Міські громадські банки з'явилися в Російській імперії ще у XVIII ст. Проте їх бурхливий розвиток розпочався лише у другій половині ХІХ ст. Пов'язано це було насамперед із земськими реформами та розвитком міського самоврядування, яке потребувало додаткових коштів для реалізації соціальних проєктів, по-друге – зі швидким розвитком товарного виробництва й торгівлі, які потребували доступного кредиту для реалізації своїх господарських планів. Законодавчим підґрунтям для діяльності цих видів банківських установ було "Нормальное положение о городских общественных банках" від 10 червня 1857 р. і запроваджене дещо пізніше нове вдосконалене положення від 10 лютого 1862 р.
  Положення 1862 р. встановило, що банк підзвітний лише міській громаді. Відпали й інші обмеження, пов'язані з Приказами громадської опіки (які зникли взагалі). Це стало найбільш важливим нововведенням. Крім того Положення внесло низку менш значних, але також необхідних нововведень, таких як зменшення мінімального терміну перебування вкладу в банку; дозвіл роботи з клієнтами з інших міст тощо. Незважаючи на те, що Положення 1862 р., як і раніше, чітко визначало коло операцій, за яке банки не могли виходити, і зберігало низку обмежень по операціях, воно надало банкам значно більшу свободу дій, ніж раніше. У другій половині 1860-х років зняття обмежень сприяло значному розвитку міських громадських банків у Російській імперії. На початок 1866 року в імперії вже функціонувало 106 таких установ із загальним основним капіталом у розмірі 3079,6 тис. рублів. Із цих банків 15 розташовувалися в Україні і мали загальний капітал у розмірі 627,2 тис. рублів, що становило 20,4% загального капіталу міських громадських банків по всій імперії.
  Такі умови Положення 1862 року були сприятливими для утворення фінансових установ і в Чернігівській губернії. Так, додатковим поштовхом до заснування міського громадського банку в Ніжині була доповідь гласного міської думи Г. Кириленка, виголошена на засіданні міської думи в 1872 р. Він обґрунтовував необхідність створення такої фінансово-кредитної установи в місті, визначав реальні шляхи втілення цієї ідеї. Прикладами для ніжинської міської влади були громадські банки, що успішно діяли не тільки в Російській імперії загалом, але і в Чернігівській губернії зокрема. Г. Кириленко зазначав, що у Глухові, Новгороді-Сіверському та Кролевці значна частина міських витрат покривається з прибутків громадського банку.
  Єдиною організаційно-фінансовою перешкодою на шляху утворення в Ніжині громадського банку була необхідність виділити з міського бюджету – згідно з положенням про міські громадські банки – не менше 10 тис. руб. як статутного капіталу нового банку. Такої кількості вільних грошей міська громада не мала, тому Г. Кириленко запропонував продати частину міського майна, щоб отримати необхідну суму. Пропозиція знайшла підтримку членів міської думи, і вже на початку 1873 р. майже всі організаційні процедури зі створення в Ніжині громадського банку були завершені.
  Таким чином, 8 червня 1873 року розпочав свою роботу Ніжинський міський громадський банк. Приміщенням для нього став власний кам'яний будинок, пожертвуваний для колишнього Олександрійського грецького училища (1810–1872) ніжинським грецьким товариством. Він здійснював приймання грошових внесків та векселів, купував і продавав відсоткові папери, видавав позики. Перший же рік діяльності банку можна назвати вдалим. Згідно з балансовими показниками станом на 1 серпня 1874 р. він отримав прибутку 7925 руб. 16 коп. – при основному капіталі в 11300 руб. За два роки, станом на 1 грудня 1876-го, прибуток банку сягнув уже 16952 руб.
  Причини такого успішного старту нової банківської установи полягали в тому, що попит на фінансово-кредитні послуги, які надавав громадський банк, був надзвичайно великий. Кількість населення Ніжина в 70-х роках ХІХ ст. перевищувала 22 тис. мешканців, значна частина яких займалася торгівлею та дрібним і середнім виробництвом. До цієї кількості слід додати також мешканців Ніжинського та сусідніх повітів, які були залучені до економічної орбіти міста. Усе це населення і складало незадоволений попит на широкий спектр банківських послуг, які став надавати щойно заснований Ніжинський міський громадський банк, діяльність якого в подальшому також була доволі успішною.
  Отже, досвід діяльності Ніжинського міського громадського банку у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. засвідчив надзвичайну потребу в таких установах у провінційних містах. По-перше, громадський банк задовольняв надзвичайно гостру в зазначений період потребу в дешевому кредиті. Для невеликого міста громадський банк виявився універсальною кредитно-фінансовою установою, адже він надавав як короткостроковий вексельний та ломбардний (під заставу цінних речей) кредит, так і довгостроковий під заставу нерухомості (іпотека). Ця особливість банку дозволила отримати доступ до банківських послуг не лише купцям і багатим міщанам, але й широким верствам міського населення із середнім достатком. По-друге, громадський банк надавав регулярну підтримку міському бюджету. З одного боку – це регулярні відрахування в міську скарбницю від прибутків банку, з іншого – можливість отримати позику для покриття міських витрат, коли в цьому виникає необхідність.
  Розвиток міських громадських банків, серед яких і Ніжинський міський громадський банк, відіграв важливу роль у забезпеченні фінансової підтримки місцевих ініціатив та розвитку господарства. Вони стали важливими інституціями, які сприяли розвитку місцевих економічних проєктів, підприємств і торговельних операцій.