Олександр Лопухов – художник і педагог

  Олександр Лопухов народився 12 вересня 1925 року в місті Городня Чернігівської області в сім'ї вчителя. Маленький Сашко почав малювати завдяки старшому братові Євгенію, який не любив виконувати домашні завдання з ботаніки та зоології – перемальовувати квіти і тварин, тому просив робити це молодшого брата. Та все ж малюванням серйозно Олександр не захоплювався, а мріяв стати кінооператором.
  Дитинство Олександра Лопухова недовго було безтурботним, адже на його долю припала одна з найжахливіших трагедій для всього українського народу – голодомор 1932–1933 рр. Ця тема згодом відгукнеться в таких роботах автора як "Моє дитинство. Голод" і "Село Вербівка. За колоски". Згодом уже вісімнадцятирічного юнака застала Друга світова війна (1939–1945 рр.), яка не дала йому завершити навчання і здобути художню освіту. У 1944–1945 роках Олександр Лопухов служив у радянській армії, був автоматником та кулеметником на фронті, незважаючи на проблеми з зором, які стали наслідком контузії.
  Ця війна багато що визначила і в житті, і в подальшій творчості Олександра Михайловича. "Все відображене в моїх полотнах я пережив: мені нічого не довелося вигадувати. Я не видумав ні героїв моєї картини "Війна", ні солдатів, які в окопі схилилися над трофейним патефоном ("Місячна соната"), ні радянських воїнів, які діляться з полоненими тютюном ("В Берліні"), ні того молоденького пораненого бійця, який зачаровано, немовби вперше, слухає пісню весняних птахів, забувши, що півгодини тому йшла кривава битва ("Співають жайворонки")… Я знав їх".
  Після демобілізації Олександр Лопухов повернувся до Києва, вступив до десятого класу Київської середньої художньої школи, бажаючи продовжити навчання, яке перервала війна. З 1947 до 1953 року Олександр Михайлович навчався на живописному факультеті Київського державного художнього інституту, де його викладачами були талановиті митці й педагоги того часу Сергій Григор'єв та Олексій Шовкуненко. А вже 1957 року Олександр Лопухов закінчив аспірантуру під керівництвом Олексія Шовкуненка.
  У 1953–1957 рр. Олександр Лопухов працював викладачем у рідній середній художній школі; згодом – у Київському державному художньому інституті (нині НАОМА). У 1973–1985 рр. обіймав посаду ректора, водночас від 1973 року – керівника майстерні станкового живопису. У 1979 році отримав звання професора.
  Олександра Михайловича неодноразово обирали до керівних органів Національної спілки художників України – він був заступником голови правління (1962–1968) та головою правління Спілки (1983–1989). Художника також обирали депутатом Верховної Ради Союзу РСР (1984–1989).
  За роки плідної педагогічної праці Олександр Лопухов виховав сотні художників, які працюють не лише в Україні, а й поза її межами, зокрема в Китаї, Монголії, Японії, на Кубі. Міжнародне визнання творчості Олександра Михайловича – це значний вклад у популяризацію вітчизняної живописної школи у світі.
  Творчий спадок художника налічує сотні полотен: натюрмортів, портретів, пейзажів, творів релігійної, історичної та військової тематики.
  У своїй творчості митець також звертався до української історії. Зокрема, він створив серію картин, що показують визвольну боротьбу українського народу проти пригноблення і безправ'я, за незалежність. Цим подіям присвячені його полотна "Повстання сіроми на Січі 1786 року" (1974), "Вольниця" (1978–1979), "Устим Кармалюк" (1980–1982).
  Не забував Олександр Михайлович і про краєвиди рідної Батьківщини, написавши в 1971 році картини "Річка Снов", "Чернігів" та "Краєвид Чернігова".
  Від 1953 року художник неодноразово брав участь у мистецьких виставках і мав персональні у Києві (1963, 1966, 1976, 1984, 2000 роки). Його роботи зберігаються в художніх зібраннях музеїв України й за кордоном.
  Олександр Лопухов – член Спілки художників України (з 1958 р.); заслужений діяч мистецтва (1960 р.); народний художник України (1964 р.); лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка (1980 р.); заслужений діяч культури Польщі (1985 р.); лауреат Золотої медалі ім. М. Грекова (1985 р.); дійсний член Академії мистецтв України (з 1997 р.).
  Помер художник 14 вересня 2009 року. Поховали Олександра Лопухова в Києві на Байковому кладовищі.