Поет і прозаїк, літературознавець і фольклорист, лауреат премій імені Б. Грінченка та М. Коцюбинського. Член Спілки письменників України (1988 р.). Нагороджений орденом "За мужність" (2005 р.). Жертва комуністичного терору. Політв'язень радянських тюрем і концтаборів (1953–1956 рр.).
  Народився 1931 року на Чернігівщині. Його батько тривалий час працював головою правління місцевого колгоспу, а перед самою німецько-радянською війною очолив сільську раду. 1942 року в час фашистської окупації він був схоплений і розстріляний гітлерівцями. Для Миколи Адаменка і його малої сестрички Ліди настали скрутні часи, оскільки мати Наталія Михайлівна, тяжко працюючи у колгоспі, не могла самотужки прогодувати своїх дітей.
  1950 року, після закінчення Сосницької середньої школи, вступив на філологічний факультет Київського університету, маючи у своєму творчому доробку кілька віршів, опублікованих у районній газеті. На факультет журналістики не пропустила мандатна комісія, бо "перебував на окупованій території". Рік навчався на романо-германському відділенні, відтак перевівся на українське. Брав участь у дискусіях на засіданнях університетської літературної студії.
  Незабаром став об'єктом розробок МДБ. У сейфах накопичувалися надіслані його знайомими оперативні донесення. Докладніше...

Джерело...