Безсмертя нації у слові (до Дня слов'янської писемності і культури)
23.05.2024
127
24 травня, в день пам'яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, українці разом з іншими слов'янськими народами відзначають День слов'янської писемності і культури, урочисто прославляючи цим творців своєї абетки – братів Кирила і Мефодія. У нашій державі День слов'янської писемності і культури був установлений Указом Президента України від 17 вересня 2004 року. Проте вшанування Кирила і Мефодія має давню традицію. Так, у Чехії свято на їхню честь почали відзначати в 1349 році, у Болгарії – в 1851-му, а перша українська політична організація мала назву Кирило-Мефодіївське братство (1845–1846). На якийсь час під впливом різних історичних і політичних обставин свято було призабуте, та на початку ХIХ століття разом з усвідомленням власної самоідентичності слов'янськими народами відновилась і пам'ять про первоучителів.
Слов'янська абетка була створена в IX столітті, приблизно у 862–863 роках. Кирило використав грецький алфавіт, суттєво змінивши його, щоби передати слов'янську звукову систему. Були створені дві абетки – глаголиця й кирилиця. Остання отримала свою назву на честь засновника. Кирилиця поширилася серед східних і південних слов'ян та стала основою писемності багатьох сучасних слов'янських мов, у тому числі й української. Ця абетка складалася з 38 букв, на неї Кирило витратив "три місяці і все життя, бо просвіщати народ без письмен його мови однаково, що намагатися писати на воді!"
Крім нової абетки брати створили мову, яка отримала назву старослов'янської, а пізніше – церковнослов'янської. Створена вона була на основі болгарської та інших слов'янських мов. Це була не розмовна, а штучна мова, тому вона використовувалась як літературна та для богослужінь і мала кириличну абетку. Варто зазначити, що у сучасних слов'ян є мова, яку мешканці різних країн розуміють однаково добре. Така собі слов'янська "есперанто". Це словацька. Словаччина географічно розташована в центрі Східної Європи, і її мова однаково близька до польської та української, чеської та білоруської. Тому, перебуваючи у Словаччині, можна легко зрозуміти оголошення у транспорті чи покажчики на вулицях. А в ті давні часи з ініціативи Мефодія було розпочато переклад основних книг Старого Завіту. Брати перекладали богослужебні книги, самі писали оригінальні твори, проповідуючи православ'я, відкривали при церквах школи. Найдавніша точно датована кирилична книга – давньоруське Остромирове Євангеліє 1056–1057 років. Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила і Мефодія та їхніх учнів мала всеслов'янське значення. Вони показали всьому світові велич і багатство слов'янської культури та мови, сприяли розвиткові самосвідомості слов'ян, ввели їх у коло освічених народів, поклали початок слов'янському письменству. Запровадження кирилиці стало величезним культурним зрушенням в історії слов'ян, адже сприяло формуванню власних літературних мов, національних літературних традицій, освіти, культури загалом і української писемності та культури зокрема, оскільки кирилиця стала праматір'ю української абетки.
Пропонуємо ознайомитися з віртуальною виставкою "Безсмертя нації у слові" підготовленою відділом абонемента Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових з нагоди Дня слов'янської писемності і культури.
.jpg/1(12)__190x263.jpg)
81.41 / 4
Б 87
Брайчевський М. Ю. Походження слов'янської писемності / Михайло Брайчевський. – Київ : КМ Академія, 2002. – 150 с.
Проблема виникнення слов'янської, зокрема давньоруської, писемності – один із найскладніших сюжетів вітчизняної історії. Те, що східні слов'яни (Русь) знали писемність задовго до Кирила і Мефодія, сумніву не підлягає. Михайло Брайчевський – людина енциклопедичних знань: історик і археолог поєднуються в ньому з мистецтвознавцем і філософом, поетом і художником. Тому історію виникнення та формування писемності він розглядає в загальному соціокультурному контексті ранньої історії слов'янства, в тому числі й України, користуючись не лише писемними джерелами, а й величезним археологічним матеріалом.
.jpg/2(12)__180x263.jpg)
811.161.2
Д 79
Дубчак О. П. Чути українською: у світі звукі [ý] і букв. / Ольга Дубчак. – Київ : Віхола, 2021. – 192 с.
Чи знаєте ви, що голосних в українській мові приблизно у п'ять разів менше, ніж приголосних, і чи чули ви про нескладотворчі звуки? Про це й багато іншого, а також про те, за якими правилами та закономірностями працює звукова система, а ще – чому наша абетка майже досконала, розповідає книжка. Написана вона цікаво, пізнавально, дуже весело й по-справжньому науково. Вона буде корисна і тим, хто лише починає опановувати українську, і тим, хто знає її дуже добре.
.jpg/3(12)__168x263.jpg)
И(Болг.)
К 21
Караславов С. Х. Солунські брати / Слав Караславов. – Київ : Рад. письменник, 1982. – 471 с.
Роман відомого болгарського поета і прозаїка розповідає про життя і діяльність Кирила і Мефодія, великих просвітителів IХ століття, творців слов'янської азбуки. Це історичний роман, у якому розповідається про перші кроки слов'янської писемності, видатних діячів і найбільш видатні події у Європі того часу. Роман дуже сильний, глибокий, колоритний. Через багато випробувань пройшли брати – були зрада, підлість, загибель однодумців. Але завдяки азбуці, яку вони створили, слов'яни зуміли зберегти свою спільну культуру, самобутність.
.jpg/4(12)__191x263.jpg)
81.41/4
К 78
Кралюк П. М. Духовні пошуки Мелетія Смотрицького / Петро Кралюк. – Київ : Український Центр духовної культури, 1997. – 191 с.
Книга розповідає про відомого українського церковного і культурного діяча початку ХVII століття. Він був однією з найбільш яскравих і найбільш суперечливих постатей української, а також білоруської культури першої третини ХVII століття. Перу Мелетія Смотрицького належить "Грамматіки славенския правилное синтагма" – одна з перших фундаментальних граматик церковнослов'янської мови. Ця граматика започаткувала цілу епоху в українському (й не лише українському) мовознавстві. Вона неодноразово перевидавалася, слугуючи своєрідним підручником у тих землях, де церковнослов'янська мова виступала мовою богослужіння.
.jpg/5(12)__204x263.jpg)
766
М 67
Мітченко В. С. Каліграфія. Взаємовпливи шрифтів: теорія і практика, кирилиця і латиниця, історія і сучасність / Віталій Мітченко. – Київ : LAURUS, 2018. – 286 с.
Автор книги – заслужений діяч мистецтв України, автор низки статей з історії та теорії історичних українських почерків – досліджує історичний шлях рукописної кирилиці в Україні від появи добуквених знакових систем на її теренах до сьогодення. Уперше аналіз української кирилиці проведено на тлі зміни мистецьких стилів у Європі. Для порівняльного аналізу історичного шляху кирилиці й латиниці стисло викладено історію латинських рукописних і складальних шрифтів.
.jpg/6(11)__186x263.jpg)
76.11 / 002
О-36
Огієнко І. І. (митрополит Іларіон). Історія українського друкарства / Іван Огієнко (митрополит Іларіон). – Київ : Наша культура і наука, 2007. – 534 с.
Уперше книга була видана у Львові в 1925 році. У ній автор переконливо й аргументовано простежує не лише розвиток специфічної друкарської галузі в Україні від початків її заснування, а і долю самої української культури, непросту, почасти трагічну історію українського друкованого слова. У книзі оприлюднено гласні й негласні документи минулої епохи – укази, розпорядження, циркуляри царського уряду про заборону українського друку, знищення українських книжок, виправлення українського правопису.
.jpg/7(12)__184x263.jpg)
81.411.1 / 4У
П 27
Пересопницьке Євангеліє, 1556–1561. Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т укр. мови, Укр. мовно-інформ. фонд. – Київ, 2001. – 699 с.
Пересопницьке Євангеліє – це визначна пам'ятка староукраїнської мови та книжкового мистецтва загальнослов'янського значення, перший відомий переклад канонічного євангельського тексту так званою простою мовою, досить близько до народної. 2001 року Інститутом української мови видано транслітерацію книги. Видання супроводжується науковими дослідженнями про рукопис і повним словопокажчиком з вичерпною граматичною характеристикою кожної словоформи та її локалізацією в тексті.
.jpg/8(12)__174x263.jpg)
81.411.1 / 4У
Р 88
Русанівський В. М. Історія української літературної мови / Віталій Русанівський. – 2-ге вид., допов. і переробл. – Київ : АртЕк, 2002. – 423 с.
Літературна мова у житті кожного народу – це надійна опора в його духовному і матеріальному розвитку. Якою була функціонально перша українсько-руська літературна мова, звідки вона прийшла, які в ній були стилі і яка була між ними відмінність – про все це розповідається у книжці. А ще читачі дізнаються, як старослов'янська мова, що нею починалась українсько-руська писемність, поступово перетворювалась на староукраїнську й чому вона занепала. Висвітлюються також і початки зародження нової української літературної мови, її стан на зламі віків, у часи української державності і бездержав'я, боротьби за її поширення у ХХ столітті.
.jpg/9(11)__183x263.jpg)
81.411.1 / 4У
Т 48
Ткаченко О. Б. Українська мова і мовне життя світу / Орест Ткаченко – Київ : Спалах, 2004. – 271 с.
Розповідаючи про розвиток і сучасний стан української мови, автор усебічно висвітлює такі важливі питання як історія України та української мови, соціолінгвістична класифікація мов і місце нашої мови в ній, мова й культура, перспектива мовного розвитку людства і майбутнє української мови, а також мовне самоствердження українців на тлі історичного досвіду народів світу, бо на шляху до свого національного самоствердження кожен народ ішов і своїм особливим шляхом мовного самоствердження.
.jpg/10(11)__183x263.jpg)
002(477)
Ф 89
Фрис В. Я. Історія кириличної рукописної книги в Україні X–XVIII ст. / Віра Фрис ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, Наук. б-ка. – Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. – 187 с.
У монографії вперше комплексно викладена історія розвитку кириличної рукописної книги з часу її появи на українських землях до ХVIII ст. Основну увагу зосереджено на питаннях, пов'язаних з книжковим репертуаром, осередками та регіонами книгописання, особливостями письма та оформлення книг. Авторка пропонує нову версію періодизації історії книги в Україні, розповідає про особливості появи письмен на наших теренах, а також характеризує типи письма та стилі оформлення рукописної книги, розповідає про знаряддя письма, матеріали (чорнило, фарби, пергамент, папір), формати книг, оправи, окуття.
.jpg/11(8)__191x263.jpg)
94(477.51
Ч-83
Чугаєва І. К. Чернігівське літописання XI–XIII ст.: історіографічний міф чи історичне джерело? : [монографія] / Ірина Чугаєва. – Чернігів : Десна, 2018. – 335 с.
Літописання як історико-культурний феномен учені почали досліджувати відтоді, як історія стала окремою науковою дисципліною. У монографії на основі аналізу наукової літератури й залучення широкого кола різноманітних писемних джерел здійснено комплексний аналіз чернігівських літописних фрагментів ХI – середини ХIII ст., а також виділено фрагменти чернігівського походження і змісту з літописних зводів інших регіонів, які висвітлюють процес становлення та укріплення Чернігівського князівства.
.jpg/12(7)__179x263.jpg)
811.161.2
Ю 99
Ющук І. П. Мова – найбільший скарб : статті / Іван Ющук. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2020. – 358 с.
Людина створила мову, а мова зробила її людиною. Мова об'єднувала, допомагала виживати у складних природних умовах, забезпечувала й удосконалювала мислення людини. Будь-який прогрес пов'язаний з мовою, і вона, мова, зробила світ людей таким, яким він є. У статтях, які входять до збірника, йдеться про походження й історичний розвиток української мови, висвітлюються питання про її структуру, логіку і закономірності побудови, про зв'язок мови та мислення, про роль письменників у її збагаченні й утвердженні.
Слов'янська абетка була створена в IX столітті, приблизно у 862–863 роках. Кирило використав грецький алфавіт, суттєво змінивши його, щоби передати слов'янську звукову систему. Були створені дві абетки – глаголиця й кирилиця. Остання отримала свою назву на честь засновника. Кирилиця поширилася серед східних і південних слов'ян та стала основою писемності багатьох сучасних слов'янських мов, у тому числі й української. Ця абетка складалася з 38 букв, на неї Кирило витратив "три місяці і все життя, бо просвіщати народ без письмен його мови однаково, що намагатися писати на воді!"
Крім нової абетки брати створили мову, яка отримала назву старослов'янської, а пізніше – церковнослов'янської. Створена вона була на основі болгарської та інших слов'янських мов. Це була не розмовна, а штучна мова, тому вона використовувалась як літературна та для богослужінь і мала кириличну абетку. Варто зазначити, що у сучасних слов'ян є мова, яку мешканці різних країн розуміють однаково добре. Така собі слов'янська "есперанто". Це словацька. Словаччина географічно розташована в центрі Східної Європи, і її мова однаково близька до польської та української, чеської та білоруської. Тому, перебуваючи у Словаччині, можна легко зрозуміти оголошення у транспорті чи покажчики на вулицях. А в ті давні часи з ініціативи Мефодія було розпочато переклад основних книг Старого Завіту. Брати перекладали богослужебні книги, самі писали оригінальні твори, проповідуючи православ'я, відкривали при церквах школи. Найдавніша точно датована кирилична книга – давньоруське Остромирове Євангеліє 1056–1057 років. Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила і Мефодія та їхніх учнів мала всеслов'янське значення. Вони показали всьому світові велич і багатство слов'янської культури та мови, сприяли розвиткові самосвідомості слов'ян, ввели їх у коло освічених народів, поклали початок слов'янському письменству. Запровадження кирилиці стало величезним культурним зрушенням в історії слов'ян, адже сприяло формуванню власних літературних мов, національних літературних традицій, освіти, культури загалом і української писемності та культури зокрема, оскільки кирилиця стала праматір'ю української абетки.
Пропонуємо ознайомитися з віртуальною виставкою "Безсмертя нації у слові" підготовленою відділом абонемента Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових з нагоди Дня слов'янської писемності і культури.
81.41 / 4
Б 87
Брайчевський М. Ю. Походження слов'янської писемності / Михайло Брайчевський. – Київ : КМ Академія, 2002. – 150 с.
Проблема виникнення слов'янської, зокрема давньоруської, писемності – один із найскладніших сюжетів вітчизняної історії. Те, що східні слов'яни (Русь) знали писемність задовго до Кирила і Мефодія, сумніву не підлягає. Михайло Брайчевський – людина енциклопедичних знань: історик і археолог поєднуються в ньому з мистецтвознавцем і філософом, поетом і художником. Тому історію виникнення та формування писемності він розглядає в загальному соціокультурному контексті ранньої історії слов'янства, в тому числі й України, користуючись не лише писемними джерелами, а й величезним археологічним матеріалом.
811.161.2
Д 79
Дубчак О. П. Чути українською: у світі звукі [ý] і букв. / Ольга Дубчак. – Київ : Віхола, 2021. – 192 с.
Чи знаєте ви, що голосних в українській мові приблизно у п'ять разів менше, ніж приголосних, і чи чули ви про нескладотворчі звуки? Про це й багато іншого, а також про те, за якими правилами та закономірностями працює звукова система, а ще – чому наша абетка майже досконала, розповідає книжка. Написана вона цікаво, пізнавально, дуже весело й по-справжньому науково. Вона буде корисна і тим, хто лише починає опановувати українську, і тим, хто знає її дуже добре.
И(Болг.)
К 21
Караславов С. Х. Солунські брати / Слав Караславов. – Київ : Рад. письменник, 1982. – 471 с.
Роман відомого болгарського поета і прозаїка розповідає про життя і діяльність Кирила і Мефодія, великих просвітителів IХ століття, творців слов'янської азбуки. Це історичний роман, у якому розповідається про перші кроки слов'янської писемності, видатних діячів і найбільш видатні події у Європі того часу. Роман дуже сильний, глибокий, колоритний. Через багато випробувань пройшли брати – були зрада, підлість, загибель однодумців. Але завдяки азбуці, яку вони створили, слов'яни зуміли зберегти свою спільну культуру, самобутність.
81.41/4
К 78
Кралюк П. М. Духовні пошуки Мелетія Смотрицького / Петро Кралюк. – Київ : Український Центр духовної культури, 1997. – 191 с.
Книга розповідає про відомого українського церковного і культурного діяча початку ХVII століття. Він був однією з найбільш яскравих і найбільш суперечливих постатей української, а також білоруської культури першої третини ХVII століття. Перу Мелетія Смотрицького належить "Грамматіки славенския правилное синтагма" – одна з перших фундаментальних граматик церковнослов'янської мови. Ця граматика започаткувала цілу епоху в українському (й не лише українському) мовознавстві. Вона неодноразово перевидавалася, слугуючи своєрідним підручником у тих землях, де церковнослов'янська мова виступала мовою богослужіння.
766
М 67
Мітченко В. С. Каліграфія. Взаємовпливи шрифтів: теорія і практика, кирилиця і латиниця, історія і сучасність / Віталій Мітченко. – Київ : LAURUS, 2018. – 286 с.
Автор книги – заслужений діяч мистецтв України, автор низки статей з історії та теорії історичних українських почерків – досліджує історичний шлях рукописної кирилиці в Україні від появи добуквених знакових систем на її теренах до сьогодення. Уперше аналіз української кирилиці проведено на тлі зміни мистецьких стилів у Європі. Для порівняльного аналізу історичного шляху кирилиці й латиниці стисло викладено історію латинських рукописних і складальних шрифтів.
76.11 / 002
О-36
Огієнко І. І. (митрополит Іларіон). Історія українського друкарства / Іван Огієнко (митрополит Іларіон). – Київ : Наша культура і наука, 2007. – 534 с.
Уперше книга була видана у Львові в 1925 році. У ній автор переконливо й аргументовано простежує не лише розвиток специфічної друкарської галузі в Україні від початків її заснування, а і долю самої української культури, непросту, почасти трагічну історію українського друкованого слова. У книзі оприлюднено гласні й негласні документи минулої епохи – укази, розпорядження, циркуляри царського уряду про заборону українського друку, знищення українських книжок, виправлення українського правопису.
81.411.1 / 4У
П 27
Пересопницьке Євангеліє, 1556–1561. Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т укр. мови, Укр. мовно-інформ. фонд. – Київ, 2001. – 699 с.
Пересопницьке Євангеліє – це визначна пам'ятка староукраїнської мови та книжкового мистецтва загальнослов'янського значення, перший відомий переклад канонічного євангельського тексту так званою простою мовою, досить близько до народної. 2001 року Інститутом української мови видано транслітерацію книги. Видання супроводжується науковими дослідженнями про рукопис і повним словопокажчиком з вичерпною граматичною характеристикою кожної словоформи та її локалізацією в тексті.
81.411.1 / 4У
Р 88
Русанівський В. М. Історія української літературної мови / Віталій Русанівський. – 2-ге вид., допов. і переробл. – Київ : АртЕк, 2002. – 423 с.
Літературна мова у житті кожного народу – це надійна опора в його духовному і матеріальному розвитку. Якою була функціонально перша українсько-руська літературна мова, звідки вона прийшла, які в ній були стилі і яка була між ними відмінність – про все це розповідається у книжці. А ще читачі дізнаються, як старослов'янська мова, що нею починалась українсько-руська писемність, поступово перетворювалась на староукраїнську й чому вона занепала. Висвітлюються також і початки зародження нової української літературної мови, її стан на зламі віків, у часи української державності і бездержав'я, боротьби за її поширення у ХХ столітті.
81.411.1 / 4У
Т 48
Ткаченко О. Б. Українська мова і мовне життя світу / Орест Ткаченко – Київ : Спалах, 2004. – 271 с.
Розповідаючи про розвиток і сучасний стан української мови, автор усебічно висвітлює такі важливі питання як історія України та української мови, соціолінгвістична класифікація мов і місце нашої мови в ній, мова й культура, перспектива мовного розвитку людства і майбутнє української мови, а також мовне самоствердження українців на тлі історичного досвіду народів світу, бо на шляху до свого національного самоствердження кожен народ ішов і своїм особливим шляхом мовного самоствердження.
002(477)
Ф 89
Фрис В. Я. Історія кириличної рукописної книги в Україні X–XVIII ст. / Віра Фрис ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, Наук. б-ка. – Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. – 187 с.
У монографії вперше комплексно викладена історія розвитку кириличної рукописної книги з часу її появи на українських землях до ХVIII ст. Основну увагу зосереджено на питаннях, пов'язаних з книжковим репертуаром, осередками та регіонами книгописання, особливостями письма та оформлення книг. Авторка пропонує нову версію періодизації історії книги в Україні, розповідає про особливості появи письмен на наших теренах, а також характеризує типи письма та стилі оформлення рукописної книги, розповідає про знаряддя письма, матеріали (чорнило, фарби, пергамент, папір), формати книг, оправи, окуття.
94(477.51
Ч-83
Чугаєва І. К. Чернігівське літописання XI–XIII ст.: історіографічний міф чи історичне джерело? : [монографія] / Ірина Чугаєва. – Чернігів : Десна, 2018. – 335 с.
Літописання як історико-культурний феномен учені почали досліджувати відтоді, як історія стала окремою науковою дисципліною. У монографії на основі аналізу наукової літератури й залучення широкого кола різноманітних писемних джерел здійснено комплексний аналіз чернігівських літописних фрагментів ХI – середини ХIII ст., а також виділено фрагменти чернігівського походження і змісту з літописних зводів інших регіонів, які висвітлюють процес становлення та укріплення Чернігівського князівства.
811.161.2
Ю 99
Ющук І. П. Мова – найбільший скарб : статті / Іван Ющук. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2020. – 358 с.
Людина створила мову, а мова зробила її людиною. Мова об'єднувала, допомагала виживати у складних природних умовах, забезпечувала й удосконалювала мислення людини. Будь-який прогрес пов'язаний з мовою, і вона, мова, зробила світ людей таким, яким він є. У статтях, які входять до збірника, йдеться про походження й історичний розвиток української мови, висвітлюються питання про її структуру, логіку і закономірності побудови, про зв'язок мови та мислення, про роль письменників у її збагаченні й утвердженні.