8 січня 1907 року (27 грудня 1906 року за старим стилем) у приміщенні Чернігівської міської думи відбулися установчі збори Чернігівської "Просвіти".
  Цій події передував царський маніфест 17 жовтня 1905 року, яким уперше в Російській імперії проголошувалася низка свобод, а саме – слова, совісті, віросповідання. "Закон про спілки та товариства" від 4 березня 1906 року надав українській громадськості можливість легально відкривати неурядові просвітницькі організації, засновувати самодіяльні національні товариства, вільно користуватися рідною мовою тощо. Такі легальні товариства відповідно до мети і завдань отримали назву – "Просвіта".
  На Наддніпрянщині становлення й легальне оформлення товариства "Просвіта" відбулося в 1906 році. Головними центрами просвітянського руху в регіоні стали Київ, Катеринослав, Одеса, Миколаїв, Кам'янець-Подільський, Чернігів та Житомир.
  Чернігівська інтелігенція відкрито заявила про свій просвітянський намір на сторінках газети "Десна" у 1906 році. Був підготовлений статут майбутнього товариства, з яким місцева адміністрація погодилася лише в листопаді 1906 року і дала згоду на його офіційне утвердження, що означало дозвіл на відкриття. Установчі збори, на яких народилася Чернігівська "Просвіта", відбулися 8 січня 1907 року (27 грудня 1906 р. за ст. ст.) у приміщенні Чернігівської міської думи. На початку зборів Ілля Шраг зачитав присутнім статут товариства. Виступали Михайло Коцюбинський та Микола Вороний, які повідомили про намір відкриття в Чернігівській губернії шкіл, бібліотек і читалень в українському дусі. На зборах було висловлено надію, що товариство понесе світло й національну свідомість у широкі маси. До списку членів правління товариства увійшли І. Шраг, М. Коцюбинський з дружиною В. Коцюбинською, В. Андрієвський, М. Жук. Головою товариства "Просвіта" було обрано М. Коцюбинського, незважаючи на його заперечення: "Хоч як зрікався, хоч як прохав, щоб мене увільнили од постійних обов'язків у "Просвіті", проте не слухали і вибрали головою".
  Михайло Коцюбинський керував "Просвітою" в 1906–1908 рр. За період його керування товариством було організовано чимало лекцій з українознавства, проведено недільні читання, підготовлено низку рефератів з актуальних для українства проблем ("Що дає сучасна українська школа селянству", "Українські кафедри в університетах", "Етнографічні паралелі – Сибір і Україна" тощо). Засновано власну бібліотеку, фонд якої складав 400 українських книжок та 20 часописів з Галичини, Буковини, Америки. У березні 1907 року на зборах було винесено питання будівництва кіоску в центрі міста або хоча би рундука для виставки та продажу українських книжок і часописів. У приміщенні "Просвіти" влаштовувалися виставки картин місцевих художників На запрошення керівництва "Просвіти" в Чернігові з концертами виступав Микола Лисенко. У квітні 1907 року відбувся літературно-музичний вечір у пам'ять 46-х роковин смерті Т. Г. Шевченка.
  Проводилася й робота з малечею. Для дітей улаштовувалися вечори, на яких "малі" просвітяни грали, співали, читали й декламували вірші Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша та Ганни Барвінок, вивчали байки Леоніда Глібова, читали казки, а також "Енеїду", "Бабу Параску та бабу Палажку". В. Коцюбинська й Л. Коцюбинська підготували дитячу оперу М. Лисенка "Коза-дереза". Крім того на Різдвяні свята чернігівська "Просвіта" організувала свято ялинки для дітей, під час діти грали, співали, танцювали, а в подарунок отримували українські книжечки.
  Таким чином Чернігівська громадська організація "Просвіта" дбала про освіченість населення, підносячи його національну свідомість, і стала носієм національної ідеї.
  Уже перші кроки діяльності Чернігівської "Просвіти" викликали заборони та перешкоди з боку адміністрації, що обмежили діяльність молодого товариства. На думку місцевої влади, організація не зробила нічого корисного для культурно-просвітницьких починань, поширювала нелегальні книжки й загалом "может вызвать явления, угрожающие общественному спокойствию и безопасности". Як попередження у 1908 році губернатор Маклаков виключив із членів організації Коцюбинського, Шрага, Гладкого, Шрамченка, Андрієвську. Діяльність "Просвіти" поступово почала занепадати, про що М. Коцюбинський писав: "Просвіта" стала "такою тихою, що неначе її зовсім немає в городі": не проводилися вечірки, вистави, не збиралися просвітяни… Остаточно діяльність товариства була заборонена 25 липня 1911 року.
  Хоча чернігівська "Просвіта" жила недовго, але вона була одним із найактивніших товариств дореволюційного часу на Лівобережжі. Завдяки своїм засновникам, керманичам та діячам вона залишила яскравий приклад громадської роботи в галузі просвіти серед українського населення.
  Товариство відродило свою діяльність 18 березня 1917 року. Саме тоді відбулися перші прилюдні збори просвітян під головуванням Іллі Шрага і за участю Аркадія Верзилова, Олександра Карпинського, Василя Елланського, Михайла Жука. Чернігівська громада ухвалила рішення про відновлення "Просвіти". 24 квітня 1917 року під головуванням Іллі Шрага відбулися перші збори товариства. За період його існування було створено театральну секцію, організовано два видавництва – "Десна" та "Сіверянська думка", створено хор Олекси Приходька. Проводилися лекції Дмитра Дорошенка, Іларіона Свенціцького, Аркадія Верзилова; просвітянський театр підготував таку важку виставу, як "Великий молох" Володимира Винниченка. Окрім того розглянуто діяльність шкільної, бібліотечної, видавничої, лекційної, етнографічної, історичної секцій, обговорено питання про відкриття в Чернігові української гімназії, скликано губернський з'їзд "Просвіт" Чернігівщини. За короткий час було утворено майже 80 "Просвіт" у селах губернії. Але після встановлення радянської влади на початку 20-х років чернігівська "Просвіта" перестала існувати.
  Є дані, що влітку-восени 1941 року на Чернігівщині стихійно розгорнулася культурно-освітня робота, результатом якої стало відкриття "Просвіт" у Чернігові, Мені, селі Слабин Чернігівського району. Проте в 1942 році нацисти ліквідували ці товариства.
  Лише політична ситуація в Україні, що склалася після 1985 року, сприяла відновленню Чернігівської обласної організації "Просвіти". Це сталося 15 січня 1989 року. Головою товариства було обрано Василя Чепурного.
  "Ми наче продовжили те, на чому обірвалася діяльність "Просвіти" Коцюбинського і Шрага, проводячи українізацію школи, відкриваючи газети і видаючи книги", – казали учасники відродження цієї найстарішої в Чернігові громадської організації. У 1994 році "Просвіта" видала п'ять книжок з історії, публіцистики, економіки, художньої літератури. Товариство заснувало три газети – "Сіверщина", "Просвіта", "Біла хата", журнали "Літературний Чернігів" та "Сіверянський літопис". Чернігівська "Просвіта" і далі продовжує брати активну участь у державно-політичному житті краю, формуванні національної свідомості українців.