18 (28) червня 1663 року в Ніжині відбулася Чорна рада – загальна козацька рада, скликана за наказом російського царя Олексія Михайловича для обрання першого гетьмана Лівобережної України. Скликанню ради передувала гостра політична боротьба, що розгорнулася на теренах Лівобережжя. Головними претендентами на булаву виступали наказний гетьман Яким Сомко, ніжинський полковник Василь Золотаренко та кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брюховецький. Політичні програми Сомка й Золотаренка були спрямовані переважно на інтереси заможного козацтва Лівобережжя. У відносинах з російською стороною вони виступали за автономію гетьманату, залишаючись під протекцією російського царя, але з гарантіями непорушності козацьких прав і вольностей. Брюховецький виступав за необхідність обмеження повновладдя гетьмана та козацької старшини, розширення повноважень міського самоврядування, а також посилення владних повноважень царської адміністрації в Україні, збільшення військової присутності Російської держави в українських містах і пропонував замінити інститут гетьманату інститутом царського намісника.
  17 (27) червня 1663 року під Ніжином зібралася Рада. Перший день почався з великої бійки між "сомківцями" та прихильниками Брюховецького. Ситуація для Сомка і його прихильників складалася не найкращим чином. Брюховецький та його підручні зуміли загітувати частину простих козаків із табору Сомка. Зробити це було нескладно. Їм говорили, що старшини жирують, а прості козаки мусять страждати. Така соціальна пропаганда сприймалася добре. До того ж козаки бачили, що представники царя на боці Брюховецького. Щомісячний історичний журнал "Киевская старина" 1888 року повідомляв: "Для досягнення своїх цілей вони [Брюховецький з єпископом Мефодієм] діяли у двох напрямках: чорнити Сомка в очах народу і влади та прибирати його прихильників".
  У книзі Петра Кралюка "Чорна Рада" (Харків, 2018) є цікавий опис збройної сутички: "З самого ранку 17 червня били бубни й литаври, закликаючи людей на раду. Московське військо зайняло бойовий порядок, охороняючи намет царського посланника Данила Велико-Гагіна. … Були послані офіцери до Сомка й Брюховецького, щоб ті явилися на раду. Наголошувалося, що вони зі своїми старшинами мають прийти обеззброєні. Сомко проігнорував наказ. Він з'явився з шаблею та сагайдаком. Біля нього йшов його зять, який ніс бунчук – гетьманський символ влади. Сомко давав зрозуміти, що саме він є обраним гетьманом. А рада повинна лише підтвердити його повноваження. Сомкові козаки позлізали з коней, маючи намір у потрібний момент зі зброєю в руках захистити свого провідника.
  Попри те, що рада була чорною, головне слово належало старшині, яка спочатку мала б зібратися, обговорити питання, а потім своє рішення пропонувати загалові. Приблизно така процедура виборів існувала на Запорізькій Січі. Гетьманські вибори певним чином її копіювали – хоча не зовсім. Натомість під час Ніжинської чорної ради всі ці процедури були поламані, а сама рада перетворилася на відкрите збройне протистояння.
  Московський посланець, доповідаючи про Чорну раду, не міг уникнути повідомлення про збройне протистояння. Але цей факт він намагався маргіналізувати, зваливши при цьому всю вину на Сомка, який ніби зі своїми прихильниками вдався до зброї.
  Однак ситуація виглядала інакше. Збройний конфлікт, схоже, розпочали прихильники Брюховецького, які намагалися відтіснити "сомківців". Проте в них було недостатньо сил. І тоді в дію вступило московське військо. У результаті їхніх дій на полі залишилося чимало вбитих і поранених козаків. Сомко змушений був утікати. Брюховецький виявився переможцем у цій кривавій бійні і став єдиним претендентом на гетьманство. Залишалось лише формально затвердити його обрання".
  Наступного дня, 18 червня, гетьманом Лівобережжя безперешкодно було обрано Брюховецького. У його руках опинилися знаки гетьманської влади, відібрані у Сомка, – бунчук і булава. Прихильники цього запорозького гетьмана тріумфували. Їхній вождь вирушив у свій табір із гетьманськими клейнодами. Над полем, де відбулася Чорна рада, лунало "Брюховецький – гетьман!"
  Про подальшу долю Сомка та його прихильників є літописні твори, в яких говориться про арешт. Зокрема, про це йдеться у відомому Літописі Григорія Грабянки. У ньому розповідається, що після кривавої бійки на Чорній раді 17 червня наказний гетьман висловив своє роздратування ситуацією Д. Велико-Гагіну та пригрозив поскаржитися самому цареві. Царський же посланець, образившись, наказав Сомку й Золотаренку зі своїми соратниками з'явитися до нього. І тоді у них забрали коней, зброю, навіть одяг, а самих узяли під варту. 8 вересня 1663 року надійшла грамота на ім'я стольника Кирила Хлопова з наказом "…гетьману Брюховецькому говорити таємним чином, щоб вони Сомка з товаришами судили за військовими правилами, не очікуючи, щоб ту справу до виконання привести відразу…, щоб у Війську Запорозькому ніяких сум'ять не вчинилося".
  На суді проти Сомка було висунуто звинувачення, що розповсюджував Іван Брюховецький останні роки перед Радою. Головним доказом "зради Сомка" стало зберігання останнім тексту Гадяцького договору.
  18 вересня 1663 року в місті Борзна Ніжинського полку Сомка й Золотаренка було страчено. Ще більшу частину старшини відправили у Москву, а звідти – на заслання в Сибір.
  Події, що відбулися під Ніжином 1663 року, стали темою першого українського історичного роману "Чорна рада. Хроніка 1663 року", написаного Пантелеймоном Кулішем. Є також однойменна екранізація на телебаченні. Роль Івана Брюховецького у фільмі зіграв Богдан Ступка, а Якима Сомка – Олександр Бондаренко.