Михайло Домонтович (1830–1902) належить до кола маловідомих широкому загалу особистостей, які своєю копіткою працею сприяли формуванню та поступовому розвитку державних, громадських і наукових установ.
  Михайло Домонтович належав до відомого козацького роду. Його предок Іван Домонтович був слабинським сотником Чернігівського полку, пізніше – генеральним суддею Війська Запорізького, належав до промосковської партії козацької старшини. 1672 року за службу отримав у дворянські маєтності село Кудрівку (нині Сосницької територіальної громади Корюківського району).
  У цьому селі 24 листопада 1830 року в сім’ї предводителя дворянства Сосницького повіту Чернігівської губернії Олексія Домонтовича народився хлопчик, якого назвали на честь православного святого Михайлом.
  Юнацькі роки Михайла Домонтовича минули в Чернігові. Тут він навчався у приватному пансіоні Капелера, пізніше – у Чернігівській чоловічій гімназії. Модою того часу було віддавати юнаків на навчання до кадетських корпусів та гвардійських полків – "щоб служити і дослужуватись". У 1842 році батько відправив юнака до Петровського Полтавського кадетського корпусу, а затим – до Дворянського полку в Санкт-Петербурзі, де Михайло Домонтович зарекомендував себе одним із найкращих вихованців. Після участі у низці військових кампаній російської армії він вступив до Академії Генерального штабу російської армії – одного з найпрестижніших військових навчальних закладів імперії.
  Ґрунтовні знання, наполегливість, здатність до системної інтелектуальної праці, слухняність і відданість монархові та державі відкрили юнакові широкі перспективи кар’єрного зростання. У 1860 році Михайло Домонтович був переведений на службу до Генштабу російської армії для виконання наукової, літературної та статистичної роботи. І його перша наукова праця була пов’язана з рідною Чернігівщиною.
  Михайлові Домонтовичу було доручено підготувати матеріали військового, статистичного та топографічного опису Чернігівської губернії, що здійснювався в межах проєкту топографічного картографування всієї території Російської імперії. Результатом копіткої багаторічної праці стало видання у 1865 році книги "Матеріали для географії і статистики Росії, зібрані офіцерами Генерального штабу. Чернігівська губернія". Це унікальне видання і досі затребуване серед істориків, краєзнавців Чернігівщини. Тут міститься інформація про історію та географію краю, його економічний розвиток і населення, освіту, систему управління, побут і релігійне життя, міста та інше. 
  Наступний період життя Михайла Домонтовича був пов’язаний з педагогічною діяльністю, викладанням військової історії і тактики для майбутніх офіцерів. Проте до наукової роботи Михайло Олексійович згодом повернувся – після закінчення російсько-турецької війни 1877–1878 років він був призначений головою військово-історичної комісії з опису подій воєнного конфлікту. Але під час роботи над проєктом розгорнулася суперечка між М. Домонтовичем та військовим міністром О. Куропаткіним. Михайло Домонтович прагнув до наукового, неупередженого аналізу подій, до об’єктивної подачі матеріалу і не бажав трактувати факти на замовлення політичної влади. Зрозуміло, що в цьому двобої він не міг бути переможцем – у 1899 році Михайло Олексійович склав повноваження голови зазначеної військово-історичної комісії.
  За довгі роки чесної і відданої служби Михайло Домонтович дослужився до звання генерала, був нагороджений орденами Св. Станіслава 2-го ст., Св. Володимира 3-го ст., Св. Анни 1-го ст. Товариші по службі завжди відгукувалися про нього як про толерантну, працьовиту, добру людину. Михайло Олексійович дуже любив свою родину, їй віддавав усе тепло своєї душі. Його єдина донька Олександра Коллонтай – відома революціонерка, перша у світі жінка-посол, перша в історії жінка-міністр (у справах дітей у більшовицькому уряді), феміністка. У своїх спогадах вона згадувала, що після смерті матері батько неначе втратив радість і сенс життя, швидко "згас". Михайло Домонтович пішов із життя 8 жовтня 1902 року, залишивши по собі добру пам’ять і низку наукових праць, які й досі не втратили своєї значущості.