Борисоглібський собор У Чернігові

Борисоглібський собор У Чернігові

17.04.2020
649

  Тривале князювання Давида Святославича, внука Ярослава Мудрого, було неспокійним для Чернігівської землі. Але князь, людина поміркована і врівноважена, з миролюбним характером все життя своє поклав на благоустрій Чернігівського князівства. У 1120 році Давид Святославич втратив сина Ростислава. У пам’ять про нього і з поваги до святих князів, братів Бориса і Гліба, молодших синів Володимира Святославича, вбитих своїм старшим братом Святополком, князь розпочав спорудження храму, який нині відомий у Чернігові як Борисоглібський собор. Роботу було завершено напередодні смерті Давида Святославича. Князь наказав спорудити у соборі усипальницю для себе. Він помер 1 серпня 1123 року. Панахиду по великому князю відслужили у Спаському соборі, а поховали у спорудженому ним Борисоглібському храмі. 
  За час існування собор неодноразово зазнавав пошкоджень і перебудов, і кожного разу його архітектура набувала нових рис. Однак у 1952 – 1958 рр. за проектом архітектора М. В. Холостенка собор відновлено у первісному вигляді.
  Будувався він як храм-усипальниця князів чернігівської династії і священнослужителів високого рангу, тому у північній і південній стінах храму зроблені глибокі ніші-аркасолії для гробниць. Поховання, вірогідно, робили й у галереях-прибудовах, які не збереглися. У соборі були поховані видатні православні ієрархи Лазар Баранович, святий Феодосій Углицький та Феофіл Ігнатович *.
  З іменем святого Феодосія Углицького пов’язані різні дива. Він розпочав діяльність керівника Чернігівської єпархії після смерті Лазаря Барановича у 1693 році. Одним з учнів архієпископа був Іоанн Максимович, якого після кончини святителя Феодосія  обрали чернігівським архієреєм. Одного разу Преосвященний Іоанн тяжко захворів на лихоманку. Архієпископ звернувся з молитвою до покійного в бозі святителя Феодосія про зцілення. Ввечері до нього явився святий і сказав: "Служи завтра, і будеш здоровий". Наступного ранку владика Іоанн здивував оточуючих, бо сам відслужив літургію і після цього остаточно зцілився. На знак подяки за це чудо Максимович написав похвалу святому Феодосію й упорядкував його склеп у Борисоглібському соборі.
  Розповідають також, що святий Феодосій допоміг блокадникам Ленінграду, коли німецькі війська у 1942 році перекрили вихід до Ладозького озера. Так окупанти відрізали єдину можливість доставки вантажів, особливо хліба, людям, які вже гинули від голоду. У ті хвилини, коли військові шукали варіанти вирішення проблеми, раптом всі почули голос: "Молитесь Феодосію Чернігівському, він допоможе". Звернулися до Ленінградського митрополита Алексія (Симанського).  Він дав своє благословення на перенесення мощей святителя Феодосія із Музею атеїзму у Казанському соборі, де вони тоді перебували, з дозволу влади, до Ніколо-Богоявленського собору. Відбулася урочиста служба над мощами. І сталося чудо. Вночі вдарив сильний мороз і Ладога замерзла. З’явилася можливість перевозити по міцному льоду вантажі в Ленінград, а із міста в облозі евакуйовувати людей. Ладозьку дорогу стали називати не лише Дорогою життя, а й Дорогою святителя Феодосія. По завершенні війни Алексій (Симанський), вже як Патріарх, домігся того, аби мощі святителя Феодосія повернулися до Чернігова.
  Необхідно сказати, що канонізація святого відбулася за два століття після його смерті – 22 вересня 1896 року за новим стилем. Мощі Феодосія урочисто були перенесені з Борисоглібського у Спасо-Преображенський собор, де встановлено нову раку для них, виготовлену на гроші відомого цукрозаводчика і мецената Миколи Артемовича Терещенка. Кожного листопаду мощі святого Феодосія із Спасо-Преображенського собору переносили до опалювального Борисоглібського собору, де вони перебували до весни. Раку, на жаль, знищили під час боротьби з релігією у 1920-х роках.
Нині Борисоглібський собор є музеєм, який входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній" та Будинком хорової спадщини, де проходять концерти духовної музики.
* Феофіл Ігнатович (1726–1788) – єпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський. Встановив день пам’яті Чернігівських мучеників князя Михайла і боярина його Феодора щорічно 20 вересня. При ньому побудовано кам’яний архієрейський будинок, зведено дзвіницю Троїцько-Іллінського монастиря. Опікувався Чернігівським колегіумом. У січні 1782 року здійснив відкриття Чернігівського намісництва з відокремленням самостійної Новгород-Сіверської єпархії, яка згодом об’єдналася з Чернігівською.

Людмила Студьонова З неопублікованого…

Повернутись
Поділитись:

Розклад роботи:

Бiблiотека:
ПН-ЧТ – 9:30-18:00
ПТ – ВИХІДНИЙ
СБ-НД – 10:00-18:00
Інтернет-центр:
ПН-ЧТ – 9:30-18:00
ПТ – ВИХІДНИЙ
СБ-НД – 10:00-18:00

обслуговування користувачів до 17:45
 

Під час ПОВІТРЯНОЇ ТРИВОГИ

обслуговування користувачів
призупиняється