Юрій Лисянський (1773–1837) – військовий моряк, мандрівник, нащадок шляхетної козацької родини з Ніжина на британській та російській морській службі, один із організаторів та учасник-мореплавець українського походження першої в історії тодішньої Російської імперії навколосвітньої подорожі, засновник наукової океанографії, капітан 1-го рангу.
  Лисянські належали до козацької еліти Гетьманщини. Представників роду бачимо вже в козацькому реєстрі 1649 року. Засновником ніжинської гілки Лисянських був покозачений шляхтич Стефан. Батько майбутнього мореплавця Федір Герасимович перебував на козацькій службі: починав військову кар'єру писарем сотенної Ічнянської канцелярії та Прилуцької полкової лічильної комісії. Згодом перейшов канцеляристом до Київської духовної консисторії, де 1760 року отримав сан священника та був призначений у Ніжин.
  12 квітня 1773 року в Ніжині дружина протоієрея Федора Лисянського Фотина Йосипівна (з козацького роду Якубовських) народила сина, якого назвали Юрієм (Георгієм).
  У 1783 році менших синів, Ананія та Юрія, батько віддав на навчання до Кронштадтського морського кадетського корпусу. Подейкують, що протекцію Лисянським склав давній приятель родини, відомий меценат, колишній ніжинський козацький полковник та майбутній канцлер імперії О. Безбородько.
  Кадет Юрій Лисянський навчався старанно. Особливо юнакові давалися географія, астрономія та математика. Виявив здібності майбутній мореплавець і до вивчення іноземних мов, картографії та малювання. У цей час Юрій Федорович потоваришував із нащадком збіднілого роду німецьких баронів із Естляндії Адамом Йоганном (Іваном Федоровичем) фон Крузенштерном.
  У 1788 році почалася війна зі Швецією на Балтійському морі. Через нестачу кваліфікованих морських офіцерів випуск Морського корпусу було прискорено і у травні 1788 року 15-річний Юрій Лисянський достроково закінчив курс навчання й був зарахований у штат Балтійської ескадри. Бойове хрещення він прийняв уже в липні 1789 року у своїй першій морській битві зі шведською ескадрою при острові Готланд.
  У 1793 році, після служби на Балтійському флоті та отримання чину лейтенанта у складі групи з 16 найкращих випускників кадетського корпусу, Юрія Лисянського відрядили на стажування на британський флот. Протягом шести років Юрій Федорович не тільки вдосконалював навички у мореплавстві, але й багато подорожував – до південного краю Африки, островів Карибського моря, до берегів США, де був представлений першому президентові та творцю американської Конституції Джорджу Вашингтону, та Індії.
  Після відвідин Індії Юрій Лисянський сподівався здійснити вояж до Австралії, але 1 травня 1799 року отримав лист, у якому повідомлялося про його переведення у чин капітан-лейтенанта й відкликання в Петербург у зв'язку з погіршенням англо-російських відносин.
  31 травня 1800 року Юрій Федорович прибув до Кронштадту. Мандрівні спостереження він виклав у щоденникові "Журнал лейтенанта Лисянского, веденный им во время службы его волонтером на судах английского флота с 1793 по 1800 гг.". Перебування на англійському флоті, численні подорожі, зустрічі з цікавими людьми збагатили Юрія Лисянського не тільки як військового моряка, а й як ученого-природознавця, географа, етнографа, флотознавця.
  Перебуваючи в Лондоні, Юрій Федорович придбав книгу англійського теоретика військово-морської справи Джона Клерка "Досвід морської тактики", у якій була представлена нова тактика ведення військових морських операцій і яку він згодом переклав російською мовою та видав у Петербурзі під назвою "Движение флотов". За участь у 18 морських кампаніях Юрія Лисянського нагороджено орденом святого Георгія 4-го ступеня та золотою шпагою "За хоробрість".
  1798 року соратник Юрія Лисянського по кадетському корпусу Іван Крузенштерн подав на розгляд військово-морського відомства проєкт навколосвітньої експедиції. Але військове командування й державні чиновники відхилили його через брак кораблів, досвідчених офіцерів, матросів та науковців, здатних здійснити таку подорож. Натомість ідею навколосвітньої експедиції підтримала недержавна Російсько-Американська торговельна компанія, яка профінансувала її підготовку. Керівником експедиції призначили Івана Крузенштерна, його помічником – Юрія Лисянського.
  7 серпня 1803 року о 10 годині ранку шлюпи "Надія" та "Нева" знялися з якоря й відбули з Кронштадтського рейду. Під час усього плавання Юрій Лисянський був капітаном "Неви"
  Протягом подорожі український мореплавець проводив систематичні наукові спостереження в галузі метеорології, гідрографії, астрономії, географії та етнографії, уточнював географічні карти, зокрема виправив помилку в координатах острова Пасхи, якої колись припустився Джеймс Кук.
  У вересні 1805 року шлюп "Нева" впритул підійшов до коралових рифів на Гаваях, де Юрій Лисянський відкрив раніше нікому не відомий безлюдний острів, який, на прохання команди шлюпу, отримав назву "Острів Лисянського". Неподалік відкрили раніше не позначений на карті кораловий риф. Його Лисянський назвав "рифом Крузенштерна".
  3 грудня 1805 року на рейді порту Макао (Південний Китай) обидва шлюпи зійшлися разом. Подальший маршрут експедиції пролягав біля берегів Китаю, Індії та Південної Африки. На початку квітня 1806 року біля мису Доброї Надії Юрій Лисянський та Іван Крузенштерн загубили один одного у смузі суцільного туману. Врахувавши нестачу запасів харчів та питної води, Юрій Федорович вирішив повертатися прямо до Європи. Довгий шлях від Кантона (Китай) до Портсмута шлюп "Нева" здолав за 142 дні, не заходячи до жодного порту. Таким чином було поставлено світовий рекорд зі швидкості та тривалості безперервного плавання на вітрильнику.
  5 серпня 1806 року "Нева" увійшла до гавані Кронштадту. А ще за два тижні повернулася й "Надія", очолювана Іваном Крузенштерном. Таким чином Юрій Лисянський став першим навколосвітнім мореплавцем українського походження, що здійснив при цьому низку географічних відкриттів.
  Подальша кар'єра мореплавця українського походження Юрія Лисянського не склалася. Причиною стало неприязне ставлення керівників адміралтейства персонально до українця.
  Після завершення експедиції Юрій Лисянський деякий час служив на кораблях Балтійського флоту й готував до друку щоденники навколосвітньої подорожі. Але видання книги несподівано наштовхнулося на опір чиновників військового відомства та цензури. Протягом трьох років цензори гальмують видання книги Юрія Лисянського, мотивуючи це тим, що вона містить "чимало погрішностей проти правил російського нарєчія". (У той самий час аналогічна книга А. Й. Крузенштерна була видана за державний кошт російською та німецькою мовами). 1809 року, отримавши остаточну відповідь, що "у такому вигляді книга надрукована за казенний кошт бути не може", ображений Юрій Лисянський подав рапорт про відставку і став готувати до друку опис своєї подорожі власним коштом. У 1812 році він видав двотомник "Путешествие вокруг света на корабле "Нева" в 1803–1806 годах", який супроводжувався великим атласом ("Собрание карт и рисунков к путешествию Ю. Лисянського"). Автор сподівався за рахунок реалізації книги повернути витрачені кошти, але цього не сталося. Російська публіка не цікавилася географічними відкриттями та морськими подорожами. Натомість у Лондоні, де у 1813 році Юрій Лисянський самотужки переклав свою книгу англійською мовою, значно доповнивши її науковою інформацією, кольоровими картами та малюнками, громадськість зустріла видання з більшим ентузіазмом: уже за два тижні розійшлася майже половина тиражу видання. Примірник книги Юрія Лисянського у розкішній червоній саф'яновій палітурці із золотими обрізами зберігається у бібліотеці англійської королеви в Лондоні. У 1820 році король Швеції нагородив Юрія Федоровича лицарським орденом Меча за успіхи в мореплавстві.
  Юрій Лисянський ніколи не забував про Україну, про рідний Ніжин. Після відкриття Ніжинської гімназії вищих наук князя Безбородька він подарував їй кілька примірників своєї книги. Один із них і сьогодні зберігається в Музеї рідкісної книги. Там же є і комплект малюнків та карт, переданий Юрієм Лисянським у бібліотеку гімназії 1828 року.
  Помер Юрій Лисянський 26 лютого 1837 року в Петербурзі. На його могилі на зібрані морськими офіцерами кошти поставили пам'ятник, ескіз якого намалював сам мореплавець.
  На честь Юрія Лисянського назвали острів на Гаваях, півострів та мис на Алясці, протоку, річку й гору на Сахаліні. У Ніжині є вулиця імені Юрія Лисянського, а 1973 року в центрі міста, біля церкви Іоанна Богослова, відкрито пам'ятник славному мандрівникові. У 2018 році в Музеї рідкісної книги Ніжинського державного університету ім. М. В. Гоголя відкрилася Музейно-меморіальна кімната "Мандрівник козацького роду", присвячена навколосвітньому мореплавцеві Юрію Лисянському.