Серед чернігівських краєзнавців кінця ХІХ – початку ХХ ст. одне з чільних місць по праву посідає Аркадій Верзилов (22 (8 за ст. ст.).12.1867 – 14.07.1931).
  Він народився в с. Ковчин Чернігівського повіту Чернігівської губернії (нині село Куликівської територіальної громади Чернігівського району) в сім'ї діловода судової палати. Дитячі роки Аркадія Верзилова минули серед простих людей, сільського побуту, місцевої старовини, мальовничої природи і залишили теплі спогади про теплу домівку, тому окремі роботи він підписував псевдонімом Ковчинець.
  Закінчивши Чернігівську чоловічу гімназію, Аркадій Верзилов вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, де навчався під керівництвом В. Б. Антоновича. У 1889 році студент-історик брав участь у розкопках на Соборній площі Чернігова, досліджував городища в межах міста.
  Після закінчення університету Аркадій Васильович працював у Центральному архіві в Києві. У той час набула відомості його праця "Нариси торгівлі південної Русі з 1480–1569 рр.".
  У 1893 році А. В. Верзилов повернувся до Чернігова і зайняв посаду міського секретаря, а невдовзі був обраний міським головою і залишався на цій посаді до 1917 року. Активно займався благоустроєм міста, керував розбудовою водогону та лікарні для інфекційних хворих, сприяв організації санітарної служби, розробляв проєкти електрифікації міста, будівництва електростанції, лазні, створення Вільної пожежної команди, заохочував будівництво шкіл, був причетний до підготовки та проведення у 1908 році 14-го Археологічного з'їзду. Аркадій Верзилов прагнув перетворити Чернігів на значний торговельний та промисловий центр, для чого вважав за необхідне прокладання залізничної магістралі через місто.
  Службу у міському самоврядуванні А. В. Верзилов поєднував з педагогічною діяльністю: викладав географію на Чернігівських комерційних курсах, а згодом – історію у Чернігівській торговельній школі. У 1917 році А. В. Верзилов очолив першу українську гімназію в Чернігові. Свої знання історик передавав слухачам Чернігівського народного університету. У 1919 році краєзнавець виступив з курсом лекцій "Історія України та Русі з IX по XVII ст.". Одночасно викладав курс "Історія Чернігова" у Чернігівському народному університеті, викладав на учительських та кооперативних курсах. Тоді ж почав писати твори українською.
  А. В. Верзилов був одружений з удовою надвірного радника Марією Іванівною Афанасьєвою, яка мала від першого шлюбу доньку Євгенію. 10 липня 1902 року у подружжя народився син Леонід, а 1 листопада 1905 року – Аркадій. Подружжя мешкало у придбаному в Чернігові будинку по вул. Зеленій 16, який, на жаль, не зберігся.
  А. В. Верзилов разом з відомими громадськими діячами відродили Чернігівську українську громаду. Незабаром у її складі перебувало вже 22 особи. Згадуючи про діяльність Чернігівської громади до 1905 року, А. В. Верзилов зауважив, що вона мала на меті передусім поширювати національну ідею, підтримувати українську культуру, оскільки культура, на думку історика, – це "щось стале, живе, побутове, що не може бути схованим". Одночасно він був членом "Просвіти", брав активну участь у розбудові Чернігівської громадської бібліотеки (нині Чернігівська ОУНБ ім. В. Г. Короленка).
  У 1900 році Аркадій Верзилов став членом Чернігівської губернської вченої архівної комісії, на засіданнях якої виступав з цікавими доповідями про В. Антоновича, О. Лазаревського, "Про польсько-шляхетське землеволодіння на Чернігівщині", "Уніатські архімандрити в Чернігові" тощо.
  У бурхливі часи Української революції А. В. Верзилов брав участь в урочистих заходах, присвячених проголошенню Української Народної Республіки. Разом з І. Л. Шрагом та Д. І. Дорошенком він виступив з промовою біля Спасо-Преображенського собору, після чого відбувся парад військ Чернігівського гарнізону. У квітні 1918 року А. В. Верзилов разом з О. О. Бакуринським та І. З. Брегіним були обрані до складу Чернігівського губернського земського зібрання від Чернігівської міської думи.
  У 20-ті роки XX ст. А. В. Верзилов підготував праці "Найдавніший побут Чернігівської околиці", "Наукове життя в Чернігові (1914–1924 рр.)", працював ученим секретарем Чернігівського наукового товариства, в комісії зі складання Біографічного словника українських діячів, у комісії "Старого Чернігова", друкувався в різних періодичних виданнях. У 1928 році вийшли його спомини про В. Б. Антоновича та М. І. Костомарова. Блискучий лектор А. В. Верзилов виступав з доповідями та споминами про Л. І. Глібова, М. М. Коцюбинського, М. С. Грушевського тощо.
  Помер Аркадій Верзилов 14 липня 1931 року у власному будинку в Чернігові внаслідок тяжкої невиліковної хвороби. Його було поховано на місцевому цвинтарі. Ім'я громадського діяча і краєзнавця А. В. Верзилова посіло почесне місце в історії України та в історії нашого міста. У 2016 році в Чернігові на честь Аркадія Верзилова названа одна з вулиць. У січні 2022 року було порушене питання про встановлення меморіального барельєфа на будівлі колишньої Чернігівської міської думи в пам'ять про видатного земляка, краєзнавця, громадського діяча, українського історика Аркадія Верзилова.