Андрій Карнабед (1927–2005) належав до людей, закоханих у Чернігів, яким було не байдуже майбутнє цього унікального міста, його неперевершених пам'яток архітектури, історії та культури. Він як ніхто інший знав, у чому полягають проблеми забудови Чернігова, реставрації і збереження його архітектурної краси.
  Народився Андрій Карнабед 14 жовтня 1927 року в селі Рогізки Щорського (нині Корюківського) району Чернігівської області. У 1930 році сім'я переїхала до Чернігова, де юнак здобув шкільну освіту. У 1948 році закінчив архітектурне відділення Київського технікуму житлово-цивільного будівництва, а в 1954-му – архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту (з відзнакою). Брав безпосередню участь у відбудові Чернігова та відновленні його архітектурних пам'яток, зокрема П'ятницької церкви, під керівництвом відомого архітектора-реставратора П. Д. Барановського.
  З 1954 року і до кінця життя Андрій Карнабед постійно жив у Чернігові, де працював у проєктних установах, обласному відділі у справах будівництва та архітектури, управлінні головного архітектора міста, науково-реставраційних майстернях, завідувачем сектору фондів та експозицій Чернігівського державного архітектурно-історичного заповідника. За цей час опрацював особисто чи у співавторстві понад двісті проєктів і проєктних пропозицій найрізноманітніших об'єктів у Чернігові та області. За його участі реставрувалися Борисоглібський, Спасо-Преображенський і Троїцький собори, Катерининська, П'ятницька та Іллінська церкви, будинок Лизогубів, Колегіум, Антонієві печери в Чернігові, палац К. Розумовського у Батурині.
  У І958 році Андрій Карнабед став членом Спілки архітекторів України. У 1963-му без відриву від виробництва закінчив аспірантуру при Київському науково-дослідному і проєктному інституті містобудування. У 1960 році у складі групи молодих архітекторів Чернігівського облпроєкту (Ю. Ф. Кушніренка, І. І. Солодаренка та ін.) виступив з ініціативою створення в УРСР добровільного Товариства охорони пам'яток культури. У 1966-му був обраний першим і беззмінним головою Чернігівської міської організації та членом правління Чернігівської обласної організації новоствореного Товариства.
  З 1967 року працював у Чернігівському архітектурно-історичному заповіднику, фактично став зберігачем його багатопрофільних фондів: колекцій архітектурно-проєктної документації, плінфи, цегли, кахлів, різьблення, ікон, сучасного живопису, народної вишивки і ткацтва, археологічних артефактів. Гармонійно поєднуючи свою діяльність у Заповіднику і Товаристві, разом із досвідченими фахівцями та численними ентузіастами організував багато науково-пошукових експедицій рідною Чернігівщиною, під час яких було виявлено і вивчено цілу низку пам'яток архітектури, археології, мистецтва та народного побуту.
  У травні 1974 року в Ленінградському інженерно-будівельному інституті захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури з теми "Планировка и застройка Чернигова. (Развитие и проблемы преемственности архитектурно-планировочных структур исторического города)". Андрій Карнабед – автор понад 500 статей, нарисів і книг, присвячених Чернігову та Чернігівщині. У 1983 році при підготовці російського видання тому "История городов и сел УССР. Черниговская область" він брав участь у розробці карт і доборі ілюстрацій. Протягом 1985–1990 рр. підготував 166 статей про пам'ятки історії та культури Чернігівщини і Київщини до "Свода памятников истории и культуры Украинской ССР", який, на жаль, так і не побачив світ. До енциклопедичного довідника "Чернігівщина" в 1990 р. Андрій Антонович підготував 67 статей про пам'ятки архітектури та історії, вулиці Чернігова, міст і сіл Чернігівської області, був науковим консультантом цього видання.
  Варто зазначити, що багато років поспіль Андрій Карнабед активно співпрацював з Чернігівською обласною універсальною науковою бібліотекою ім. В. Г. Короленка, був науковим редактором бібліографічних посібників, які укладали працівники головної книгозбірні області. А 2012 року в серії "Історики і краєзнавці Чернігівщини" побачив світ біобібліографічний покажчик "Андрій Антонович Карнабед".
  У 1994 році Андрій Карнабед був обраний членом-кореспондентом Української академії архітектури.
  З дитячих років він захоплювався живописом. Не маючи спеціальної фахової художньої освіти, створив значну кількість різноманітних за жанрами художніх творів у техніках акварелі, пастелі, гуаші, вугілля та олівців. Провідне місце в художній творчості Андрія Карнабеда належить пейзажу (переважно архітектурному), портрету й натюрморту.
  Андрій Антонович також захоплювався документальною фотографією та створив серію фотознімків, присвячених рідному місту і пам'яткам історії та культури.
  29 березня 2005 року Андрій Карнабед пішов із життя, до останньої хвилини залишаючись громадським діячем, патріотом, пам'яткоохоронцем, архітектором, дослідником, фотографом, художником і найвідданішим захисником краси й неповторності пам'яток Старого Чернігова, рідної Чернігівщини та інших куточків України.