КОВАЛЕНКО Володимир Петрович

КОВАЛЕНКО Володимир Петрович

   
  Ні для кого давно не є секретом, що 99,99 % історії Людства стали відомі нам лише завдяки археології, завдяки важкій і не далеко не завжди належно оціненій сучасниками праці поколінь невтомних дослідників: від академіків до студентів і просто волонтерів, котрі нерідко на голому ентузіазмі піднімали і піднімають з глибин землі – цієї своєрідної "Книги пам'яті" тисячоліть – все нові й нові скарби стародавніх Цивілізацій. Хай би що не казали наші опоненти й шановні колеги-історики, саме Археологію маємо визнати ми і Матір'ю Історії, і Першим Літописцем кількамільйонолітньої Історії Людства. Лише Археологія допомагає "заговорити" землі – "Великому Німому", мовчазному вартовому загиблих Цивілізацій.
  Проте, певна специфічність археологічних джерел порівняно з історичними створила водночас і ряд нездоланних, на перший погляд, проблем: людині без спеціальної підготовки надзвичайно важко зрозуміти, як за фрагментарними рештками життєдіяльності (дрібними уламками розтрощених посудин, кістками, фрагментами металевих чи кам'яних знарядь, ледь помітними залишками житлових та господарських споруд тощо) можна відтворити не лише спосіб та умови життя наших предків, а й навіть сам хід історичних процесів тієї чи іншої доби. Як наслідок – археологічні видання (окрім, хіба що, науково-популярних) доступні лише сотням "обраних", а в археологічних звітах повністю розібратися можуть лише вузькі фахівці, чисельність яких взагалі вимірюється лишень десятками. Це нерідко призводить до того, що ми "копаємо", фактично, самі для себе, інколи навіть з деякою погордливістю протиставляючи "таємничу Археологію" "вседоступній Історії".
   
  Поодинокий факт може бути випадковістю; його повторення вже окреслює тенденцію; після повторення втретє він стає закономірністю.
  26–28 квітня 2002 року в Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т. Г. Шевченка на базі історичного факультету (з 2009 р, – Інститут історії, етнології та правознавства імені О. М. Лазаревського) відбулася Перша Міжнародна студентська археологічна конференція "Середньовічні старожитності Південної Русі України", що проводилась під патронатом Інституту археології НАН України. 26 молодих науковців з 10 відомих університетів України, Канади та Норвегії проголосили на ній свої доповіді з актуальних проблем археології та історії ранніх слов'ян, Київської Русі та литовсько-польської доби. Активне обговорення доповідей показало, що їх автори не лише вільно володіють власним матеріалом, але й досить добре орієнтуються в загальних проблемах археології та стародавньої історії України. До початку робота конференції була видана збірка тез доповідей ("Середньовічні старожитності Південної Русі-України". Тези доповідей Міжнародної студентської наукової археологічної конференції (Чернігів, 26–28 квітня 2002 р.) / Інститут археології HAH України, Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка. – Чернігів: Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, 2002. – 120 с.).
   
  В історії України, загалом достатньо насиченій як героїчними, так і трагічними подіями, ця дата займає особливе місце. 300 років тому, в ніч на 2 листопада 1708 p., після жорстокого бою була захоплена гетьманська столиця Батурин. Захоплена, щоб бути знищеною разом із залогою та всіма мешканцями, від немовлят до немічних старців. Жертовність Батурина, який став заручником у відчайдушній спробі гетьмана Івана Мазепи врятувати свій край, що по волі Фортуни перетворився на театр військових дій, на арену кривавої боротьби двох великих держав, не була підтримана сучасниками. Залякана жорстокими репресіями Україна не наважилася тоді на продовження боротьби за незалежність. Ціною батуринської трагедії була не лише загибель тисяч безневинних людей, а й трьохсотлітній період нашої бездержавності, трьохсотлітній період забуття подвигу Батурина.
  З метою визначення меж охоронних зон заповідника та бодай розвідкового вивчення археологічних пам'яток на його території, про які у науковців не було практично жодної інформації, з 1995 р. дослідження в Батурині розпочала археологічна експедиція, створена Чернігівським державним педагогічним університетом імені Т. Г. Шевченка та Інститутом археології НАН України.
   
  Історія людства – нескінченний літопис карколомних злетів і падінь, захоплюючих досягнень та відкриттів і жорстких та кривавих трагедій. В ній вдосталь яскравих прикладів вірності і зрад, чесності і інтриг, самозречень заради ближнього і нічим невиправданої, нелюдської жорстокості, що, мов у дитячому калейдоскопі, змінюють одне одного. Кожен новий поворот колеса фортуни спричиняв до істотних, якщо не докорінних, змін на її політичній мізансцені. Десятки й сотні тисяч міст, містечок і селищ з'являлися на ній і зникали – хто безслідно, за якусь історичну мить, хто в тривалих боріннях, лункий відгомін яких віками бринів потім у пам'яті нащадків, одних повсякчас надихаючи на нові подвиги, а в інших вселяючи страх і зневіру. Нерідко ворогам здавалося, що й саму пам'ять про знищені народи, міста і держави назавжди вдалося стерти зі шпальт історії, поховати в бездонних надрах землі. Так сама земля стала своєрідною "Книгою пам'яті" тисячоліть, будучи приреченою назавжди залишатися мовчазним вартовим загиблих Цивілізацій.
  Мабуть, земля так і залишилась би назавжди німим свідком тих подій, якби не люди романтичної професії – археології, що, немов фантастична Машина Часу, дозволяє нам переноситись через сотні і мільйони років углиб історії Людства, повертаючи з небуття, здавалось би, назавжди втрачені її сторінки.
Яскравою ілюстрацією унікальних можливостей археології стали роботи Батуринської археологічної експедиції, що з 1995 р. досліджує руїни однієї з історичних столиць України – Гетьманського Батурина. Знищений, сплюндрований 300 років тому разом із залогою та всіма мешканцями, Батурин став символом нездоланного прагнення українського народу до незалежності, до власної державності, до права самому обирати свій шлях в Історії.
  
  На жаль, масштабні реконструкції архітектурних і оборонних споруд XVII–XIX ст. та будівництво скульптурних пам'ятників українським гетьманам і козакам у м. Батурині Чернігівської області, які проводились там потужним державним коштом за сприянням кол. президента України Віктора Ющенка, припинились у 2010 р. Субсидія на торішні розкопки Батурина від Чернігівської обласної адміністрації (голова д-р Володимир Хоменко) була значно скромнішою, ніж президентські Гранти на археологічні досліди міста у 2008-09 pp. Незважаючи на ці фінансові обмеження та політичні зміни в Україні, наша українсько-канадська археологічна експедиція плідно продовжила планомірні щорічні розкопки гетьманської столиці головне завдяки щедрій і стабільній підтримці академічних спонсорів та жертводавців у Канаді та ЗСА.
  Вже десять років історико-археологічне вивчення Батурина спонсорує Програма Дослідження Східної України ім. Ковальських при Канадському Інституті Українських Студій (КІУС) в Едмонтоні й Торонті, Наукове Товариство ім. Шевченка в Америці (НТШ-А) та Понтифікальний Інститут Середньовічних Студій (ПІСС) Торонтського університету. Провідний історик козацько-гетьманської держави, директор КІУСу та Програми Ковальських, проф. Зенон Когут очолює цей проект. Президент НТШ-А проф. Орест Попович є його патроном та академічним дорадником.
Поділитись:

Розклад роботи:

Бiблiотека:
ПН-ЧТ – 9:30-18:00
ПТ – ВИХІДНИЙ
СБ-НД – 10:00-18:00
Інтернет-центр:
ПН-ЧТ – 9:30-18:00
ПТ – ВИХІДНИЙ
СБ-НД – 10:00-18:00

обслуговування користувачів до 17:45
 

Під час ПОВІТРЯНОЇ ТРИВОГИ

обслуговування користувачів
призупиняється