Масштабные археологические исследования в Любече, осуществленные на протяжении 1957–1960 гг. экспедицией Института археологии АН СССР под руководством Б. А. Рыбакова, обогатили отечественную науку уникальными памятниками древности, которые свидетельствовали о высоком уровне развития этого летописного города. Были исследованы, в частности, отдельные участки застройки и укреплений посада, курганный могильник в урочище Высокое Поле, а также древнерусское городище на Замковой горе. Любечский комплекс впервые в истории славянской археологии позволил Б. А. Рыбакову реконструировать княжеский замокXI–XII вв., сооруженный, по мнению учёного, Владимиром Мономахом. Именно здесь в 1097 г. состоялся знаменитый съезд князей Древней Руси.

  Чернігівській ОУНБ ім. В. Г. Короленка подаровано два набори листівок.

  Видатний український вчений Стефан Андрійович Таранушенко (1889–1976) значною мірою прислужився розвиткові вітчизняного мистецтвознавства на складному етапі його становлення. У другій половині 20- на початку 30-х pp. XX ст. група науковців під його керівництвом здійснила обстеження і ґрунтовне дослідження пам’яток монументальної дерев’яної архітектури Лівобережної України XVII-XIX ст. На жаль, довести цей масштабний проект до логічного завершення натоді не поталанило: у 1933 p. С. Таранушенко потрапив у жорна політичних репресій і повернувся в Україну лише в 1953 р. Він продовжив студії і таки підготував до друку головну працю свого життя – монографію "Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України", яка побачила світ у 1976 р. за кілька місяців до смерті вченого. Втім, до неї увійшли далеко не всі напрацьовані матеріали, зокрема, про дерев’яні храми Любеча – Покровську, Троїцьку, Миколаївську церкви, які, на жаль, до наших днів не збереглися. Відтак, світлини й малюнки С. Таранушенка, а також його старшого сучасника О. Сластіона, виявлені в особистому фонді науковця в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського НАН України, правлять за першоджерело і дозволяють скласти враження про втрачені архітектурні пам’ятки старого Любеча. Така ж сумна доля спіткала й інші сфотографовані С. Таранушенком артефакти, зокрема, іконостас і потир з Покровської церкви.

  Чернігівській ОУНБ ім. В. Г. Короленка подаровано два набори листівок.

  Старий Любеч мав Власне неповторне обличчя. На початку XX cm. він являв собою мальовниче містечко з населенням близько З,7 тис. чоловік і досить розвинутою, як на той час, соціальною інфраструктурою: волосним правлінням, трьома початковими школами, лікарською амбулаторією, богадільнею, поштово-телеграфною станцією, паромною переправою і пристанню на Дніпрі. Крім землеробства і тваринництва місцеві мешканці залюбки займалися садівництвом і городництвом, рибальством, лісовими промислами і торгівлею. У містечку діяли численні крамнички, розташовані здебільшого на Базарній площі, де щопонеділка відбувались торги й чотири рази на рік – ярмарки. Окрасою Любеча були сім церков, споруджених протягом XVIII–XIX ст., з яких на сьогодні збереглася лише одна – Преображенська. Місцеві мешканці шанували пам'ять уродженця Любеча св. Антонія Печерського, з яким за традицією пов'язували так звані Ближню і Дальню печери, вклонялися чудодійній іконі Любецької Божої Матері.

  Чернігівській ОУНБ ім. В. Г. Короленка подаровано два набори листівок.

У вишневій задумі,
у дніпровській залюбі
на дзвінких перехрестях
сіверянських вітрів
Древній Любеч воздвигнув,
спорудив Древній Любеч
П'єдестал під собою –
П'єдестал із віків...
П. Пулинець

Чернігівській ОУНБ ім. В. Г. Короленка подаровано два набори листівок.