Олексій Плющ народився 25 травня 1887 року в селі Оленівка (нині Ніжинського району) в сім'ї Левка та Ганни Плющів. Батько Олексія з 1878 до 1894 року працював учителем народних шкіл Чернігівської губернії, потім – у Варшавській казенній палаті.
  Гімназію Олексій Плющ закінчив уже у Варшаві, куди довелося переїхати його родині.
  Письменницький талант проявився у хлопця дуже рано. Уже у 12 років він вів щоденник. У 1902 році п'ятнадцятирічний Олексій береться за переклад "Слова о полку Ігоревім" українською мовою. Також юнак перекладає рідною мовою поезії Генріха Гейне, починає писати власні вірші. Цього ж року з'являються його новели "Плач шаленого" та "Моя муза", наступного року – "Записки недужої людини". У 1905 році побачила світ збірка поезій Олексія Плюща. Згодом публікуються твори, які до того ще не були видані: поема "Гнилий" (1903), новели "Сповідь (записки одного з багатьох)" (1903) та "Палкий мисленник і учитель" (1904), яка була "присвячена коханій матусі".
  Свої твори Олексій Плющ публікував під псевдонімами О. Дафненко, О. Дафне-Гедеренко, Смутненко.
  Навчання молодий письменник продовжив у 1906–1907 рр. – він став студентом Ніжинського історико-філологічного інституту.
  У ці роки з-під його пера виходять повість "Великий в малім та малий у великім", драма "Смерть поета", психологічний нарис "Страшна помилка". Усі ці твори написані під впливом ліберально-народницьких ідей і позначені філософсько-психологічним спрямуванням, застосуванням елементів імпресіонізму та засобів художньої умовності.
  Критика відразу помітила написані в 1905–1907 рр. романи "Вперед", "В натовпі", "Театральні враження", п'єси "Перед світом", "Годі", поезію в прозі "Революція".
  Захоплюється Олексій Плющ і громадською роботою. Через скрутне матеріальне становище йому доводилося займатися репетиторством, він читав платні лекції. Багато уваги приділяв роботі в ніжинській "Просвіті". На одному із засідань "Просвіти" юнак зачитав реферат "На роковини Т. Г. Шевченка" (на жаль, нині втрачений).
  Юнак захоплювався творчістю романтиків: Г. Квітки-Основ'яненка, М. Гоголя, Т. Шевченка, Ф. Достоєвського, Г. Ібсена, К. Гамсуна, надто – А. Кримського, студіював праці Ч. Дарвіна, А. Шопенгауера, Ф. Ніцше.
  Молодий письменник зазнав впливу Т. Г. Шевченка як поборника національних ідеалів української інтелігенції. Рядки Шевченка стали епіграфами до новел Олексія Плюща "Плач шаленого", "В пивниці". Епіграфи з творів Т. Г. Шевченка вміщені у повісті "Великий в малім та малий у великім".
  У доробку Олексія Плюща неодноразово спостерігаються ремінісценції з лірики Тараса Шевченка: герої його творів читають "Кобзар", ведуть розмови про Шевченка, якого називають національним генієм, співають пісню "Реве та стогне Дніпр широкий…".
  Олексій Плющ чітко бачив своє завдання в участі в інтелектуальному опорі російському абсолютизмові, в боротьбі за національну незалежність і культурну самобутність України. Громадська діяльність юнака привернула увагу поліції, і Олексій Плющ опинився під наглядом "всевидячого ока". Складні життєві обставини, нечіткість світогляду позначилися на творчості митця. Герої його творів "Плач шаленого", "Записки недужої людини" – хворобливі, знервовані, знесилені люди. Та є у нього твори, що свідчать про невтомні шукання автора. Він прагнув правдиво відобразити навколишнє життя.
  На психологічний стан молодого літератора гнітюче вплинуло й непорозуміння між ним та його нареченою. Усе це призвело до того, що на двадцять першому році життя, 26 травня 1907 року, юнак несподівано відійшов у вічність.
  Відсвяткувавши своє двадцятиріччя, наступного дня Олексій Плющ застрелився, залишивши записку: "Пропаща надія… Прощайте… Бачу, що нема мені щастя на сім гидкім світі… Поховайте в саду… Ще раз прощайте… Радійте… Мене ж забудьте…".
  Лишилися незавершеними п'ятнадцять творів, серед них роман-фантазія "Метаморфози", повість "Два приятелі, або Чи Христос, чи революція?".
  У 1911–1912 роках вийшов посмертний двотомник прози Олексія Плюща, яка вражала юнацькими пориваннями, творчим піднесенням, обстоювала право митця і людини на визволення "з-під влади світу", доводила, що краса повинна узгоджуватися з етичними засадами.
  Творчість Олексія Плюща має чимало суперечностей, та вона переконує, що письменник виходив на дорогу письменника-реаліста. Але жорстока дійсність зламала талановитого юнака.