Кандидат історичних наук, викладач німецької мови та латини, краєзнавець В'ячеслав Пухтинський народився 14 грудня 1888 року в Чернігові у сім'ї відомого педагога Костянтина Пухтинського, який після закінчення Глухівського учительського інституту викладав у навчальних закладах міста, а в 1897 році заснував приватну Торговельну школу.
  У 1907 році В'ячеслав Пухтинський закінчив Чернігівську чоловічу гімназію, а в 1912-му – Санкт-Петербурзький історико-філологічний інститут "по разряду древних языков" і одержав "звание учителя гимназии, дающее все права кандидатов университетов, с правом преподавания древних и русского языков". Починаючи з 1912 року викладав російську і латинську мови, а також історію та географію в 6-й Київській чоловічій гімназії, яку після встановлення радянської влади було реорганізовано у 62-гу Трудову школу.
  Восени 1920 року педагог перебрався до містечка Сквира, де викладав у середніх навчальних закладах латинську мову та географію. Наприкінці 1922 року він повернувся до Чернігова і був "зачислен на службу в оргинструктурском отделе Черниговского губпромсоюза на должность секретаря-инструктора".
  Надалі життя Пухтинського було тісно пов'язане з Ніжином: тут він протягом 1925–1927 рр. працював контролером-інструктором сільськогосподарського страхування Ніжинської окружної контори державного страхування, а в 1927–1929 рр. – інспектором відділів народної освіти Ніжинського, Лосинівського та Плисківського районів.
  Водночас упродовж 1926–1929 рр. В'ячеслав Костянтинович без відриву від виробництва навчався в аспірантурі, в секції історії античної культури при Ніжинській науково-дослідній кафедрі під керівництвом відомих учених І. Турцевича, О. Покровського й К. Штепи. Після закінчення аспірантури В'ячеслав Пухтинський у 1929–1941 рр. викладав у Ніжинському інституті народної освіти німецьку і латинську мови та водночас завідував унікальною бібліотекою цього навчального закладу. У грудні 1940 року на засіданні Наукової ради історичного факультету Київського державного університету В'ячеслав Костянтинович успішно захистив кандидатську дисертацію на тему "До історії римського нобілітету", яку присвятив пам'яті професора І. Турцевича.
  У вересні 1941 року Ніжин стає частиною окупованої території. Через хворобу дружини В'ячеслав Пухтинський не мав можливості евакуюватися з Ніжина і під погрозами мусив працювати на нацистів, за що в 1943 році був засуджений на 10 років виправно-трудових таборів у Мордовії. Там перебував до 1955 року.
  Після амністії протягом лютого–вересня 1956 року В'ячеславу Пухтинському дозволили викладати німецьку та французьку мови у Седнівській середній школі Чернігівського району. Попри тяжкі випробування, які випали на долю педагога, він залишався професіоналом. У службовій характеристиці, виданій дирекцією школи, вказувалося що В'ячеслав Костянтинович "до уроків готується старанно і проводить їх на достатньому ідейно-політичному та теоретичному рівні. Уроки унаочнює. Трудова дисципліна учнів на його уроках задовільна. Учні вивчений матеріал знають достатньо".
  У тому ж самому 1956 році В'ячеслав Пухтинський вийшов на пенсію – і поринув у спогади. Він детально розповів про своє життя, але особливе місце у доробку В'ячеслава Костянтиновича належить Чернігову, який назавжди залишився для нього містом щасливого дитинства та юності. Фантастична пам'ять автора, яка закарбувала найменші нюанси далекої минувшини, а також блискучий стиль викладу дозволяють зарахувати спогади Пухтинського до кращих зразків вітчизняної мемуаристики. Окремі фрагменти спогадів друкувалися на сторінках місцевих газет "Черниговский полдень" у 1997–1998 рр. та "Взгляд" у 2009–2010 рр., а також у збірнику наукових праць "Сіверянський архів" (випуск 3, 2009 р.).
  Розрадою останніх років В'ячеслава Костянтиновича було також упорядкування власного архіву, яким опікувалися співробітники Державного архіву Чернігівської області. Результатом їхньої співпраці став особовий фонд В'ячеслава Пухтинського, до якого увійшли численні документи, листи й мемуари.
  Частину матеріалів В'ячеслав Костянтинович водночас передав до Відділу рукописів Центральної наукової бібліотеки АН УРСР (нині Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського НАН України), де також було сформовано його невеликий особовий архівний фонд.
  Помер В'ячеслав Пухтинський у 1980 році. Похований на території центрального міського цвинтаря в Ніжині.