ТИМОФЄЄВ Валерій Якович
Поглиблення і примноження козацько-лицарських традицій у сучасних умовах сприятиме нарощенню зусиль державотворчого спрямування, піднесенню духовності як кожної особистості зокрема, так і всього народу, суспільства в цілому.
Широким загалом вважається, що сучасне козацтво пройшло (і проходить) у своєму розвиткові ряд етапів: Віпьнокозацький (1973–1984), Розбудовний (1984–1991), Перехідний (1992–1995), Реєстровий (1995–1999), Установчий (2000–2005), Програмний (2006–2010), Передмайданний (2010–2013), Піспямайданний (2014–2020) та Сучасний (2021 – т. ч.).
Усі сучасні козацькі організації України можливо умовно розділити на чотири групи, абсолютно тотожні своїм попередникам п'ять-шість століть тому. А саме – на реєстровиків, запорожців, вільних козаків і т. зв. "звичаєвих" (за Д.Сагайдаком).
Реєстровики цілком зорієнтовані на державу і вважають себе її частиною. А тому готові виконати будь-яке розпорядження влади в розрахунку на бюджетні ін'єкції та загальну прихильність. У складі реєстровців, окрім православних, – протестанти, греко-католики, католики і навіть мусульмани. Козаки запорозького напрямку є прихильниками канонічного православ'я (раніше – УПЦ МП, в останні роки – й ПЦУ); у складі запорожців багато впливових людей. Вільні козаки більше орієнтовані на УПЦ КП (в останні роки – ПЦУ), але підкреслюють, що не перешкоджають приймати до своїх рядів людей іншої конфесійної приналежності. Звичаєве козацтво, до якого належать характерники і прихильники язичництва, не одержало широкого поширення.
Широким загалом вважається, що сучасне козацтво пройшло (і проходить) у своєму розвиткові ряд етапів: Віпьнокозацький (1973–1984), Розбудовний (1984–1991), Перехідний (1992–1995), Реєстровий (1995–1999), Установчий (2000–2005), Програмний (2006–2010), Передмайданний (2010–2013), Піспямайданний (2014–2020) та Сучасний (2021 – т. ч.).
Усі сучасні козацькі організації України можливо умовно розділити на чотири групи, абсолютно тотожні своїм попередникам п'ять-шість століть тому. А саме – на реєстровиків, запорожців, вільних козаків і т. зв. "звичаєвих" (за Д.Сагайдаком).
Реєстровики цілком зорієнтовані на державу і вважають себе її частиною. А тому готові виконати будь-яке розпорядження влади в розрахунку на бюджетні ін'єкції та загальну прихильність. У складі реєстровців, окрім православних, – протестанти, греко-католики, католики і навіть мусульмани. Козаки запорозького напрямку є прихильниками канонічного православ'я (раніше – УПЦ МП, в останні роки – й ПЦУ); у складі запорожців багато впливових людей. Вільні козаки більше орієнтовані на УПЦ КП (в останні роки – ПЦУ), але підкреслюють, що не перешкоджають приймати до своїх рядів людей іншої конфесійної приналежності. Звичаєве козацтво, до якого належать характерники і прихильники язичництва, не одержало широкого поширення.
Сучасний загальнодержавний сплеск цікавості до історії козацтва й зокрема уваги до його проблем пояснюється просто: йде формування національної еліти, яка спирається у своїй діяльності на національний – козацький! – досвід державотворення.
Відродження козацьких традицій – надзвичайно потрібна і важлива справа. Постане сучасне українське лицарство – духовно постане Україна. Сьогодні нам належить продовжити велику місію козацтва. Козаки знову мають стати захисниками честі й гідності України, її традицій, її культури.
Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка зі зброєю в руках захищала Богом дані їй вольності і права, зокрема право на свободу.
Відродження козацьких традицій – надзвичайно потрібна і важлива справа. Постане сучасне українське лицарство – духовно постане Україна. Сьогодні нам належить продовжити велику місію козацтва. Козаки знову мають стати захисниками честі й гідності України, її традицій, її культури.
Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка зі зброєю в руках захищала Богом дані їй вольності і права, зокрема право на свободу.
Сучасний загальнодержавний сплеск цікавості до історії козацтва й зокрема уваги до його проблем пояснюється просто: йде формування національної еліти, яка спирається у своїй діяльності на національний – козацький! – досвід державотворення.
Школа-Січ (у складі роїв, чот, куренів) – громадський (на базі загальноосвітньої школи) навчально-виховний заклад нового типу, покликаний дати учням додаткову козацько-лицарську освіту, забезпечити їхній надійний духовний зв'язок з предками, розвинути стосунки з сучасниками і зорієнтувати козачат на інтереси нащадків, бо творче відродження в житті ідей та засобів козацької педагогіки має забезпечити виховання фізично здорових, морально чистих і по-лицарськи мужніх та сильних духом громадян незалежної України.
Концепція школи цього типу звертає увагу педагогів на виховний потенціал Кодексу буття Українського козацтва, куди входять Кодекс лицарської честі, Кодекс лицарської духовності й Заповіді милосердя. Впровадження у виховну роботу вимог Кодексів забезпечує формування та виховання такого духовного стану молоді – молодих громадян України, козаків, який у народі зберігся як розуміння козацького духу, того особливого соціального положення українського козацтва в суспільстві, яке слугувало опорою народу і державі протягом віків...
Учитель-вихователь стикається з проблемою налагоджування командної роботи у своєму колективі (рої, чоті, курені, школі). Допоможе йому книга "Виховання козака-лицаря", в якій узагальнено досвід роботи колективів навчальних закладів та громадських організацій козацького спрямування Буджаку з козацького виховання дітей і юні, та надасть практичну допомогу у справі створення і налагодження роботи дитячих та юнацьких козацьких осередків (роїв, чот, куренів), навчальних закладів козацько-лицарського спрямування (Школа-Січ).
Школа-Січ (у складі роїв, чот, куренів) – громадський (на базі загальноосвітньої школи) навчально-виховний заклад нового типу, покликаний дати учням додаткову козацько-лицарську освіту, забезпечити їхній надійний духовний зв'язок з предками, розвинути стосунки з сучасниками і зорієнтувати козачат на інтереси нащадків, бо творче відродження в житті ідей та засобів козацької педагогіки має забезпечити виховання фізично здорових, морально чистих і по-лицарськи мужніх та сильних духом громадян незалежної України.
Концепція школи цього типу звертає увагу педагогів на виховний потенціал Кодексу буття Українського козацтва, куди входять Кодекс лицарської честі, Кодекс лицарської духовності й Заповіді милосердя. Впровадження у виховну роботу вимог Кодексів забезпечує формування та виховання такого духовного стану молоді – молодих громадян України, козаків, який у народі зберігся як розуміння козацького духу, того особливого соціального положення українського козацтва в суспільстві, яке слугувало опорою народу і державі протягом віків...
Учитель-вихователь стикається з проблемою налагоджування командної роботи у своєму колективі (рої, чоті, курені, школі). Допоможе йому книга "Виховання козака-лицаря", в якій узагальнено досвід роботи колективів навчальних закладів та громадських організацій козацького спрямування Буджаку з козацького виховання дітей і юні, та надасть практичну допомогу у справі створення і налагодження роботи дитячих та юнацьких козацьких осередків (роїв, чот, куренів), навчальних закладів козацько-лицарського спрямування (Школа-Січ).
Сучасний загальнодержавний сплеск цікавості до історії козацтва й зокрема уваги до його проблем пояснюється просто: йде формування національної еліти, яка спирається у своїй діяльності на національний – козацький! – досвід державотворення.
Історичні умови буття українського народу породили самобутній феномен – козацтво. Воно втілювало в собі фізичне і духовне здоров'я нації, інтелектуальну силу, життєздатність, оптимізм та енергію. Це була об'єднана, згуртована, ідейно і духовно зцементована, суворо дисциплінована національна сила, яка очолювала боротьбу проти чужоземних ворогів. Майже чотириста років тому козаки так виклали королівським послам свою роль і призначення: "Подібно до наших предків, хочемо й ми користуватися вольностями життя, маєтностями і свободами, що належать рицарським людям... Дбаємо про те, щоб так само, як ми отримали від своїх предків ті права і вольності, щоб і наші наступники прийняли їх цілими і непорушними, з примноженням слави, і щоб вони один після одного передавали їх у прийдешні часи".
Відродження козацьких традицій – надзвичайно потрібна і важлива справа. Постане сучасне українське лицарство – духовно постане Україна. Сьогодні нам належить продовжити велику місію козацтва. Козаки знову мають стати захисниками честі й гідності України, її традицій, її культури.
Загальновідомо, що поглиблення і примноження козацько-лицарських традицій у сучасних умовах сприятиме нарощенню зусиль державотворчого спрямування, піднесенню духовності як кожної особистості зокрема, так і всього народу, суспільства в цілому.
У запропонованій збірці узагальнено досвід роботи колективів навчальних закладів та громадських організацій козацького спрямування Південноукраїнського Задністров'я з вишколу дітей та юні. Сподіваємося, що вона надасть практичну допомогу у справі створення і налагодження роботи дитячих та юнацьких козацьких осередків, навчальних закладів козацько-лицарського спрямування.
Історичні умови буття українського народу породили самобутній феномен – козацтво. Воно втілювало в собі фізичне і духовне здоров'я нації, інтелектуальну силу, життєздатність, оптимізм та енергію. Це була об'єднана, згуртована, ідейно і духовно зцементована, суворо дисциплінована національна сила, яка очолювала боротьбу проти чужоземних ворогів. Майже чотириста років тому козаки так виклали королівським послам свою роль і призначення: "Подібно до наших предків, хочемо й ми користуватися вольностями життя, маєтностями і свободами, що належать рицарським людям... Дбаємо про те, щоб так само, як ми отримали від своїх предків ті права і вольності, щоб і наші наступники прийняли їх цілими і непорушними, з примноженням слави, і щоб вони один після одного передавали їх у прийдешні часи".
Відродження козацьких традицій – надзвичайно потрібна і важлива справа. Постане сучасне українське лицарство – духовно постане Україна. Сьогодні нам належить продовжити велику місію козацтва. Козаки знову мають стати захисниками честі й гідності України, її традицій, її культури.
Загальновідомо, що поглиблення і примноження козацько-лицарських традицій у сучасних умовах сприятиме нарощенню зусиль державотворчого спрямування, піднесенню духовності як кожної особистості зокрема, так і всього народу, суспільства в цілому.
У запропонованій збірці узагальнено досвід роботи колективів навчальних закладів та громадських організацій козацького спрямування Південноукраїнського Задністров'я з вишколу дітей та юні. Сподіваємося, що вона надасть практичну допомогу у справі створення і налагодження роботи дитячих та юнацьких козацьких осередків, навчальних закладів козацько-лицарського спрямування.
Збірка "Великі та видатні українці-болгаролюби" включає загалом 40 статей, надрукованих на сторінках газети "Роден край" (Одеса), в період з 1998 по 2019 рік. Видання цієї збірки присвячується 30-річчю Всеукраїнського тижневика "Роден край" і Українського Буджацького козацтва.
Викладач Софійського університету ім. Святого Климента Охридського Нікола Караіванов, заснувавши серію статей у рубриці "Українці-болгаролюби" Всеукраїнського тижневика "Роден край" (Одеса), вирішив саме так сприяти укріпленню дружби між братніми слов'янськими народами – болгарським та українським.
Оцінюючи його роль у болгарському бессарабському та українському рухах, козацька громадськість Буджаку прийняла пана Ніколу до своїх лав та обрала осавулом Історичної паланки Українського Буджацького козацтва.
У збірці подано статті болгарською мовою та їх переклади – українською.
Викладач Софійського університету ім. Святого Климента Охридського Нікола Караіванов, заснувавши серію статей у рубриці "Українці-болгаролюби" Всеукраїнського тижневика "Роден край" (Одеса), вирішив саме так сприяти укріпленню дружби між братніми слов'янськими народами – болгарським та українським.
Оцінюючи його роль у болгарському бессарабському та українському рухах, козацька громадськість Буджаку прийняла пана Ніколу до своїх лав та обрала осавулом Історичної паланки Українського Буджацького козацтва.
У збірці подано статті болгарською мовою та їх переклади – українською.
Розклад роботи:
Бiблiотека:
ПН-ЧТ – 9:30-18:00
ПТ – ВИХІДНИЙ
СБ-НД – 10:00-18:00
ПТ – ВИХІДНИЙ
СБ-НД – 10:00-18:00
Інтернет-центр:
ПН-ЧТ – 9:30-18:00
ПТ – ВИХІДНИЙ
СБ-НД – 10:00-18:00
ПТ – ВИХІДНИЙ
СБ-НД – 10:00-18:00
обслуговування користувачів до 17:45
Під час ПОВІТРЯНОЇ ТРИВОГИ
обслуговування користувачів
призупиняється