Махновський рух став унікальним явищем української та всесвітньої історії, у рамках якого вперше на значній території Степової України, населеній трьома мільйонами мешканців, була зроблена широкомасштабна спроба анархістського соціального експерименту. На теренах Північного Приазов'я та Запорожжя вперше у світовій історії виникли й проіснували тривалий час анархістська республіка й армія анархістів, була здійснена спроба впровадження анархо-махновського суспільного ладу, що витікав сутністю своїх традицій народовладдя з епохи Запорозької Січі. У середовищі Революційної Повстанської Армії України (махновців) упродовж 1918–1921 pp. виник "український анархізм" – національна форма вчення, комплекс ідеології та політичної практики, заснований на синтезі ідей теоретичного анархізму та народного світогляду і традицій. У монографії на основі унікальних архівних, музейних документів, спогадів старожилів, мемуарів учасників подій, фотодокументів приватних колекцій досліджується комплекс проблем, пов'язаних із визначенням місця Північного Приазов'я в історії махновського руху і місця махновського руху в історії Північного Приазов'я 1918–1921 pp.