Є в мене знайомий ще із студентського життя поет і прозаїк Дмитро Четвертак, нині вже досить похилого віку, якого доля вела вибоїстою, повною небезпек і прихованих пасток дорогою. Може, через те у його поетичних і прозових творах сконцентрований непересічний життєвий досвід. А мене найбільше вражають ті елементи, які підтверджують мій власний досвід і немов увиразнюють його.
  Останнім часом мій знайомий все частіше вдається до поетичних мініатюр, частину з яких можна назвати афоризмами. Ось одна із них:
Не буває свічі
Яка б, засвітившись, ніколи не згасла,
Будь-куди треба вчасно прийти
І, звичайно, відкланятись вчасно.

Іще немає листопаду,
Іще Покрова десь в лісах,
А вже мороз кружля над садом –
Холодно крилий хижий птах.

Думки у вирі
І чуття у вирі,
Що так розбушувався
Вже в ефірі.
І божевільно свердлить
Глибину,
Своїм єством
Нагадує війну –
Від неї закипає
Кожна мить,
Вона у нашій крові
Клекотить.

Десь колись в якомусь краї
(Може, це було і в нас),
Там, де цвинтар, біля гаю,
Жив собі гончар Тарас.
Гончарі були одвіку
Чаклуни-чарівники,
Підкорялась сила дика
Владній мудрості руки.

  Цей, 2013 рік був для мене дуже напружений, позаяк я мусив підготувати до друку для ніжинського "Видавництва "Аспект-Поліграф" рукописи трьох книжок: двох моїх ("Володар казкових скарбів", "На терезах часу") та книги спогадів моєї дружини "Мандрівка в пережите". Це була дуже виснажлива робота, бо не просто треба було підготувати названі рукописи, а ще й брати безпосередню участь у видавничому процесі у ролі редактора та коректора, бо у видавництві такі посади задля економії були скорочені. До того ж між видавництвом і автором здійснювався електронний зв'язок, для якого я був недостатньо підготовлений.