Голод 1932–1933 років став національною трагедією українців. День пам'яті жертв голодоморів в Україні відзначається щорічно у четверту суботу листопада. До цієї сумної дати працівники відділу краєзнавства підготували книжково-інформаційну виставку "Чому сумує, плаче дзвін?...". Чернігівщина: хроніка голодомору 1932–1933 років".
  Україна у 1932–1933 роках пережила Голодний Мор, який забрав життя мільйонів наших земляків. Голодомор 1932–1933 рр. був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямовано застосованого більшовицькою владою терору голодом, тобто геноцидом.
  Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом тоталітарної системи проти мирних людей, внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність.
  Як писав відомий американський дослідник Голодомору Джеймс Мейс, "Примусова колективізація була трагедією для всього радянського селянства, та для українців то була особлива трагедія. Зважаючи на фактичне знищення міських еліт, вона означала ліквідацію їх як соціального організму й політичного фактору, приречення на становище, яке німці зазвичай називали naturvolk ("первісний народ")".
  Чернігівщина, звичайно, не стала винятком із загальноукраїнської картини. На її території діяли ті ж самі закони, розпорядження й циркуляри партійно-радянського керівництва, а відтак голод тут теж лютував. Усього за 7 місяців Голодомору 1932–1933 років в області загинуло, за підрахунками дослідників, понад 350 тисяч людей. Наскільки це багато – можна уявити в порівнянні. За часів Другої світової війни Чернігівщина втратила сумарно – на фронтах і на окупованих територіях – 261 тисячу 500 чоловік (цифра за радянською статистикою).
  Найжахливіша ситуація була в селах, але й міста голод і репресії накривали тоді своїм чорним крилом. Так, у Чернігові в той же період, згідно зі списками Національної Книги Пам'яті, загинуло від голоду та були закатовані 3,5 тисячі осіб.
  Виставка "Чому сумує, плаче дзвін?..." представляє монографії, свідчення очевидців, збірки документів, статистичні дані, які вийшли друком у різні роки і розкривають одну з найтрагічніших сторінок історії нашого регіону. Адже і нині не втратив своєї актуальності висновок, зроблений чернігівськими істориками О. Коваленком та В. Ткаченком: "Ми й сьогодні та значною мірою ще й завтра будемо розплачуватися стражданнями й муками за некомпетентність, авантюризм, дикунство сталінського самовладдя та запопадливість і сліпу віру його послідовників".