16 вересня 1658 року в Гадячі за ініціативою гетьмана Івана Виговського між Річчю Посполитою і Гетьманщиною підписано договір, що передбачав входження останньої до складу Речі Посполитої під назвою «Великого Князівства Руського» як рівноправного члена двосторонньої унії Польщі й Литви. Князівство формувалося з Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств. Верховна влада у новому утворенні, як військова, так і цивільна, мала належати гетьману, якого обиратимуть пожиттєво. За Гадяцьким договором законодавчу владу в Україні мали виконувати національні збори депутатів від усіх земель Князівства, судову – судовий трибунал з українським діловодством; фінанси, включаючи карбування монет, також передбачалися самостійними. Армія мала налічувати 30 тисяч козаків і 10 тисяч найманців. Щороку гетьман мав право подавати польському королю реєстр із 100 козаків кожного полку для нобілітації (надання шляхетства). У галузі культури передбачалося заснування в Україні двох університетів, розгалуженої мережі гімназій, шкіл, друкарень. Основні перетворення залишилися на папері, оскільки Сейм Речі Посполитої ратифікував договір у значно урізаному вигляді, скасувавши його головні положення. Ще під час переговорів з польською стороною Іван Виговський видав маніфест до народу, в якому обґрунтував розрив України з Московією, і розіслав його європейським урядам.