Український поет, прозаїк, етнограф, фольклорист Анатоль Свидницький народився 13 вересня 1834 року в селі Маньківці Гайсинського повіту на Вінниччині. Анатоль Патрикійович походив із духовного стану: його дідусь був дияконом, а батько – Патрикій Якович – сільським священником. Мати майбутнього письменника, Мотрона Лаврентіївна Ганчевська, походила зі шляхти й була дочкою колишнього греко-католицького пароха села Попова Гребля. Загалом подружжя Свидницьких мало чотирьох синів та двох доньок. Отець Патрикій любив читати книжки й зібрав чималу бібліотеку, переважно з польських книг. Попри багаторічну службу батька сім'я жила дуже бідно. Священник навіть не мав теплої ряси, а щоденною їжею були пісний куліш та затірка, тоді як звичайна каша вважалася розкішшю.

  Павло Білецький-Носенко – український письменник, педагог, мовознавець, етнограф, лексикограф, перекладач і громадський діяч. Його ім'я нерозривно пов'язане з розвитком української культури, освіти й мовознавства першої половини XIX століття. Він став автором першого великого словника живої української мови, який значно випередив свій час і став важливою основою для подальших українських лексикографічних праць.

  Один із найбільш читабельних прозаїків української еміграції Анатоль Галан (справжнє ім'я та прізвище – Анатолій Калиновський, псевдоніми – Іван Евентуальний, Анатоль Галан, Кость Галан, Василь Орлик, Колібрі, Андрій Чечко) народився 22 серпня 1901 року в селі Землянка Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині – Шосткинського району Сумської області), за іншими даними – в селі Гамаліївка, в сім'ї священника. У спогадах Анатоль Галан згадував про свою родину побіжно, жодного разу не назвавши імен та місця проживання родичів, щоб не наражати їх на переслідування.

  День Незалежності України – головне державне свято країни, яке щорічно відзначається 24 серпня на честь ухвалення Акта проголошення незалежності України в 1991 році. Ця подія стала початком утворення сучасної самостійної української держави. У серпні 2026 року країна святкує вже 35-ту річницю відновлення своєї суверенності.
  На відзначення 35-ї річниці Незалежності України фахівці відділу краєзнавства Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Софії та Олександра Русових підготували книжково-інформаційну виставку "Від проголошення Незалежності до нової України. Чернігівщина".

  Серія біобібліографічних покажчиків "Історики та краєзнавці Чернігівщини", започаткована 2003 року Чернігівською обласною універсальною науковою бібліотекою імені Софії та Олександра Русових і Чернігівською обласною організацією Національної спілки краєзнавців України, поповнилася черговим посібником.

  Євген Постульга – художник за професією і покликанням, поет із власним оригінальним стилем – народився 5 серпня 1954 року в селянській сім'ї в Обичеві, що на Прилуччині. У цьому селі, яке обіймають тихі води мальовничого Удаю та безкраї чернігівські поля, поруч із важкою хліборобською працею минуло дитинство Євгена і на все життя заклало в ньому глибоку повагу до людських рук, ціну святого хліба й закарбувало в душі справжні народні моральні цінності.

  У ці дні ми – Чернігівська ОУНБ імені Софії та Олександра Русових – долучаємося до щорічної ініціативи Українського інституту книги – Національного тижня читання, що цьогоріч присвячений сучасній українській літературі.

  З нагоди Дня Української Державності фахівці відділу краєзнавства Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових підготували книжково-ілюстративну виставку "Продовжуючи тисячолітню традицію державотворення...".

  13 липня відзначає 80-річчя знана дослідниця історії Чернігово-Сіверщини, заслужений працівник культури України, член Національної спілки краєзнавців України, науковий співробітник Чернігівського обласного історичного музею імені В. В. Тарновського Світлана Половнікова!

  Никифор Ткаченко народився 13 липня 1922 року в містечку Березна (донедавна Менського, а нині Чернігівського району) в сім'ї шевця. У сім літ хлопець осиротів і близько року водив сліпого старця Прохора Іваненка – заробляли на життя співом, а потім повернувся додому, звідки його випроводили до материної сестри у Київ. Однак матеріальне становище цієї сім'ї також було складним і на початку 1930-х років Никифор потрапив до дитбудинку в Борисполі.