"Кожна країна народжує художників, які назавжди вбирають у себе сонячне
світло своєї батьківщини, її пейзажі, форми і кольори її довкілля…
  Взаємодія усіх цих факторів визначає специфіку "національного мистецтва"…"

  (Жан-Клод Маркаде, "Простір, колір, гіперболізм:

  Відділ мистецтв Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка продовжує створювати інформаційні замальовки "Вкрадені митці, або Як московія собі Українських Художників привласнила" та ознайомлювати широкий загал з українськими митцями, які не лише народилися, виросли чи творили в Україні, а й були свідомими українцями та мали у своєму серці одвічну любов до Батьківщини. Або, якщо точніше, – нагадувати про них, розповідаючи правдиві історії їхніх життів.
  Наступна, третя, замальовка – про українського художника-авангардиста, визначного діяча українського та світового авангарду ХХ ст., засновника супрематизму, одного з фундаторів кубофутуризму Казимира Малевича.

  Тезово про митця

  • Народився в Києві (1879 р.), в українсько-польській католицькій сім'ї.
  • Стосовно року народження митця історики сперечаються і досі – 1878 чи 1879-й.
  • Малювати вчився у Миколи Пимоненка в Київській рисувальній школі.
  • У 1927–1930 роках викладав у Київському художньому інституті (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).
  • Засновник супрематизму – напряму авангардного мистецтва початку ХХ ст., якому характерні безпредметність та абстрактний геометризм.
  • Розуміючи, що його чекає в СРСР, залишив свої рукописи та важливі документи в Берліні.
  • У кримінальній справі художника було написано: "Називав себе українцем".
  • За своє життя намалював 353 картини.

  Біографічна довідка

  Казимир Малевич народився 23 лютого 1879 року. Батьки митця були поляками за походженням. Малювати почав учитися самостійно після того як у 15 років мати подарувала йому набір фарб.
  За спогадами сестри Вікторії, Казимир Малевич "писався в анкетах українцем, радив те саме робити і нам з братом, добре знав українську мову".
  Батьки часто переїжджали у справах, тому митець устиг пожити і в Києві, і на Поділлі, і на Слобожанщині, і на Херсонщині, і на Чернігівщині.

  Ось пізні спогади художника.

  "Неповторним залишався у моїй пам'яті Київ. Будинки, вимурувані з кольорової цегли, гориста місцевість, Дніпро, далекі обрії, пароплави. Усе його життя впливало на мене дедалі більше. Селянки човниками перепливали Дніпро, везли масло, молоко, сметану, заповнюючи береги і вулиці Києва, надаючи містові особливого кольору".
  У підлітковому віці митець був у Конотопі, де малював пейзажі у техніці олійного живопису. Збереглися спогади про колорит місцевості та українську народну кухню, якій він віддавав перевагу.
  "О, славне місто Конотоп! Воно всеньке лисніло від сала. На базарах і біля станцій довгими рядовицями сиділи за столиками тітки, котрі називалися сальницями, від них пахло часником. На столиках було навалено купи найрізноманітнішого сала, вудженого і не вудженого, зі смачною шкіркою, лежали ковбаси, я ламав їх на шматки і їв, як їли на базарах люди. Я зростав серед цього українського сала і часнику в Конотопі".
  Протягом 1895–1897 років Казимир Малевич навчався у видатного живописця Миколи Пимоненка в Київській рисувальній школі Миколи Мурашка. З 1897 року на тривалий час полишив Україну і разом з родиною виїхав у росію (курськ, москва, петербург, петроград). Там Казимир Малевич остаточно сформувався як відомий художник-авангардист та засновник нового художнього напряму – супрематизму. Більшість його всесвітньо відомих картин була створена в період перебування в росії.
  Але пам'ять про Україну була в серці митця все життя. Українська творчість, побут і місцевий колорит вплинули на формування стилів та надихали Малевича.
  На деякий час художник повернувся до України вже за більшовицького режиму. З 1928 до 1930 року викладав у Київському художньому інституті (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).
  У його творчості відбилися мотиви голодомору 1932–1933 років. Як писав Дмитро Горбачов, "Коли селянам більшовики перебили хребта, він почав малювати їх ляльками-калічками на жовто-блакитному (як український прапор) тлі".
  Через два арешти за звинуваченням в "антирадянській пропаганді" та "шпигунстві" здоров'я Малевича значно погіршилося. Захворівши на рак і не отримавши візи на виїзд за кордон для лікування, видатний художник-авангардист помер 15 травня 1935 року в ленінграді.
  На честь Казимира Малевича у вересні 2012 року в Києві перейменовано вулицю Боженка, де певний час мешкала родина художника.
  У Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури 18 березня 2015 року урочисто встановили портрет Малевича серед інших видатних викладачів навчального закладу.
 

Корова і скрипка


Де серп і молот, там смерть і голод, 1932-1933 рр.


Супрематична композиція


Автопортрет


Дама на залізничній станції


Пейзаж поблизу Києва або Святошин


Поневолена Україна


Спортсмени


Супрематизм


Точильник або Принцип мигтіння


Чорний квадрат (з частини триптиху)
 

  Підготувала Леся Позняк,
  бібліотекарка відділу мистецтв