Події, що розгорнулися на території Московської держави на початку XVII ст., російська історіографія назвала Смутним часом, а польська – Димитріадами.
  У 1591 році при загадкових обставинах загинув царевич Дмитро Іванович, син Івана IV. А в 1603 році при дворі самбірського старости, польського магната Єжи Мнішека, з'явився самозванець, який видавав себе за царевича Дмитрія. За сприяння Мнішека Лжедмитрій прийняв у Кракові католицизм, уклав шлюбний договір з Мариною Мнішек, підписав зобов'язання про територіальні поступки дружині й тестеві. Все це здійснювалося з метою одержання сприяння польського короля, впливових польських магнатів, папи у боротьбі за московський престол, але "московська авантюра" не здобула широкої підтримки.
  Проте зібране невелике військо найманців, очолюване Єжи Мнішеком, наприкінці літа 1604 року виступило в похід. 13 жовтня 1604 року Єжи Мнішек із Лжедмитрієм І перейшли кордон, підійшли до Чернігова і взяли місто в облогу. У Чернігів була відправлена грамота від імені царевича Дмитрія, в якій він пропонував "добровільно повернути йому батьківський спадок". У місті розпочалися хвилювання, що переросли у заколот. Українське населення Чернігова встановило контакти з козаками отамана Белешка, впустило їх до міста. Воєвода, князь Іван Татєв, спробував оборонятися в замку до підходу підмоги. Але послане на допомогу Чернігову військо князя Косого-Трубецького та окольничого Басманова спізнилося, стрільці та служилі люди з чернігівського гарнізону схопили воєвод і видали їх самозванцю.
  Наступного дня, 26 жовтня 1604 року, Лжедмитрій І вступив у місто. Воєвода Никифор Воронцов-Вельямінов відмовився визнати самозванця і був страчений. Інші воєводи – князь Іван Татєв та князь Петро Шаховський – присягнули Лжедмитрію. За кілька днів військо самозванця полишило Чернігів і рушило в напрямку Новгорода-Сіверського.