13 вересня
  1860 року в с. Іваниця Прилуцького повіту Полтавської губернії (тепер – Парафіївської територіальної громади Прилуцького району) народився Олександр Васильович Дабіжа (1860–1899) – дипломат, історик, художник. Освіту здобув в Імператорському Олександрівському ліцеї, в числі трьох кращих учнів був направлений на службу в Міністерство закордонних справ. Дипломатичну службу починав у Мадриді, а потім служив секретарем дипломатичного агентства в Каїрі. Ще по закінченні ліцею Олександр Дабіжа з великим зацікавленням зайнявся вивченням історії України. Носій прізвища балканського шляхетного роду Котроманичів-Боснійських, відомого з ХІІ століття, молодий князь визнавав свою належність до України. Уклав і опублікував у 1886 році в журналі "Киевская старина" "Розпис роду Горленко...", а в 1887 році – статтю "Горленки (Нариси прилуцької старовини)", присвячену матері, яка належала до цього давнього козацько-старшинського роду. Багато часу Олександр Дабіжа провів і на успадкованому матір’ю хуторі Романівщина неподалік Ічні на Чернігівщині.
  Захоплювався Олександр Дабіжа і живописом, був учнем відомого професора Премацці, отримував нагороди на багатьох виставках, де експонувалися його акварелі. Імператорська Академія художеств обрала його "Почетным вольным общником".
  Через хворобу Олександру Дабіжі довелося перервати дипломатичну службу, повернутися в Росію. Помер 14 червня 1899 року. Похований у Ялті.