27 (16) вересня 1781 року вийшов указ імператриці Катерини ІІ про утворення у межах Лівобережної України трьох намісництв – Київського, Чернігівського та Новгород-Сіверського, що означало ліквідацію попереднього полково-сотенного устрою і запровадження на Лівобережній Україні загальноімперського поділу на намісництва й повіти.
  Уже 30 вересня 1781 року на чолі новоствореної адміністративно-територіальної одиниці – Чернігівського намісництва – Катерина ІІ поставила губернатора Андрія Степановича Милорадовича – військового та державного діяча, члена Другої Малоросійської колегії. Саме він здійснив підготовку до впровадження адміністративно-територіальної реформи: провів ретельний опис Лівобережної України та здійснив облік населення.
  Чернігівське намісництво з центром у Чернігові фактично стало існувати з 19 січня 1782 року. Воно складалося з 11 повітів: Чернігівського, Городнянського, Березнянського, Борзнянського, Ніжинського, Прилуцького, Лохвицького, Глинського, Роменського, Гадяцького та Зіньківського. У Чернігові розмістились адміністративні й судові установи губернського та міського рівнів. Повітові міста отримали нові герби, затверджені імперським указом від 1782 року. Зокрема, на гербі Чернігова було зображено "одноглавого черного, увенчанного золотою короною орла, держащего в левой кохти позлащенный крест в серебряном поле".
  За даними ревізії 1782 року в Чернігівському намісництві нараховувалося 2143 населені пункти: 11 міст, 26 містечок, 659 сіл, 243 "деревні", 40 слобід, 1393 хутори, а також 2 паперові заводи, 8 гут і 4523 рудні. Чисельність населення у намісництві (крім дворян) становила 7465560 осіб.
  Новгород-Сіверське намісництво фактично стало існувати з 27 січня 1782 року. Його очолювали в 1782–1783 рр. І. В. Журман, у 1785–1792 рр. І. Б. Бібіков, у 1793–1794 рр. Я. В. Завадовський, у 1795–1796 рр. Л. С. Алексєєв. Намісництво складалося з 11 повітів: Глухівський, Конотопський, Коропський, Кролевецький, Мглинський, Новгород-Сіверський, Новоміський, Погарський, Сосницький, Стародубський і Суразький. Адміністративним центром намісництва був Новгород-Сіверський. За ревізією 1782 року тут було 11 міст, 20 містечок, 2186 інших населених пунктів з населенням 371 046 душ чоловічої статі.
  Згідно з указом імператора Павла І від 12 грудня 1796 року Чернігівське, Новгород-Сіверське та Київське намісництва були ліквідовані, а їх території увійшли до складу новоствореної Малоросійської губернії, в межах якої фактично була відтворена історична територія Лівобережної Гетьманщини.