21 вересня 1943 року під час проведення Чернігово-Прип'ятської наступальної операції, яка була першою фазою битви за Дніпро на цій ділянці, радянські війська Центрального фронту оволоділи Черніговом.
  Оборону міста здійснювали три німецькі дивізії та інші частини, загальною чисельністю 16 тис. осіб.
  Починаючи з 18 вересня радянські війська захопили села Количівка, Іванівка, Шестовиця, Жовинка, Киїнка, Виблі та Піски, потім форсували Десну і створили плацдарм на околиці Бобровиці під Черніговом.
  З боку р. Снов на місто наступали 16-та кавалерійська дивізія, інші війська, які підійшли до сіл Товстоліс і Халявин.
  У ніч на 21 вересня радянські війська вийшли на річку Стрижень. З півночі та північного сходу до міста наближалися частини 61-ї армії під командуванням генерала Павла Бєлова.
  Отже, німецький гарнізон у Чернігові був оточений зі сходу, півдня і заходу.
  О першій годині ночі 21 вересня війська 28-го корпусу 13-ї армії почали штурм. Уранці 21 вересня Чернігів було захоплено військами 13-ї та 61-ї армій, залишки німецьких військ відступили, прорвавшись на Гомель і північно-західний напрям.
  Те, що війська Червоної армії оволоділи Черніговом, було важливою подією повного вигнання нацистів із Чернігівщини (30 вересня), завершення першої фази й безпосереднього початку битви за Дніпро. Обласний центр унаслідок воєнних дій та окупації постраждав настільки, що посів сумне 4-те місце за ступенем руйнації в німецько-радянській війні після Севастополя, Волгограда, Воронежа.