимало видатних постатей, які відіграли велику роль в історії козацтва.
Одними з перших відомих козацьких лідерів у Чернігівському полку, які здобули певну славу завдяки своїм військовим здобуткам і діям, були полковники Мартин Небаба і Степан Пободайло.
Відомою постаттю не лише на Чернігівщині, але і в масштабах усієї України був чернігівський полковник Павло Полуботок – видатний гетьманський полководець, політик, дипломат. Він відзначився в багатьох важливих подіях того часу, включаючи повстання проти польської влади та активну участь у Хмельниччині.
Лизогуби, які були представниками шляхтичів у Чернігівському полку, також внесли значний вклад у розвиток історії Чернігівщини. Вони відіграли важливу роль у політичному та військовому житті регіону, а їхні діяння мали значний вплив на події того часу.
Останній гетьман України Кирило Розумовський теж походив із чернігівської козацької старшини. А Павло Скоропадський, який обіймав посаду гетьмана після падіння Української Народної Республіки (УНР), також мав корені в чернігівській козацькій старшині. Правління Скоропадського було коротким, але він упровадив низку реформ і намагався зміцнити українську державність.
Історія українського козацтва насичена боротьбою за волю та незалежність і є проявом героїзму українського народу. Цей дух свободи й відданості батьківщині продовжує жити в наших серцях і становить важливу складову української національної ідентичності.
63.3(4УКР)4 / 9(С2)
Б 81
Бондар О. М. Подорож козацьким Черніговом XVII–XVIII ст. : путівник / О. М. Бондар, Д. А. Сердюк. – Чернігів : [б. в.], 2015. – 78 с. : іл.
63.3(4УКР) / 9(С2)
В 52
Вірко Т. А. Іваниця. Земля козацька : іст.-краєзнав. нарис / Т. А. Вірко, Г. Ф. Гайдай. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2005. – 215 с. : іл.
63.3(4УКР)4 / 9(С2)
Г 70
Горобець С. М. Ройська сотня: історія створення, населені пункти, сотенна старшина / Сергій Горобець, Ігор Ситий ; НАН України [та ін.]. – Чернігів : [б. в.], 2012. – 167 с. : іл. – (Чернігівщина козацька).
63.3(4УКР)4 / 9(С2)
К 64
Кондратьєв І. В. Нариси історії Чернігівщини періоду козацтва. Любеч / І. Кондратьєв, В. Кривошея ; НАН України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж., Київ. родовід. т-во, Музей Гетьманства. – Київ : ІПіЕД НАНУ, 1999. – 109 с.
94(477)
К 78
Кралюк П. М. Чорна рада / Петро Кралюк. – Харків : Фоліо, 2018. – 201 с. : іл. – (Великий науковий проект).
У книзі розповідається про події, які передували Ніжинській чорній раді 1663 року, а також про її наслідки. Автор намагається показати, яку роль відіграла означена подія в контексті козацької революції середини XVII століття.
63.3(4УКР)4 / 9(С2)
К 82
Кривошея В. В. Українське козацтво в національній пам'яті. Чернігівський полк : [монографія] : у 2 т. Т. 1 / Кривошея В. В. ; Укр. ін-т нац. пам'яті. – Київ : Пріоритети, 2012. – 511, [1] с.
63.3(4УКР)4 / 9(С2)
Л 17
Лазаревский А. М. Описание Старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. Т. 1 : Полк Стародубский / Ал. Лазаревский. – Изд. 2-е. – Белые Берега : Десяточка, 2008. – 559 с.
63.3(4УКР)4 / 9(С2)
Л 17
Лазаревский А. М. Описание Старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. Т. 3 : Полк Прилуцкий [Ксерокопія] / Ал. Лазаревский. – Киев : Типография Императорского университета св. Владимира Акц. О-ва Н. Т. Корчак-Новицкого, 2010. – 426, [29] с.
63.3(4УКР)4 / 9(С2)
Л 93
Любич О. А. Коротка історія малоросійського козацтва: соціально-економічний, правовий та світоглядний аспекти : монографія / О. А. Любич, В. В. Співак ; Черніг. юрид. коледж держ. пенітенціар. служби України. – Чернігів : Десна Поліграф, 2015. – 391 с. : іл.
63.3(4УКР) / 9(С2)
Л 99
Ляшев О. В. Козаки та селяни с. Роїща Роїської сотні Чернігівського полку. Кн. 1 / Олександр Ляшев. – Чернігів : Десна, 2013. – 117 с. : фот.
63.3(4УКР)4 / 9(С2)
С 88
Студьонова Л. В. Ось де, люди, наша слава : (бесіди про Черніг. козацтво) / Л. Студьонова ; [ред. А. Л. Курданов]. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2004. – 170 с. : іл.
63.3(4УКР) / 9(С2)
Ч-49
Чернігівщина – земля козацька : календар, 2000 р. / [авт.-уклад. І. М. Корбач ; худ. М. Стратілат]. – Київ : Видання Чернігівського земляцтва, 1999. – 766, [1] с. : іл.
94(477.51)
Ч-49
Черніков П. І. Прилуччина – край козацький : навч.-метод. посіб. з історії України та рідного краю / Павло Іванович Черніков ; Прилуц. агротехн. коледж. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2013. – 95, [1] с., [18] с. кольор. іл.