Григорій Олександрович Милорадович народився 24 вересня 1839 року в Чернігові в сім'ї Олександра Григоровича Милорадовича та Софії Григорівни Туманської. Представник відомої аристократичної родини, громадський діяч, історик і генеалог. Меценат, колекціонер, граф. Значною мірою прислужився розвиткові історичних досліджень та краєзнавчого руху в Україні.
  Освіту здобув у Пажеському корпусі в Санкт-Петербурзі. Служив при імператорському дворі, в армії, учасник російсько-турецької війни 1877–1878 рр. Мировий посередник у Городнянському повіті Чернігівської губернії (1862–1865), чернігівський губернський предводитель дворянства (1890–1896). Член багатьох наукових товариств. Один із фундаторів Чернігівської губернської вченої архівної комісії та її голова (1896–1901, 1903–1904). Досліджував історію Лівобережної України, генеалогію та геральдику українського дворянства. Упорядник двотомної "Родословной книги Черниговского дворянства" (1901), численних нарисів з історії Любеча, бібліографічних покажчиків. Увів у науковий обіг комплекс документів та матеріалів XVII–XIX ст., які здебільшого походили з його фамільного архіву, – "Материалы для истории Южной Руси" (1858), "Акты фамилии Полуботок" (1889), "Материалы для истории Малороссии" (1890), "Любецкий архив графа Милорадовича, выпуск 1" (1898), "Любецкий синодик" (1902) та ін.
  Помер 13 серпня 1905 р. В Любечі, похований у крипті чернігівського Троїцького собору. 1919 р. у чернігівській оселі Григорія Милорадовича виник Музей поміщицького побуту та мистецтва, який 1925 року "розчинився" у зібранні об'єднаного Чернігвського державного музею.